1. образование оон. роль в создании оон.
2. начало холодной войны. складывание биполярного сосуществования.
3. создание нато, оеэс.
4. создание овд, сэв.
5. теории «постиндустриальное общества» и «информационного» общества.
6. современного общества.
7.карибский кризис.
8. внешняя политика в 1953-1964 гг. берлинский кризис. советско-китайские отношения. венгерский кризис 1956 года. советско-югославские отношения.
9. неоконсерватизм. тэтчеризм и рейганомика.
10.германия. эра гельмута коля.
11. пражская весна 1968 года. отношения со странами социалистического лагеря.
12. демократическая партия сша. б. клинтон.
13. лейбористская партия великобритании. т. блэр. политика г. шредера в германии.
14. «еврокоммунизм». «новый коммунизм» как альтернатива «ультралиберализму».
15. распад . беловежские соглашения. создание снг.
16.социально- и политическое развитие стран снг.
17. христианство в современном мире. мировые религии. экуменизм.
18. изменение геополитикой обстановки в мире 1989-1991. крах социалистической системы. бархатные революции в восточной европе. югославский конфликт.
19. политическое развитие фрг и гдр. объединение германии.
20. развитие содружества независимых государств. интеграция в рамках снг: евразийское сообщество (еврсезэс), организация договора коллективной безопасности. (одкб).
21. латинская америка: от диктатур к демократии. (х.перон)
22.кубинская революция и ее последствия. политика фиделя кастро.
23. китай и китайская модель развития. теория дэн сяопина. государство малого благоденствия тяньаньмэнь.
24. япония. истоки японского « чуда». «новое возрождение». реформы д. коидзуми. «три неядерных принципа».
25. россия в 1991-1993. приватизация, шоковая терапия. противостояние вс рсфср и президента рф.
26. оформление российской государственности 1993 года. выборы в фс гд рф 1993,1995. президентские выборы 1996.
27. и политический кризис 1998 года. чеченские войны.
28.россия в 2000-2012. президентство в.в. путина, д.а. медведева. курс на стабилизацию и консолидацию россии. завершение чеченского конфликта. рост, модернизация россии.
29.россия в 2012-2014. восстановление геополитического влияния россии.
30.кризис в украине 2013-2014. вхождение республики крым в состав россии.
31.международное положение россии и сша в условиях конфронтации.
, кто сделает кину завтра зачёт
Більшовицько-комуністична тоталітарна імперія з середини 1980-х рр. почала проявляти усі ознаки неперехідної кризи – економічної, політичної, соціальної. Все очевиднішою ставала необхідність проведення докорінних реформ політичної системи країни, економічних і соціальних відносин.У березні 1985 р. на пост Генерального секретаря ЦК КПРС обрали Михайла Горбачова, наймолодшого члена Політбюро КПРС. У квітні відбувся пленум ЦК КПРС, на якому було проголошено курс на прискорення соціально-економічного розвитку держави, що пізніше отримав загальну назву "перебудова". І хоча проголошена перебудова була "революцією зверху", що планувалась як обмежена у часі, упорядкована, суворо контрольована серія заходів, розвиток подій незабаром зламав заплановану схему.
ответ: ..Рубіж XIX і XX ст. характеризується в Україні завершенням промислового перевороту і переходом до індустріалізації, суть якої полягала в розбудові великої машинної індустрії
Объяснение:
Українська промисловість формувалася як частина загальноімперського економічного комплексу. Проте через певні обставини (вигідне географічне розташування, природні багатства, дешева, але кваліфікована робоча сила то-що) вона мала свої особливості, які суттєво вплинули на структуру та розвиток промислового потенціалу краю. Своєрідним каталізатором реалізації потенційних можливостей регіону стала економічна криза, яка, загостривши конкуренцію та посиливши поляризацію підприємств, змусила буржуазію максимально сконцентрувати і об´єднати сили. Тому вже на початку XX ст. Україна за рівнем Концентрації промислового виробництва в основних галузях не тільки домінувала в Російській імперії, а й посідала одне з перших місць у світі. П´ять найбільших південних металургійних заводів (Юзівський, Дніпровський, Олександрійський, Петровський, Донецько-Юр´євський) продукували майже 25% загальноросійського чавуну. Заводи Бродського, Терещенка, Харитоненка, Ярошинського та Бобринського виробляли 60% цукру-рафінаду Російської імперії. На великих підприємствах в Україні працювало понад 44% усіх робітників, тоді як у США – лише 33%. ...