1.На основе высказываний современников определите, какими Ост-Индская кампания эксплуатировала Индию. Сделайте вывод. 1) Служащий компании доносил: «Джентльмены присылают сюда своего агента вести торговлю. Этот агент насильно заставляет жителей покупать его товары либо продавать свои. В случае отказа немедленно следует порка или тюрьма. Агенты компании платят за забираемые товары гроши либо не платят вовсе».

2) Английский купец так описал положение ремесленников: «Англичане со своими индийскими агентами произвольно решают, какое количество товаров должен поставить каждый ремесленник и по какой цене. Согласие бедного ткача... не считается необходимым».

3) Вице-король Индии Клайв признал: «Служащие компании накладывали контрибуцию и вымогали деньги у каждого, кто, имея какую-либо власть... вмешивались в сбор налогов...».

4) Англичанин так характеризовал деятельность откупщиков налога: «Они отбирали все до последнего фартинга (мелкой монеты) у несчастных крестьян».

ВЫВОД:

​

Відповідь:

Студентське життя у багатьох, як правило, асоціюється з гуртожитком, зубрінням, напівголодним існуванням і, звичайно, веселощами. Якщо звернутися до періоду Середньовіччя і пізніших епох, то стає ясно, що все не так вже й змінилося. Ось тільки за провини учнів карали батогами, а обряд посвячення в студенти більше нагадував знущання.

Вважалося, що заняття краще запам’ятовуються, якщо студента періодично бити. Збереглося дуже багато середньовічних посібників, в яких учнів рекомендувалося пороти, бити батогом або тягати за вуха. Перепадало і деяким особам королівської крові. Хоча у англійських принців, які не виявляли великої ретельності, поруч завжди знаходилися хлопчики для биття, які брали на себе весь гнів викладачів.

Традиція посвяти у студенти була дуже популярна і в Середньовіччі, і в більш пізні епохи. У посібнику для студентів «Manuale Scolarium», датованим кінцем XV століття, наводиться опис процедури посвячення молодого юнака, що більше нагадує знущання. Його били, стригли нігті тупими ножицями, змушували пити сечу. Весело було всім, крім того, над ким знущалися.

На лекціях також було місце для веселощів. Одного разу, в XVI столітті в Оксфорді, після чергової пиятики студент заснув прямо на занятті. Знаменитий поет Річард Корбет, який був викладачем в університеті, порізав на шматки шовкові панчохи сплячого.

Немецкие дворяне служили добровольно, но охотно поступали на российскую службу офицерами и чиновниками. При Анне Иоанновне немцы потеряли право на двойное жалованье по сравнению с жалованьем русских офицеров.

Вошедшая в состав России Левобережная Украина также сохраняла автономию — своё административное деление, суд и войско. Управление держала в руках казацкая верхушка — старшина. Её представители захватывали и скупали у казаков и крестьян земли и становились новыми помещиками. Со смертью в 1734 г. старого гетмана Даниила Апостола Анна Иоанновна и её министры постановили ввести на Украине «правление гетманского уряда» из шести человек («из трёх великороссийских, из трёх малороссийских») с российским наместником во главе. Но российское правительство не распространяло на Украину российские законы — там до XIX в. действовали нормы «Литовского статута».

Елизавета Петровна в 1750 г. восстановила должность гетмана — её занял Кирилл Разумовский, брат украинского фаворита императрицы. Но этот последний гетман уже жил в основном в Петербурге и был прежде всего российским вельможей и генерал-фельдмаршалом.

Как-то так.