1.Проиллюстрируйте и подпишите основные признаки абсолютной монархии в период средневековья, информацию представьте в виде сториборд (историческая доска).
Крымская война проходила в период с 1853 по 1856 годы. По сути, это был конфликт между Россией и антироссийской коалицией, которая состояла из Османской империи, Франции, Сардинии, Англии.
У всех были свои «державные» причины участвовать в войне.
Например, причины были такими:
• Россия все еще пытается вернуть утраченные проливы в Черном море
• Османская империя все еще питает надежды вернуть утраченные в веке территории
• Англия (как и Франция) мечтают помешать России достигнуть гегемонии на Ближнем Востоке
• Кому будут принадлежать святые места в Вифлееме и Иерусалиме так и не было решено
Повод: опять же святые места на территории современного Израиля. Возник вопрос кто будет хозяином и это случилось еще в 1850 году.
Россия поддерживает православный фронт, а остальные – католический, потому что Англия и Франция – католики, а Османской империи принадлежит Палестина.
Россия не была довольна таким стечением обстоятельств, объявила войну и оказалась в изоляции.
Крымская война делится на 2 части:
• С 1853 по 1854 годы – сюда входит Синопское сражение, и в целом Россия вела бои успешно
• С 1854 по 1856 годы – к войне подключаются Англия и Франция, происходит оборона Севастополя, а России больше не везет.
По итогам:
Все страны подписали Парижский мирный договор, по которому:
• Россия потеряла юг Бессарабии
• Россия не могла иметь военно-морские силы на Черном море
• Россия более не имела черноморских крепостей
Россия теперь имела нулевое влияние во всем регионе, включая Балканы
Відповідь:Придушивши повстання у 493 до н. е., перська армія під командуванням полководця Мардонія навесні 492 переправилася через Геллеспонт для завоювання Греції, але після загибелі флоту (близько 300 кораблів) під час бурі поблизу Афона змушена була повернутися назад, обмежившись окупацією Фракії.
Навесні 490 до н. е. перська армія під командуванням полководців Датіса й Артаферна направилася морським шляхом через острова Родос, Наксос і Делос до Евбеї і, захопивши її, висадилася на марафонській рівнині, де відбулася знаменита битва під Марафоном (490 до н. е.), в якій афіняни та платейці під командуванням Мільтіада одержали вагому перемогу над персами.
Протягом 10-річного перепочинку в Афінах з ініціативи вождя демократичного угруповання Фемістокла був створений великий флот. Напередодні перського походу у Коринфі відбувся Істмійський конгрес, де 30 грецьких держав уклали союз. Новий похід персів у 480 до н. е. очолював цар Ксеркс. Перське військо прорвалося через гірський прохід Термопіли, який захищали греки під командуванням спартанського царя Леоніда, спустошили Беотію, Аттику та зруйнували Афіни.
Однак у тому ж році перський флот зазнав тяжкої поразки біля острова Саламін. 479 до н. е. при Платеях було розгромлено сухопутне військо персів. У цей же час перський флот зазнав поразки біля мису Мікале. Ці перемоги по суті справи вирішили підсумок греко-перських воєн: перси змушені були очистити територію Греції, а греки перенесли військові дії в район Егейського моря та в Малу Азію.
У 470-х роках до н. е. Союзна грецька армія під командуванням афінського полководця Кімона, одержала кілька перемог, захопила узбережжя Фракії, ряд островів Егейського моря та Візантії й у 469 до н. е. завдала нищівної поразки персам у битві при гирлі р. Еврімедонт.
Проте військові дії з тривалими перервами продовжувалися до 449 до н. е., коли в битві біля м. Саламіні (на Кіпрі) греки одержали велику перемогу. Після цього з Персією був укладений, так званий, Каллієвий мир (названий за іменем афінського уповноваженого), за яким Персія позбавлялась своїх володінь в Егейському морі, Геллеспонті та Босфорі й визнавала за полісами Малої Азії політичну незалежність.
Крымская война проходила в период с 1853 по 1856 годы. По сути, это был конфликт между Россией и антироссийской коалицией, которая состояла из Османской империи, Франции, Сардинии, Англии.
У всех были свои «державные» причины участвовать в войне.
Например, причины были такими:
• Россия все еще пытается вернуть утраченные проливы в Черном море
• Османская империя все еще питает надежды вернуть утраченные в веке территории
• Англия (как и Франция) мечтают помешать России достигнуть гегемонии на Ближнем Востоке
• Кому будут принадлежать святые места в Вифлееме и Иерусалиме так и не было решено
Повод: опять же святые места на территории современного Израиля. Возник вопрос кто будет хозяином и это случилось еще в 1850 году.
Россия поддерживает православный фронт, а остальные – католический, потому что Англия и Франция – католики, а Османской империи принадлежит Палестина.
Россия не была довольна таким стечением обстоятельств, объявила войну и оказалась в изоляции.
Крымская война делится на 2 части:
• С 1853 по 1854 годы – сюда входит Синопское сражение, и в целом Россия вела бои успешно
• С 1854 по 1856 годы – к войне подключаются Англия и Франция, происходит оборона Севастополя, а России больше не везет.
По итогам:
Все страны подписали Парижский мирный договор, по которому:
• Россия потеряла юг Бессарабии
• Россия не могла иметь военно-морские силы на Черном море
• Россия более не имела черноморских крепостей
Россия теперь имела нулевое влияние во всем регионе, включая Балканы
Відповідь:Придушивши повстання у 493 до н. е., перська армія під командуванням полководця Мардонія навесні 492 переправилася через Геллеспонт для завоювання Греції, але після загибелі флоту (близько 300 кораблів) під час бурі поблизу Афона змушена була повернутися назад, обмежившись окупацією Фракії.
Навесні 490 до н. е. перська армія під командуванням полководців Датіса й Артаферна направилася морським шляхом через острова Родос, Наксос і Делос до Евбеї і, захопивши її, висадилася на марафонській рівнині, де відбулася знаменита битва під Марафоном (490 до н. е.), в якій афіняни та платейці під командуванням Мільтіада одержали вагому перемогу над персами.
Протягом 10-річного перепочинку в Афінах з ініціативи вождя демократичного угруповання Фемістокла був створений великий флот. Напередодні перського походу у Коринфі відбувся Істмійський конгрес, де 30 грецьких держав уклали союз. Новий похід персів у 480 до н. е. очолював цар Ксеркс. Перське військо прорвалося через гірський прохід Термопіли, який захищали греки під командуванням спартанського царя Леоніда, спустошили Беотію, Аттику та зруйнували Афіни.
Однак у тому ж році перський флот зазнав тяжкої поразки біля острова Саламін. 479 до н. е. при Платеях було розгромлено сухопутне військо персів. У цей же час перський флот зазнав поразки біля мису Мікале. Ці перемоги по суті справи вирішили підсумок греко-перських воєн: перси змушені були очистити територію Греції, а греки перенесли військові дії в район Егейського моря та в Малу Азію.
У 470-х роках до н. е. Союзна грецька армія під командуванням афінського полководця Кімона, одержала кілька перемог, захопила узбережжя Фракії, ряд островів Егейського моря та Візантії й у 469 до н. е. завдала нищівної поразки персам у битві при гирлі р. Еврімедонт.
Проте військові дії з тривалими перервами продовжувалися до 449 до н. е., коли в битві біля м. Саламіні (на Кіпрі) греки одержали велику перемогу. Після цього з Персією був укладений, так званий, Каллієвий мир (названий за іменем афінського уповноваженого), за яким Персія позбавлялась своїх володінь в Егейському морі, Геллеспонті та Босфорі й визнавала за полісами Малої Азії політичну незалежність.
Пояснення: