1. Какой урон понесла Италия от Первой мировой войны? 22 подумайте, почему программные требования Союза фашистских боевых отрядов получили полную поддержку как у буржуазии, так и у рабочих и крестьян. 3. Что значит слово “фашизм”? Назовите основные черты итальянского фашизма. 4) Как вы можете объяснить приход к власти в Италии фашизма? 5 Какова суть созданного в Италии корпоративного государства?
ответ:.во время войны отличились и стали известны на всю страну два брата, один снайпер, другой пулеметчик, вместе они уничтожили 1300 фашистских солдат. назовите имена этих героев. 2.представте перед вами схема
карельского фронта. с сентября 1941 года по июнь 1944 года войска фронта держали оборону по линии: река западная лица (60 километров от мурманска), ухта, повенец, онежское озеро, река свирь. представьте, что необходимо
доставить документы из северной части фронта на южную. составьте как можно более подробное описание маршрута. 3.численность населения на начало войны составляло 150 млн человек, что в 1,5 меньше, чем численность
нацистской германии и ее союзников. исправте неправильное утверждение.
Яросла́в Володи́мирович (бл. 1130 — 1 жовтня 1187) — руський князь з династії Рюриковичів. Князь галицький (1153—1187). Представник дому галицьких Ростиславичів. Син галицького князя Володимирка Володаровича й дочки угорського короля Коломана I. Зять князя Юрія Долгорукого (з 1150)[2]. Отримав у спадщину від батька галицький престол (1152)[2]. Воював із київським князем Ізяславом Мстиславичем за порубіжжя. Допоміг Ізяславу Давидовичу вокняжитись у Києві (1158), але незабаром вигнав його через відмову видати Івана Берладника[2]. Підкорив Берладську землю. Мав добрі стосунки з Угорщиною та Польщею[2]. Дав притулок Андроніку Комніну, суперникові візантійського імператора Мануїла І (1164), але згодом уклав з останнім союз (1167)[2]. Користувався великим авторитетом на Русі, проте сильно залежав від галицьких бояр, які втручалися в приватне життя князя[2]. 1171 року був тимчасово ув'язнений боярами, які спалили його коханку Настасію й примусили жити із законною дружиною Ольгою, донькою Юрія Долгорукого. Перед смертю заповів галицький престол Олегові, синові Настасії, а нелюбому законному синові Володимиру дав Перемишль[2]. Помер у Галичі, похований у галицькому Успенському соборі[2]. У «Слові о полку Ігоревім» названий Осмомислом (мудрим; тим, хто має «вісім мислів»). Також — Ярослав Галицький[3].
ответ:.во время войны отличились и стали известны на всю страну два брата, один снайпер, другой пулеметчик, вместе они уничтожили 1300 фашистских солдат. назовите имена этих героев. 2.представте перед вами схема
карельского фронта. с сентября 1941 года по июнь 1944 года войска фронта держали оборону по линии: река западная лица (60 километров от мурманска), ухта, повенец, онежское озеро, река свирь. представьте, что необходимо
доставить документы из северной части фронта на южную. составьте как можно более подробное описание маршрута. 3.численность населения на начало войны составляло 150 млн человек, что в 1,5 меньше, чем численность
нацистской германии и ее союзников. исправте неправильное утверждение.
Объяснение:
Яросла́в Володи́мирович (бл. 1130 — 1 жовтня 1187) — руський князь з династії Рюриковичів. Князь галицький (1153—1187). Представник дому галицьких Ростиславичів. Син галицького князя Володимирка Володаровича й дочки угорського короля Коломана I. Зять князя Юрія Долгорукого (з 1150)[2]. Отримав у спадщину від батька галицький престол (1152)[2]. Воював із київським князем Ізяславом Мстиславичем за порубіжжя. Допоміг Ізяславу Давидовичу вокняжитись у Києві (1158), але незабаром вигнав його через відмову видати Івана Берладника[2]. Підкорив Берладську землю. Мав добрі стосунки з Угорщиною та Польщею[2]. Дав притулок Андроніку Комніну, суперникові візантійського імператора Мануїла І (1164), але згодом уклав з останнім союз (1167)[2]. Користувався великим авторитетом на Русі, проте сильно залежав від галицьких бояр, які втручалися в приватне життя князя[2]. 1171 року був тимчасово ув'язнений боярами, які спалили його коханку Настасію й примусили жити із законною дружиною Ольгою, донькою Юрія Долгорукого. Перед смертю заповів галицький престол Олегові, синові Настасії, а нелюбому законному синові Володимиру дав Перемишль[2]. Помер у Галичі, похований у галицькому Успенському соборі[2]. У «Слові о полку Ігоревім» названий Осмомислом (мудрим; тим, хто має «вісім мислів»). Також — Ярослав Галицький[3].