1Гораций обращает свой взор к патриархальным богам, что соответствовало официальной политике Августа, призывает к древнегреческим добрым нравам, к простоте жизни и к прежней доблести. Философские мотивы «Горацианской мудрости», проходящие через весь сборник лирических стихов, связаны с восхвалением наслаждений и радостей жизни: любовью, пирушками, благами и красотами природы.2
Овидию в большей степени, чем эпос, близки различные жанры эллинистической поэзии, широко применявшиеся в римской литературе. Большой эпос дробится на множество самостоятельных картин. Отдельные части поэмы Овидия напоминают эпиллий (миф о Фаэтоне, похищение Прозерпины), другие приближаются к элегии (Полифем и Галатея), есть здесь и идиллия (Филемон и Бавкида), и гимн Вакху, и панегирик Тезею.
Конституція значно обмежувала права гетьмана, передбачала створення представницького органу – Генеральної ради. У ній було закладено підвалини принципу поділу влади на виконавчу й судову гілки, впроваджувалася виборність посад.
2.Генеральна військова рада бере початок від зборів козацького війська, на яких до 1648 року обирали гетьмана, козацьку старшину, обмірковували військові і станові справи. Генеральна військова рада була органом прямого народоправства, нагадуючи віча доби середньовіччя. Участь у генеральній військовій раді могли брати всі, хто належав до козацького стану, зокрема, знатні військові товариші і старшина, іноді — делегації від міщан, запорожці, в окремих випадках — селяни (так звана чорна рада). Число присутніх доходило до кількох тисяч.
Постійного місця зборів генеральної військової ради не було. Найчастіше вона збиралася на річці Росаві (Київщина) та в Переяславі. Генеральну військову раду скликали окремими універсалами гетьмани і самі їх проводили. Правильного голосування не було, рішення приймалися за згодою більшості, що її можна було встановити на око.
Генеральна військова рада обирала гетьмана і вищу козацьку старшину, розглядала питання війни і миру, обговорювала зовнішньополітичні справи, а іноді й справи внутрішньої політики та судочинства. Компетенції Генеральної військової ради частково збігалися й конкурували з компетенціями гетьмана і Ради Старшини.
Під кінець 17 століття Генеральна військова рада втратила значення центрального державного органу на користь гетьмана і Ради Старшини. У 18 столітті Генеральна військова рада стає лише формою урочистого військового параду при обранні нового гетьмана.
В лютому 1750 року відбулась остання Генеральна військова рада, на якій було проголошено гетьманом України Кирила Розумовського.
1Гораций обращает свой взор к патриархальным богам, что соответствовало официальной политике Августа, призывает к древнегреческим добрым нравам, к простоте жизни и к прежней доблести. Философские мотивы «Горацианской мудрости», проходящие через весь сборник лирических стихов, связаны с восхвалением наслаждений и радостей жизни: любовью, пирушками, благами и красотами природы.2
Овидию в большей степени, чем эпос, близки различные жанры эллинистической поэзии, широко применявшиеся в римской литературе. Большой эпос дробится на множество самостоятельных картин. Отдельные части поэмы Овидия напоминают эпиллий (миф о Фаэтоне, похищение Прозерпины), другие приближаются к элегии (Полифем и Галатея), есть здесь и идиллия (Филемон и Бавкида), и гимн Вакху, и панегирик Тезею.
Особенности эллинистического эпоса Овидия!
Конституція значно обмежувала права гетьмана, передбачала створення представницького органу – Генеральної ради. У ній було закладено підвалини принципу поділу влади на виконавчу й судову гілки, впроваджувалася виборність посад.
2.Генеральна військова рада бере початок від зборів козацького війська, на яких до 1648 року обирали гетьмана, козацьку старшину, обмірковували військові і станові справи. Генеральна військова рада була органом прямого народоправства, нагадуючи віча доби середньовіччя. Участь у генеральній військовій раді могли брати всі, хто належав до козацького стану, зокрема, знатні військові товариші і старшина, іноді — делегації від міщан, запорожці, в окремих випадках — селяни (так звана чорна рада). Число присутніх доходило до кількох тисяч.
Постійного місця зборів генеральної військової ради не було. Найчастіше вона збиралася на річці Росаві (Київщина) та в Переяславі. Генеральну військову раду скликали окремими універсалами гетьмани і самі їх проводили. Правильного голосування не було, рішення приймалися за згодою більшості, що її можна було встановити на око.
Генеральна військова рада обирала гетьмана і вищу козацьку старшину, розглядала питання війни і миру, обговорювала зовнішньополітичні справи, а іноді й справи внутрішньої політики та судочинства. Компетенції Генеральної військової ради частково збігалися й конкурували з компетенціями гетьмана і Ради Старшини.
Під кінець 17 століття Генеральна військова рада втратила значення центрального державного органу на користь гетьмана і Ради Старшини. У 18 столітті Генеральна військова рада стає лише формою урочистого військового параду при обранні нового гетьмана.
В лютому 1750 року відбулась остання Генеральна військова рада, на якій було проголошено гетьманом України Кирила Розумовського.
Объяснение: