• 1. Як козаки готувалися до морського походу? •2. Яким було спорядження запо- рожців, які брали участь в поході? •3. До яких військових хитрощів вдавалися козаки під час морських експедицій?
В Китае сосуществуют различные религиозные культы. Хуэй, уйгуры, казахи, киргизы, татары, узбеки, таджики, дунсяне, салары и баоань исповедуют ислам, в то время как религия тибетцев, монголов, так и жёлтых уйгуров — буддизм, а у некоторых представителей мяо и яо распространено христианство. Помимо трёх мировых религий — буддизма, ислама и христианства — в Китае ещё существует своеобразные традиционные религиозные учения — даосизм и конфуцианство. Кроме того, у некоторых национальных меньшинств всё ещё сохраняется первобытное поклонение перед силами природы и многобожие, например, у большинства дауров, орочонов и эвенков — шаманизм.
Некоторые китайцы (ханьцы) являются приверженцами христианства или буддизма, но большинство верующих исповедуют традиционную китайскую религию — даосизм.
В Китае распространён синкретизм: традиционно в китайской религии и философии сплетаются конфуцианство, даосизм и буддизм. Они благополучно сосуществуют, причём зачастую — в пределах одного храма.[1]
В декабре 2001 года на Всекитайской конференции по религиозной работе Председатель КНР Цзян Цзэминь заявил, что в период социализма религия носит массовый и долговременный характер[2]. Конституция КНР гарантирует право граждан на свободу вероисповедания[3].
В годы культурной революции религия в Китае была запрещена.
Схоластика (від школа) — панівний у середньовічній Європі філософський і педагогічний метод.
Ще у кінці V — на початку VI ст. склалася система освіти Середньовіччя. В школах викладання будується відповідно до системи «семи вільних мистецтв», в обмеженому вигляді — тридоріжжя, чотиридоріжжя. Саме в цих школах зароджується система середньовічної філософсько-теоретичної думки — схоластика. Трохи пізніше, у XII ст., виникають перші університети, на базі яких формується класичний вид схоластики.
Схоластика — це тип релігійної філософії, для якого характерне принципове панування теології над усіма іншими формами пізнання, знання. З іншого боку, схоластика є методом, що полягав переважно у перегляді та порівнянні висловів попередніх мислителів і Біблії та виведенні нового синтезу. Витоки схоластики можна знайти у пізньоантичній філософії, насамперед — у Прокла, який абсолютизував дедуктивізм (шукав відповіді на всі питання, виходячи з текстів Платона). Значного впливу схоластика зазнала з боку антично-грецької діалектики, а також науки та логіки в розумінні Аристотеля.
У повсякденному спілкуванні схоластикою часто називають знання, відірвані від життя, які засновані на абстрактних міркуваннях, що не перевірялися досвідом.
В Китае сосуществуют различные религиозные культы. Хуэй, уйгуры, казахи, киргизы, татары, узбеки, таджики, дунсяне, салары и баоань исповедуют ислам, в то время как религия тибетцев, монголов, так и жёлтых уйгуров — буддизм, а у некоторых представителей мяо и яо распространено христианство. Помимо трёх мировых религий — буддизма, ислама и христианства — в Китае ещё существует своеобразные традиционные религиозные учения — даосизм и конфуцианство. Кроме того, у некоторых национальных меньшинств всё ещё сохраняется первобытное поклонение перед силами природы и многобожие, например, у большинства дауров, орочонов и эвенков — шаманизм.
Некоторые китайцы (ханьцы) являются приверженцами христианства или буддизма, но большинство верующих исповедуют традиционную китайскую религию — даосизм.
В Китае распространён синкретизм: традиционно в китайской религии и философии сплетаются конфуцианство, даосизм и буддизм. Они благополучно сосуществуют, причём зачастую — в пределах одного храма.[1]
В декабре 2001 года на Всекитайской конференции по религиозной работе Председатель КНР Цзян Цзэминь заявил, что в период социализма религия носит массовый и долговременный характер[2]. Конституция КНР гарантирует право граждан на свободу вероисповедания[3].
В годы культурной революции религия в Китае была запрещена.
Основные религии Китая
Ислам
Христианство
Схоластика (від школа) — панівний у середньовічній Європі філософський і педагогічний метод.
Ще у кінці V — на початку VI ст. склалася система освіти Середньовіччя. В школах викладання будується відповідно до системи «семи вільних мистецтв», в обмеженому вигляді — тридоріжжя, чотиридоріжжя. Саме в цих школах зароджується система середньовічної філософсько-теоретичної думки — схоластика. Трохи пізніше, у XII ст., виникають перші університети, на базі яких формується класичний вид схоластики.
Схоластика — це тип релігійної філософії, для якого характерне принципове панування теології над усіма іншими формами пізнання, знання. З іншого боку, схоластика є методом, що полягав переважно у перегляді та порівнянні висловів попередніх мислителів і Біблії та виведенні нового синтезу. Витоки схоластики можна знайти у пізньоантичній філософії, насамперед — у Прокла, який абсолютизував дедуктивізм (шукав відповіді на всі питання, виходячи з текстів Платона). Значного впливу схоластика зазнала з боку антично-грецької діалектики, а також науки та логіки в розумінні Аристотеля.
У повсякденному спілкуванні схоластикою часто називають знання, відірвані від життя, які засновані на абстрактних міркуваннях, що не перевірялися досвідом.