· Женское образование не было развито, девочки воспитывались дома.
Отличия:
· Направленность воспитания в Афинах - гармоническое и ум и тело, в Спарте – ставка на физическое воспитание
· В Спарте – обучение происходило в агелах, в Афинах – обучение было двуступенчатым: сначала – палестры, потом - гимнасии.
· Содержание образование носило различную направленность: в Спарте обучение письме, чтению и речи носило утилитарный характер, в Афинах – эти дисциплины имели целью эстетическое воспитание.
Мета - з'ясувати, як радянська українізація вплинула на формування української нації, і головне, яку роль зіграло в цьому розстановка зовнішніх політичних сил.Завдання:.визначити роль зовнішнього фактора на українське нациостраительство (а саме він, на мій погляд, зіграв вирішальну роль) в період, що передує українізації (а саме - роки існування УНР),2.описати соціальну стратифікацію в Південно-Західному Краї Російської Імперії, на землях якого з'явилася і УНР, а потім і УРСР,3.пролити світло на роль внутрішнього чинника майбутнього націостроительства в Південно-Західному краї,4.описати причину, цілі та наслідки українізації в УРСР.Тема дуже актуальна і має яскраве політичне забарвлення, у зв'язку з чим, проблема мінливо тлумачиться в історіографії та суспільстві в цілому. В самому українському суспільстві (як і в українській діаспорі) діапазон ставлення до цього явища дуже широкий. Одні абсолютизують українізацію і закликають повторити курс в сучасній Україні, Інші розцінюють це явище, як невдалий експеримент, в якому немає нічого цікавого. Така розхожа думка в думках обумовлена не тільки відмінностями в настроях населення різних регіонів України, а й нерозробленістю методологічної коренізації проблем, чому свідчить факти.Так, у російській історіографії з даної проблематики стверджується, що на місцях чинили опір українізації, її позитивні досягнення обумовлені саме форсованими і рішучими діями центру. Більшість українських істориків дотримується саме цієї позиції, однак на відміну від російських істориків, які вважають, що опір мас (переважно міських) було обумовлено неприйняттям факту насильницької зміни національної ідентичності, українські політичні сили вважають, що опір було обумовлено довгими століттями "русифікацією". Тобто радянська влада, з їхньої точки зору, нав'язувала українському народу загублену ідентичність.
Сходство воспитания в Афинах и Спарте:
· До 7 лет дети воспитывались в семье
· Женское образование не было развито, девочки воспитывались дома.
Отличия:
· Направленность воспитания в Афинах - гармоническое и ум и тело, в Спарте – ставка на физическое воспитание
· В Спарте – обучение происходило в агелах, в Афинах – обучение было двуступенчатым: сначала – палестры, потом - гимнасии.
· Содержание образование носило различную направленность: в Спарте обучение письме, чтению и речи носило утилитарный характер, в Афинах – эти дисциплины имели целью эстетическое воспитание.
Мета - з'ясувати, як радянська українізація вплинула на формування української нації, і головне, яку роль зіграло в цьому розстановка зовнішніх політичних сил.Завдання:.визначити роль зовнішнього фактора на українське нациостраительство (а саме він, на мій погляд, зіграв вирішальну роль) в період, що передує українізації (а саме - роки існування УНР),2.описати соціальну стратифікацію в Південно-Західному Краї Російської Імперії, на землях якого з'явилася і УНР, а потім і УРСР,3.пролити світло на роль внутрішнього чинника майбутнього націостроительства в Південно-Західному краї,4.описати причину, цілі та наслідки українізації в УРСР.Тема дуже актуальна і має яскраве політичне забарвлення, у зв'язку з чим, проблема мінливо тлумачиться в історіографії та суспільстві в цілому. В самому українському суспільстві (як і в українській діаспорі) діапазон ставлення до цього явища дуже широкий. Одні абсолютизують українізацію і закликають повторити курс в сучасній Україні, Інші розцінюють це явище, як невдалий експеримент, в якому немає нічого цікавого. Така розхожа думка в думках обумовлена не тільки відмінностями в настроях населення різних регіонів України, а й нерозробленістю методологічної коренізації проблем, чому свідчить факти.Так, у російській історіографії з даної проблематики стверджується, що на місцях чинили опір українізації, її позитивні досягнення обумовлені саме форсованими і рішучими діями центру. Більшість українських істориків дотримується саме цієї позиції, однак на відміну від російських істориків, які вважають, що опір мас (переважно міських) було обумовлено неприйняттям факту насильницької зміни національної ідентичності, українські політичні сили вважають, що опір було обумовлено довгими століттями "русифікацією". Тобто радянська влада, з їхньої точки зору, нав'язувала українському народу загублену ідентичність.