1. Укажіть роки гетьманування К. Розумовського.
А) 1722-1727 рр. Б) 1727-1734 рр. В) 1722-1724 рр. Г) 1750-1764 рр.
2. Укажіть рік, у якому Єлизавета Петрівна зайняла імператорський престол.
А) 1740 р. Б) 1741 р. В) 1742 р. Г) 1743 р.
3. Кого було обрано гетьманом України у лютому 1750 р.?
А) О. Розумовського Б) О. Шаховського В) К. Розумовського Г) П. Рум'янцев
4. Де знаходиться відомий палац К. Розумовського?
А) м. Глухів Б) м. Батурин В) м. Чернігів Г) м. Конотоп
5. Хто очолив Другу Малоросійську колегію?
А) С. Вельямінов Б) П. Ізмайлов В) О. Шаховський Г) П.
Рум'янцев
6. Кого зображено на портреті?
А) Д. Апостола Б) К. Розумовського
В) О. Розумовського Г) П. Рум'янцева
7. Установіть відповідність між подією та її наслідком.
1 діяльність Другої Малоросійської
колегії
2 гетьманування К. Розумовського
3 маніфест про скасування на
Слобожанщині козацького устрою
4 ліквідація козацького війська
А позбавлення судових повноважень
Генеральної військової канцелярії
Б відокремлення окремого стану
населення – казенних селян
В перепис населення, обмеження
вільного переходу селян від одного
пана до іншого
Г створення Слобідсько-Української
губернії
Д утворення Малоросійського
генерал-губернаторства
8. Установіть хронологічну послідовність подій.
А Ліквідація полково-сотенного устрою на Лівобережній Україні
Б Указ про перетворення лівобережних козацьких полків на регулярні полки
російської армії
В Ліквідація полкового устрою на Слобожанщині та утворення з козацьких
п’яти гусарських полків
Г Правління Єлизавети Петрівни.
9. Виберіть три твердження, що стосуються К. Розумовського
1 опікувався культурою та мистецтвом
2 підписав Коломацькі чолобитні
3 вдався до спроб встановити спадкове гетьманство
4 був похований у Преображенській церкві на Полтавщині
5 співав у імператорському хорі
6 був останнім гетьманом України
10 Як ви вважаєте, чи могла Україна вибороти незалежність за правління
Кирила Розумовського?
Ім'я Костянтина (Василя) Костянтиновича Острозького (1526-16081) глибоко шанується православними в білоруських, українських і польських землях. Нащадок Рюриковичів [7. - С. 958] і князів туровських [2. - С. 46]2, київський воєвода, князь К.К. Острозький – особистість історичного масштабу, значення якої ще належить розкрити майбутнім поколінням. Вплив діяльності Острозького не обмежується 16-початком 17 століття. І сьогодні в 21 столітті, через майже п'ять століть тому, нам належить розкрити сенс здійсненого ним подвигу і з вдячністю взяти кілька корисних уроків з осмислення і формулювання цінностей церковно-культурної ідентифікації в складних історичних обставинах.
Проблема вибору культурно-історичної ідентичності князями Острозькими.
Проблема практичного вибору культурно-історичної ідентичності стояла ще перед Батьком кн. К. К. Острозького-Костянтином Івановичем Острозьким (бл. 1460-1463-1530), великим гетьманом литовським, воєводою трокським, старостою брацлавським і Вінницьким. Після того як К.і. Острозький був поранений в битві при Р. Ведроша (1500) і взятий в полон московськими військами, він навіть недовго пробув московським підданим в Сані боярина (1506-1507 рр.). Таким чином, Костянтин Іванович Острозький був активним учасником геополітичного протистояння Литви і Москви, значною подією якого стала перемога під його керівництвом в битві під Оршею в 1514 р.За великі військові заслуги (більше 60 перемог, у тому числі в битвах з татарами Кримського ханства) король двічі вшанував К. і. Острозького тріумфом, йому було подаровано багато земель4.
Однак слід підкреслити, що в умовах боротьби з німецькими лицарями, татарами, "московитами" за державно-національну самобутність і лідерство в регіоні, у Великому князівстві Литовському і (після Люблінської унії 1569) р.в Речі Посполитій зберігався стабільний релігійний мир і толерантність по відношенню до всіх християнських конфесій. Принципи релігійної свободи були закріплені в статуті ВКЛ 1588 р.і постановах Варшавської Конфедерації 1573 р., що дозволяло зміцнювати і розвивати релігійну ідентичність як православним, так і католикам, а в 16 ст. – протестантам. На наш погляд, саме віротерпима політика влади, що зрівнює в правах всі конфесії, до певного часу (другої половини 16 ст.) сприяла розвитку природної релігійності підданих і визначила наднаціональний стиль цих процесів. Перебуваючи "на краю Європи", Велике Князівство Литовське швидко і безкровно, без воєн і революцій, засвоювало авангардні європейські тенденції, які легко проникали в релігійний світ екуменічно налаштованої шляхти і магнатів: протестантизм в різних, часто радикальних, варіантах, Контрреформація, уніатство. Західноруське православ'я в цих умовах виробляло свої принципи ідентифікації та засоби захисту. Виразниками цих принципів стали князі Острозькі і, перш за все кн.К. К. Острозький.
Основні принципи побудови ордена: жорстка дисципліна, строга централізація, беззаперечна покора молодших по положенню старшим, абсолютний авторитет глави - довічно обирається генерала ("чорного папи"), підпорядкованого безпосередньо папі римському. Система моралі, розроблена єзуїтами, ними самими називалася "пристосувальної" (accomodativa), так як давала широку можливість в залежності від обставин довільно тлумачити основні релігійно-моральні вимоги. Для більшої успішності їх діяльності орден дозволяє багатьом єзуїтам вести світський б життя, зберігаючи в таємниці свою приналежність до ордена. Широкі привілеї, дані папством єзуїтам (звільнення від багатьох релігійних приписів і заборон, відповідальність тільки перед орденським начальством тощо) сприяли створенню надзвичайно гнучкою і міцної організації, в короткий час розповсюдила свою діяльність на численні країни. Слово "єзуїт" придбало переносне значення. У середні століття єзуїти активно використовували казуїстику, систему пробабілізма, а також застосовували різні прийоми для трактування речей у вигідному для себе ключі, зокрема уявні застереження і т. п. Через подібної моралі в побутовій мові слово "єзуїт" стало синонімом хитрого, лукавого людини. Багато тези єзуїтської моралі були засуджені татом Інокентієм XI, Олександром VII та іншими. З єзуїтами полемізував Паскаль у своїх Листах до провінціала. Незважаючи на те, що сучасні єзуїти не сильно виділяються своєю філософією на тлі інших католицьких орденів, частина критиків [ хто? ] вважає, що єзуїти не до кінця відкинули прийняту в середні століття мораль, яка допускає дуже вільне трактування різних речей і поді