1. Запишите название произведения и его выходные данные. 2. Дайте краткую характеристику исторических условий появления произведения.
3. Составьте план произведения, пункты которого могут последовательно располагаться в тексте конспекта или же на его полях.
4. Запись ведите, как правило, своими словами.
Это лучшему осмыслению текста.
5. Применяйте систему подчеркивания, выделяйте большими буквами наиболее важное, используйте условные обозначения и сокращения.
6. Оставляйте в конспекте широкие поля для дополнений, различных заметок, записи незнакомых имен и терминов, требующих разъяснения.
7. При составлении конспекта по нескольким источникам разложите источники после первичного их чтения по широте охвата изучаемой теоретической проблемы, составьте на левой стороне разворота тетради конспект по произведению, принятому за основу, а на правой запишите дополнения из других источников.
8. На полях конспекта делайте для себя краткие выводы, обращения к явлениям современной жизни.
9. Соблюдайте правило цитирования: цитату брать в кавычки, указывая в скобках источник и страницу.
Однако, едва ли стоит довольствоваться ответами, т.с. лежащими на поверхности. Особенно – в марксизме. Предельно насыщенном диалектикой и в силу этого – предельно парадоксальном феномене. Парадоксальном, разумеется, не в широко распространенном резонерски-очевидном, расхожем, рассудочном, негативном по преимуществу, смысле парадоксальности как чего-то отрицательного и посему: всенепременно предосудительного.
Парадоксальном в том смысле последней, – парадоксальности, – в каком ее понимал А.С. Пушкин: «И гений, парадоксов друг». Наше всё понимал, а наши все, – даже нотариально заверенные (о профессиональных и факультативных антимарксистах и речи нету) марксисты – резонерствуют. Впрочем, уже дорезонерствовались…
А ведь в бессмертной строчке великого поэта – ключ к пониманию феномена парадоксальности!
Парадокс – это симптом, это признак, это свидетельство наличия диалектики. Где-то рядом, близохонько. Той самой, которая – «в сущности все – относительно», той самой, которая отношение противоположностей одной сущности, сиречь: осуществляющееся диалектическое противоречие. Возникающее, развертывающиеся, разрешающееся. Разрешающееся в новое противоречие (меру), которое проходит все стадии собственного осуществления: тождество, различие, отношение противоположностей (собственно: зрелое противоречие). Или, по Гегелю: абсолютное тождество, разность, несущественное различие, различие, существенное различие, заостренное различие, противоречие…
Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 10 клас>> Історія всесвітня: Мирні договори із союзниками Німеччини.
Паризька мирна конференція не звелася до обговорення лише долі Німеччини. «Велика трійка» також ухвалила важливі рішення щодо майбутнього Австро-Угорщини, Болгарії й Турецької(Османської імперії).Усі ці держави опинилися в таборі переможених. Долю їхніх територій було вирішено укладенням упродовж 1919-1923 рр. низки договорів. Ці договори виносилися на розгляд Ліги Націй як організації, покликаної врегульовувати проблеми між державами повоєнного світу. Переможені держави спочатку повинні були сплатити репарації.
Мирні договори:
1.Сен-Жермен: договір з Австрією (1919)
- Мирне врегулювання з двома частинами Австро-Угорщини здійснювалося через підписання з ними окремих договорів. Угода з Австрією була підписана у вересні 1919 р. у паризькому передмісті Сен-Жермені. Австрія втрачала Південний Тіроль та Істрію, які відходили до Італії, і великі території на користь трьох нових держав: Чехо-Словаччини, Польщі та Югославії
- Землі, що відходили до Чехо-Словаччини, включали деякі населені власне австрійцями. У цілому, особливо в Судетській області, у кордонах Чехо-Словаччини опинилося понад 3 млн німецькомовного населення
- Австрія була тепер маленькою гірською країною з населенням 6,5 млн чоловік. Третина населення проживала в австрійській столиці Відні. Австрії було заборонено будь-коли об'єднуватися з Німеччиною. Чисельність австрійської армії обмежувалась 30 тис. вояків
2.Нейї - договір з Болгарією (1919)
- Нейїський договір було підписано у листопаді 1919 р.
- Болгарія втрачала частину території, що передавалася Греції, Югославії і Румунії
- Чисельність болгарської армії не повинна була перевищувати 20 тис. вояків
3.Тріанон: договір з Угорщиною (1920)
- Коли мирні переговори рухалися до завершення, угорські комуністи на чолі з Бела Куном захопили владу в Будапешті. Відтак підписання мирного договору було відкладено до повалення комуністичного уряду. Після того як це сталося, новий угорський уряд на чолі з майбутнім диктатором країни адміралом М. Хорті у березні 1920 р. у Тріаноні підписав угоду
- Дві третини угорської території передавалися Чехо-Словаччині, Югославії та Румунії
- Внаслідок територіальних втрат населення Угорщини скорочувалося з 18 до 7 млн чоловік
- Чисельність угорської армії обмежувалася 35 тис. вояків
4.Севр: договір із Туреччиною (1920)
- Турецьку імперію упродовж багатьох століть очолювала Османська династія. Напередодні війни країна значно ослабла й природно, що турецька армія зазнала в ній поразки
- Згідно із Севрським (1920) договором з Туреччиною вона втрачала всі свої територіальні володіння в Європі на користь Греції
- У Туреччини були відібрані землі на Арабському Середньому Сході: Франція отримала опіку над Сирією, а Британія встановила контроль над Палестиною, Йорданією й Іраком
- Туреччина зобов’язувалася сплатити репарації.
5.Лозанна: перегляд мирного договору
- Багато турків були обурені Севрським договором. Ці настрої поділяв і лідер турецької революції генерал Ататюрк, який у 1921 р. повалив Османську династію. Як тільки він прийшов до влади, його війська були готові до рішучих дій щодо перегляду договору. У результаті у Лозанні (Швейцарія) у 1923 р. було підписано новий договір
- Туреччина одержала назад значні території, передані у Севрі Греції
- Країна звільнялася від виплати репарацій
Всесвітня історія 10 клас. Полянський П. Б.