1. Усі слова є прислівниками в рядку
А стрімголов, змалечку, вперемішку, босоніж
Б стромляючи, важко, легко, спересердя
В не раз, зроду-віку, до дому, час від часу
Г щосили, казна-звідки, будь-де, давній
Д стрімкий, босоногий, малий, перемішаний
2. Виділене слово є прислівником у реченні
А Старому та хворому годи завше, як малому.
Б Мені стало якось ніяково.
В Тоді на Волині було невеличке село.
Г Стояла собі у полі, коло гаю, одна козача пасіка.
Д Він говорив, не поспішаючи нікуди.
3. Прислівник пишеться разом у рядку
А (на)жаль
Б (без)кінця
В (спокон)віків
Г (до)вподоби
Д (до)побачення
4. Усі прислівники належать до одного розряду за значенням у рядку
А тепло, таємно, дуже близько
Б вночі, швидко, жартома, хитро
В довкола, згори, торік, зопалу
Г здалеку, насухо, уранці, туди
Д с згарячу, спересердя, навмання
5. Усі прислівники вищого ступеня в рядку
А помітніше, куди веселіше, гарячіше, якнайтепліше
Б важливіше, якнайменше, менш вдало, краще
В глибше, трохи важче, вище, гірше
Г ширше, трохи швидше, щонайгірше, багатше
Д неспокійніше, найгрізніше, ще ніжніше, сумніше
6. Усі прислівники пишуться разом у рядкуА на/похваті, по/ночі, у/розтіч, на/жаль
Б в/щерть, за/світла, на/виворіт, на/провесні
В од/віку, з/переляку, на/відріз, з/гарячу
Г на/взнак, в/подорож, до/речі, що/духу
Д с/підлоба, на/двоє, по/змозі, з/надвору
7. Усі прислівники пишуться через дефіс у рядку
А пліч/о/пліч, з давніх/давен, день/у/день, по/латині
Б на/гора, коли/не/коли, без кінця/краю, де/небудь
В віч/на/віч, по сам/на/сам, хтозна/коли
Г ледве/ледве, по/праву, по/друге, як/не/як
Д більш/менш, раз/по/раз, будь/коли, десь/не/десь
8. Усі прислівники пишуться окремо в рядку
А (до)лиця, (уві)сні, (на)гора
Б (на)віку, (що)години, (в)зимку
В (на)льоту, (на)підпитку, (до)вподоби
Г (до)речі, (через)силу, (без)сліду
Д (по)руч, (в)літку, (до)вкола
9. Усі прислівники якісно-означальні в рядку
А гарно, нині, гаряче, навмисне
Б розумно, мало, спересердя, важко
В радісно, пішки, спекотно, холодно
Г добре, наполегливо, погано, весело
Д по-весняному, вдало, гірко, вдалині
10.Через дефіс пишуться всі прислівники в рядку
А на/в/з/догін, будь/коли, пліч/о/пліч, око/за/око
Б по/маленьку, де/небудь, по/нашому, як/не/як
В у/наслідок, віч/на/віч, по/їхньому, стрім/голов
Г по/своєму, по/латині, на/гора, всього/на/всього
Д десь/колись, все/одно, тет/а/тет, будь/не/будь
11. Разом пишуться всі прислівники в рядку
А без/вісти, до/щенту, на/під/питку, на/споді
Б без/перестанку, в/купі, на/славу, з/рештою
В в/бік, на/перебій, у/брід, у/сто/крат
Г в/плав, на/розхват, на/сторожі, по/сусідству
Д до/дому, на/льоту, над/міру, на/захват
12. Прислівник пишеться через дефіс в усіх випадках, окрім
А Де не де вулиця впаде раптом в калюжу, аж оті жаби зарегочуться рейканням.Б Маючи вози з вівсом, багач спинився круто й гаркнув по хазяйськи на
робітників.
В З давніх давен в Україні святили мак і ним обсівали людей і худобу, бо вірили, що
він захищає від усякого зла.
Г Досконало володіючи багатьма сучасними європейськими й давніми мовами,
Олександр Потебня почав віршований переклад українською мовою „Одісеї” Гомера,
рік роком працюючи над влучним словом.
Д Поступово фразеологізм „ні пуху ні пера” охоче підхопили інші мовці й понесли
далеко далеко від мисливського люду
Историко-педагогические корни национального гимназического образования народов России берут свое начало со второй половины XIX века. В конце 50-х-начале 60-х годов правительство Александра II приступило к реформе школы. Прежде всего, было провозглашено равенство всех граждан независимо от национальности, происхождения, пола и религиозных убеждений перед законом при получении образования любого уровня. Вторым принципиальным положением в школьной реформе являлось предоставление общественности права, хотя и ограниченного, участвовать в организации народного образования. Важным было и признание приоритета общего образования над специальным.
Национальные системы образования мусульман были представлены сетью мектебе и медресе. Образовательные учреждения данного типа являлись конфессиональными. Становление национального светского образования этих народов было осложнено не только господствующей идеологией, но и языковыми проблемами.
С одной стороны, национальная система образования оттеснялась государственной школой, с другой стороны, барьером для ее роста оставался арабский язык обучения. Таким образом, родной язык детей занял третью позицию после русского и арабского языков, что неблагоприятно отразилось на уровне образованности шакирдов (школьников). Очевидно, что башкиры и татары не пользовались арабским языком в повседневной жизни. Он применялся только в процессе обучения. Игнорирование ведущей роли родного языка в образовании детей привело в какой-то мере к утрате самобытности национальных культур, и, как следствие, к забвению некоторых ассимиляция.