1) Какая страна Европы занимает первое место по уровню развития художественного творчества? 2) Какие страны были ведущими в музыкальном искусстве, в живописи, в литературе? (Назовите их основных представителей).
3) Какие новые направления в искусстве появились в Европе в конце XIX в.?
Какие виды искусства они охватили ? Кто их представлял?
Огузское государство
Конец IX- начало XI вв.
От среднего течения Сырдарьи до низовьев Волги, по р.Иргиз, Урал, Эмба, Уил, в Приаралье до Южного Урала и Нижнего Поволжья
Янгикент (Новая Огузия) – на Сырдарье.
Огузы были вытеснены на Сырдарью карлуками из Западного Жетысу. Состояли в том числе из кангаро-печенежских племен индоевропейского и финно-угорского происхождения. М.Кащгари – 24 племени; аль Марвази – 12 племен. Огузы делились на 3 осн.группы племен и родов – бой, оба и кок. Они делились на уруги и аймаки.
Хан Али (кон Х – нач. ХIвв.) – ухудшение внутреннего положения в гос-ве, недовольство племен войнами и налогами, город Дженд захвачен сельджуками; Шахмалик – расцвет Огузского гос-ва
Глава гос-ва - Джабгу (ябгу); наследники джабгу – иналы, наставники иналов – атабеки. Хатун – жены правителей, принимали участие в управлении государством. Военная демократия. Сюбаши – военачальники, играли важную роль. Советники джабгу – коль еркины. Раз в год – Народное собрание. Усиление влияния аристократии – совет знати – канкаш. С расцветом государства верховная власть управления стала принадлежать великому и малому курултаям.
Джабгу поделил свои владения на 12 аймаков.
965г. – заключен военный союз с Киевской Русью против хазар. Внешняя политика – 2 цели. 1 – захватить богатые пастбища в Причерноморье и на Дону – войны с Хазарским каганатом. 2 – захват важнейших торговых путей через Поволжье, Мангистау и Устюрт. 985г. – князь Владимир в союзе с огузами совершил поход против волжских булгар в Поволжье.
1041г. – Шахмалик завоевал Хорезм. Повторное нападение сельджуков привело к поражению огузов. Огузы пали под ударами кыпчаков, которые вытеснили их с берегов Сырдарьи и Аральского моря.
Многолетние стычки и войны с сельджуками;
Внутренние противоречия;
Удар кыпчакских племен.
Кимакский каганат
Конец IX- начало XI вв.
Северо-восточный и Центральный Казахстан
Имакия (на Иртыше), вторая столица – Карантия (на побережье оз.Алаколь)
Проживали (по кит. летописям) в нач. VIIв. в сев-зап Монголии, в сер. VIIв. откочевали к северу от Алтайских гор и в Прииртышье. Гардизи – в состав входили 7 племен ( эймуры, кимаки, азовы, ланиказы, татары, кыпчаки, баяндуры), среди них наиболее могущ-ны – кимаки и кыпчаки.
Хакан аль-Кимаки – кимакский каган, принявший в Х в. ислам.
Правитель – каган, титулы имак байгу или кимак джабгу носили вожди группы племен. Вождь одного племени носил титул шад-тутик. Высшие ступени власти – великий каган, малый каган, джабгу шад – занимали представители знати. Территория государства делилась на 11 уделов, которыми правили наместники кагана. За военную службу наместники получали от кагана новые земельные уделы.
(1е патр-феод гос-во)
766 – 840гг. – кимаки заняли территорию Западного Алтая. После распада в 840г. Уйгурского каганата произошло объединение кимакских племен.
IXв. – кимаки захватили часть земель огузов, в Х в. – город Жамлекес в Вовсточном Туркестане, совершали набеги на сибирских кыргызов. Со 2й пол. Хв. на кимакские земли стали часто нападать войска гос-ва Караханидов.
Усиление кыпчаков;
Столкновение между кочевым племенами в Средней Азии.
by prostoya0
Майже вся інформація про греко-перські війни у наш час відома виключно з грецьких джерел. Основним джерелом з цих війн є праця Геродота «Історія», яка обривається на подіях 478 року до н. е. Давньогрецький історик, названий «батьком історії», народився у 484 році до н. е. в Галікарнасі, грецькій колонії на малоазійському узбережжі, що в той час перебувала під владою імперії Ахеменідів. У своїй книзі, написаній в 440-430 роках до н. е., Геродот намагався простежити походження греко-перських війн, які на той час були недавньою історією.Деякі пізніші стародавні історики, починаючи з Фукідіда, критикували Геродота. Але тим не менш, Фукідід вирішив почати свою історію з місця, де зупинився Геродот (на облозі Сестоса) і вважав його працю досить точною, яка не потребувала переписування або виправлення. Плутарх критикував Геродота у своєму есе «Про зловмисність Геродота», закидаючи йому відсутність належного патріотизму, зокрема через те, що він байдуже поставився до такого подвигу ахейців, як здобуття Іліона. Негативне ставлення до Геродота було передане Європі епохи Відродження, хоча він як і раніше залишався добре читаним. Однак, починаючи з XIX століття репутація давньогрецького історика була реабілітована археологічними знахідками, які неодноразово підтверджували його версію тих подій. На сьогодні переважаючим поглядом є те, що Геродот здійснив чудову роботу у своїй праці «Історія», але до деяких його конкретних деталей (зокрема, чисельності військ і дат) слід ставитися з часткою скептицизму. Тим не менш, залишаються деякі історики, які вважають, що Геродот більшу частину своєї історії вигадав.На жаль, військова історія Греції в період з кінця другого перського вторгнення в Грецію і Пелопоннеської війни (479—431 роках до н. е.) не дуже добре підкріплена стародавніми джерелами, що збереглись. Цей період, який стародавні вчені іноді називають Пентеконтаетія (грец. Πεντηκονταετία), був періодом відносного миру і процвітання в Греції. Найбагатше і найзначиміше джерело цього періоду — Фукідідова «Історія Пелопоннеської війни», яка, як правило, розглядається сучасними істориками як надійне історичне джерело. У своїй праці Фукудід написав тільки про перші двадцять років війни і трохи інформації про те, що сталося раніше. Проте, його праця, використовується сьогодні як хронологічна таблиця того періоду, на деталях якої археологічні дані та дані інших письменників можуть бути поєднані.Греко-перські війни (500 до н. е. — 449 до н. е., з перервами) — війни між Персією та давньогрецькими містами-державами, що відстоювали свою незалежність. Приводом до війни була до військовими кораблями, надана Афінами та Еретрією з острова Евбеї 500 повсталим проти перського панування грецьким полісами у Малій Азії.Основним джерелом з історії греко-перських воєн є «Історія» Геродота, що містить опис подій до 478 до н. е. включно. Про хід військових дій в середині V ст. до н. е. стисло повідомляє Фукідід в «Історії Пелопоннеської війни». Розповіді про окремі моменти війни зустрічаються в творах трагіка Есхіла і в «Афінській політії» Аристотеля. З пізніших істориків про цей період переповідає Діодор Сицилійський, а також Плутарх, що написав декілька біографій політичних і військових діячів того часу (Фемістокла, Арістіла, Кімона). Цікавий матеріал містять нечисленні написи, що відносяться до V ст. до н. е. Нарешті, в 1938—1939 рр. були проведені археологічні розкопки на полі бою при Фермопілах, що дали цінні відомості. Вельми цікаві також результати розкопок могильного пагорба на Марафонському полі в Аттиці (1940-ві роки XX столПридушивши повстання у 493 до н. е., перська армія під командуванням полководця Мардонія навесні 492 переправилася через Геллеспонт для завоювання Греції, але після загибелі флоту (близько 300 кораблів) під час бурі поблизу Афона змушена була повернутися назад, обмежившись окупацією Фракії.
Навесні 490 до н. е. перська армія під командуванням полководців Датіса й Артаферна направилася морським шляхом через острова Родос, Наксос і Делос до Евбеї і, захопивши її, висадилася на марафонський рівнині, де відбулася знаменита битва під Марафоном (490 до н. е.). В якій афіняни та платейці під командуванням Мільтіада одержали вагому перемогу над персами.
Протягом 10-річного перепочинку в Афінах з ініціативи вождя демократичного угруповання Фемістокла був створений великий флот. Новий похід персів у 480 до н. е. очолював цар Ксеркс. Перське військо прорвалося через гірський прохід Фермопіли, який захищали греки під командуванням спартанського царя Леоніда, спустошили Беотію, Аттику та зруйнували Афіни.
Однак у тому ж році перський флот зазнав тяжкої поразки біля острова Саламін. 479 до н. е. при Платеях було розгромлено сухопутне військо персів. У цей же час перський флот зазнав поразки біля мису Мікале. Ці перемоги по суті справи вирішили підсумок Греко-перських воєн: перси змушені були очистити територію Греції, а греки перенесли військові дії в район Егейського моря та в Малу Азію.