1. Прокоментуйте події (або явища), про які йдеться у фрагментах джерел. У чому їхнє історичне значення? 1.1. «Програма Радикальної партії по суті мало чим різнилася від програми Демократичної партії і не привабила ши роких кіл інтелігенції, а тим паче народніх. Старші або зовсім були байдужі до всяких програм, або зосталися в Демо кратичній партії, а молодші українці та селяни й робітники гуртувалися в Революційній українській партії (РУП), яка пе ретворилася в Україн- ську соціал-демократичну робітничу партію (хоч міського робітництва майже не мала), з якої зго дом виділилася частина в “Спілку”, що з’єдналася з Російсь кою соціал-демократичною пар- тією на Україні...» (Є. Чикаленко) 1.2. «Восени 1905 року, на з’їзді Демократичної партії, деле гати від громад мало не одноголосно згодилися на об’єднання обох партій, зважаючи на наближення виборів до Державної думи та на можливість незабаром видавати газети на україн ській мові. Вибрали комісію з трьох душ: І. Шрага, Є. Тимченка та мене і доручили їй самій виробити умови об’єднання і йти на всякі уступки, але у всякому разі з’єднатися тільки під назвою Демократично-радикальна партія» (Є. Чикаленко). 1.3. «1900 р. постала перша організована партія – Революційна українська партія – РУП... РУП існу- вала з своєю про грамою та в свойому складі дуже недовго, – але вона стала тим початковим ферментом, що з його бродильного ділення почали розвиватися вже більш програмово ви- разні політичні угруповання, а врешті партії звичайного типу... Чужі для українства елементи виділяються в Соціал-демократичну спілку, яка стоїть при боці російської Соціал-демократич- ної партії і врешті зникає з українського полі тичного життя...» (О. Лотоцький) 1.4. «День Шевченківського ювілею був дуже гарний, чисто весняний; сонце ясно світило. По кни- гарнях... виставлено безліч портретів Шевченка... Ще зранку в Софійський кафедральний собор почали збиратися люди, а коло 10-ї години весь величезний собор був тісно наповне- ний народом, головно молоддю київських вищих шкіл... Коло полудня картина міста почала змінюватись – на вулицях, особливо в центрі міста, почали збиратися натовпи публіки; серед неї особливо багато студентів і курсисток. Молодь зібралась коло Володимирського собору, а незабаром і в самім соборі зібралося кілька сотень людей. Зібрані почали співати “Вічну пам’ять”. Зараз з’являється поліція, козаки, військо й розганяє демонстрантів» (Газета «Діло» від 25 лютого 1914 р.). 1.5. «Тим часом чорносотенна преса не вгаває, а щодня в якійсь-небудь їхній газеті є якась стаття, що містить у собі заклик до уряду припинити якнайшвидше український рух, поки ще не пізно. Клуб націоналістів знову звернувся до уряду з проханням негайно позакривати: 1) українське Наукове товариство, клуби ти”, книгарні, 2) українську пресу та 3) заборонити Грушев- ському в’їздити в Росію, запевняючи, що українські інституції, преса та Грушевський агітують за відділення України від Росії і за прилучення її до Австрії на автономно-федеративних умовах» (Є. Чикаленко
Католическая церковь перестала быть единой, авторитет папы стало можно оспаривать, служителям церкви отводилась роль посредников между богом и мирянами, но они больше не считались выше обычных людей. К нравственному облику пастырей предъявлялись высокие требования. Церковь, так сказать, "повенулась лицом к человеку". (В наше время слишком либеральная политика некоторых церквей привела к узакониванию однополых браков, ординации женщин - возможности для них занимать даже ключевые посты в церковной иерархии)
Развитие национальных церквей, где служба проводилась на родном понятном для всех языке повышению самосознания народов (к слову, некоторые учёные видят в этом корни возникновения будущих радикальных националистических течений, холокоста и пр.), повышения уровня образования во всей Европе, развитие народной культуры.
В политческом отношении Реформация завершила формирование национальных европейских государств.
А в области экономики началу развития капитализма, так как урезала неоспоримые ранее права такого крупного феодала. как церковь. А всеобщее осуждение излишков в роскоши накоплению капитала, направляемого на дальнейшее развитие экономики государства.
Вопросы, поставленные Лютером, до сих пор не потеряли актуальности. И не забудем инерцию прихожан.
Етот миф повествует о том, как прекраснейшие богини не могли решить, кто же из них самая прекрасная.
Было так. Родители будущего героя Троянской войны Ахиллеса играли свадьбу, куда были приглашены и богини Олимпа — Гера (жена Зевса), Афродита (богиня любви и красоты) и Афина (наимудрейшая богиня Олимпа). Однако, дабы не портить праздник не позвали богиню раздоров Эриду, на что она обиделась и решила сыграть шутку, подбросив на стол с угощением прекрасное золотое яблоко с надписью «Прекраснейшей».
Обнаружив такой подарок, богини заспорили, кому же будет принадлежать это яблоко и никак не могли найти решение. Рассудить спор они призвали Париса, сына троянского царя Приама.
Недолго думая, юноша отдал предпочтение богине любви Афродите. За это она ему в любви к прекрасной Елене, похищение которой стало причиной многолетней троянской войны. Так золотое яблоко стало не только яблоком раздора между прекрасными богинями, но и принесло раздор и войну простым людям.
В наше время выражение «яблоко раздора» используется для описания причины ссоры.