Літерату́ра пе́ршої полови́ни XIX столі́ття — період в історії літератури від кінця XVIII століття до 1860-х років. З соціально-історичного погляду його межами є Велика французька революція (1789—1794) з одного боку та національно-визвольні рухи середини XIX століття (європейські революції 1848—1849 років, Громадянська війна в США, повстання сипаїв в Індії 1857—1859 років тощо) з іншого. В естетичному аспекті період позначений художньо-зображальною системою романтизму в Західній Європі, появою і розвитком літератури США та повільним занепадом середньовічних моделей літератури в країнах Сходу.Вплив науки Редагувати
Наукова думка загалом розвивається в напрямку, що визначився наприкінці XVIII століття. У різних областях математики та природознавства робляться основоположні відкриття (Лобачевський, Лаплас, Фарадей, Ампер, Джоуль, Гельмгольц та ін.). Численні географічні експедиції не лише допомагають краще пізнати земну кулю, а й сприяють змінам у світогляді людей. Звіти географів, натуралістів, записки мандрівників у перші десятиліття 19 століття стають помітною частиною духовного життя, впливають на вироблення естетичних уявлень. Наприклад, дослідження Александра Гумбольдта в Південній Америці збагатили природничі науки та, завдяки художньому стилю його робіт, до утвердженню літературного романтизму. У 1830-ті — 1840-ві роки зростає інтерес письменників до розвитку науки, зокрема до еволюційної теорії (Ламарк, Жофруа).Філософія Редагувати
На початку періоду у філософії панували ідеалістичні системи (Фіхте, Шеллінг), що виникли в руслі німецької класичної філософії, вершиною якої стало вчення Гегеля та розроблений ним діалектичний метод. У наступні десятиліття посилюється вплив матеріалізму (Феєрбах). Ще один напрям філософської думки — позитивізм, що склався в 1830-ті роки. Він вважав за достовірне (позитивне) лише те знання, що отримане спеціальними науками, і заперечував необхідність загального філософського методу. Наприкінці доби виникає марксизм, що матиме значний вплив на соціальне і культурне життя наступного періоду.
Різнорідність літератури Редагувати
Період позначений великою різнорідністю літературної карти світу. На всіх континентах йдуть зовсім різні літературні процеси. Виникає багато нових літератур (бельгійська, словацька, фінська фінською мовою, ірландська англійською мовою, молдавська, єврейська їдишем, бенгальська, непальська мовою непалі). Відроджуються літератури, чий розвиток був перерваний іноземним пануванням (Болгарія). У вирішальну стадію формування вступають літератури Латинської Америки, США та Канади. В іспаномовній Америці, окрім того, після утворення незалежних держав стали виділятись з регіонального комплексу окремі літератури: мексиканська, аргентинська, чилійська тощо. На Близькому Сході розвиваються місцеві літератури: у Єгипті, Сирії, Іраку тощо. Найрозвинутіші «старі» літератури Західної Європи — французька, німецька, англійська, італійська — досягають значних вершин. Зокрема, формуються нові літературні напрями романтизму та реалізму.
Объединение Руси или «собирание русских земель» — начавшийся в XIII веке процесс реинтеграции раздробленных русских княжеств вокруг новых политических центров. Поглощение одних княжеств другими осуществлялось в различных формах — через наследование, путём покупки, на основании ярлыка, полученного в Орде, и посредством завоеваний.
В Северо-Восточной Руси этот процесс возглавило Великое княжество Московское, вышедшее победителем в жёсткой конкурентной борьбе с Великим княжеством Тверским и другими княжествами и ставшее основой централизованного Русского государства. В Западной Руси собирание русских земель проводило Великое княжество Литовское. В меньших масштабах расширением своих владений за счёт соседей занимались и другие великие княжества: Рязанское,Смоленское, Брянское, Тверское, но все они, в конечном итоге, утратили свою независимость и вошли в состав Москвы или Литвы. К концуXV века оба государства достигли максимального территориального расширения, и между ними вспыхнула жёсткая борьба, выразившаяся в длинной череде русско-литовских и, после образования Речи Посполитой,русско-польских войн. С этого времени борьба за наследие Древней Руси была осмыслена московскими князьями как официальная политическая программа. Присоединение западнорусских земель к Российской империи в конце XVIII века под лозунгом «Отторженная возвратихъ», а также кратковременное присоединение Галицкой Руси в ходе Первой мировой войны воспринимались в России как логическое продолжение и завершение процесса объединения Руси.
Літерату́ра пе́ршої полови́ни XIX столі́ття — період в історії літератури від кінця XVIII століття до 1860-х років. З соціально-історичного погляду його межами є Велика французька революція (1789—1794) з одного боку та національно-визвольні рухи середини XIX століття (європейські революції 1848—1849 років, Громадянська війна в США, повстання сипаїв в Індії 1857—1859 років тощо) з іншого. В естетичному аспекті період позначений художньо-зображальною системою романтизму в Західній Європі, появою і розвитком літератури США та повільним занепадом середньовічних моделей літератури в країнах Сходу.Вплив науки Редагувати
Наукова думка загалом розвивається в напрямку, що визначився наприкінці XVIII століття. У різних областях математики та природознавства робляться основоположні відкриття (Лобачевський, Лаплас, Фарадей, Ампер, Джоуль, Гельмгольц та ін.). Численні географічні експедиції не лише допомагають краще пізнати земну кулю, а й сприяють змінам у світогляді людей. Звіти географів, натуралістів, записки мандрівників у перші десятиліття 19 століття стають помітною частиною духовного життя, впливають на вироблення естетичних уявлень. Наприклад, дослідження Александра Гумбольдта в Південній Америці збагатили природничі науки та, завдяки художньому стилю його робіт, до утвердженню літературного романтизму. У 1830-ті — 1840-ві роки зростає інтерес письменників до розвитку науки, зокрема до еволюційної теорії (Ламарк, Жофруа).Філософія Редагувати
На початку періоду у філософії панували ідеалістичні системи (Фіхте, Шеллінг), що виникли в руслі німецької класичної філософії, вершиною якої стало вчення Гегеля та розроблений ним діалектичний метод. У наступні десятиліття посилюється вплив матеріалізму (Феєрбах). Ще один напрям філософської думки — позитивізм, що склався в 1830-ті роки. Він вважав за достовірне (позитивне) лише те знання, що отримане спеціальними науками, і заперечував необхідність загального філософського методу. Наприкінці доби виникає марксизм, що матиме значний вплив на соціальне і культурне життя наступного періоду.
Різнорідність літератури Редагувати
Період позначений великою різнорідністю літературної карти світу. На всіх континентах йдуть зовсім різні літературні процеси. Виникає багато нових літератур (бельгійська, словацька, фінська фінською мовою, ірландська англійською мовою, молдавська, єврейська їдишем, бенгальська, непальська мовою непалі). Відроджуються літератури, чий розвиток був перерваний іноземним пануванням (Болгарія). У вирішальну стадію формування вступають літератури Латинської Америки, США та Канади. В іспаномовній Америці, окрім того, після утворення незалежних держав стали виділятись з регіонального комплексу окремі літератури: мексиканська, аргентинська, чилійська тощо. На Близькому Сході розвиваються місцеві літератури: у Єгипті, Сирії, Іраку тощо. Найрозвинутіші «старі» літератури Західної Європи — французька, німецька, англійська, італійська — досягають значних вершин. Зокрема, формуються нові літературні напрями романтизму та реалізму.
В Северо-Восточной Руси этот процесс возглавило Великое княжество Московское, вышедшее победителем в жёсткой конкурентной борьбе с Великим княжеством Тверским и другими княжествами и ставшее основой централизованного Русского государства. В Западной Руси собирание русских земель проводило Великое княжество Литовское. В меньших масштабах расширением своих владений за счёт соседей занимались и другие великие княжества: Рязанское,Смоленское, Брянское, Тверское, но все они, в конечном итоге, утратили свою независимость и вошли в состав Москвы или Литвы. К концуXV века оба государства достигли максимального территориального расширения, и между ними вспыхнула жёсткая борьба, выразившаяся в длинной череде русско-литовских и, после образования Речи Посполитой,русско-польских войн. С этого времени борьба за наследие Древней Руси была осмыслена московскими князьями как официальная политическая программа. Присоединение западнорусских земель к Российской империи в конце XVIII века под лозунгом «Отторженная возвратихъ», а также кратковременное присоединение Галицкой Руси в ходе Первой мировой войны воспринимались в России как логическое продолжение и завершение процесса объединения Руси.