Фрактальна графіка Фрактальна графіка обраховується як векторна, але відрізняється тим, що жодних об'єктів у пам'яті комп'ютера не зберігається. Зображення будується за рівнянням(або за системою рівнянь), тому нічого, крім формули, зберігати не потрібно. Змінивши коефіцієнти у рівнянні, отримують зовсім іншу картину. Найпростішим фрактальним об'єктом є фрактальний трикутник. Фрактальними властивостями володіють багато об'єктів живої і неживої природи. Звичайна сніжинка при збільшенні виявляється фрактальним об'єктом. Фрактальні алгоритми лежать в основі росту кристалів і рослин. Властивість фрактальної графіки моделювати образи живої природи обчисленням часто використовують для автоматичної генерації незвичних ілюстрацій. Фрактал ( лат. Fractus – складений із фрагментів) – це зображення, якескладаеться із подібних між собою елементів. Побудова фрактального малюнка може відбуватися за деяким алгоритмом або шляхом автоматичної генерації зображень за до обчислень за певними формулами. Зміна в алгоритмах або значень коефіцієнтів у формулах приводить до модифікації зображення. Фрактальну графіку часто використовують для графічного представлення даних під час моделювання деяких процесів, для автоматичної генерації абстрактних зображень, у розважальних програмах. Як і кожна графіка чи програма фрактальна графіка має свої переваги та недоліки. Переваги фрактальної графіки 1) Малі обсяги даних. 2) Простота модифікації зображень. 3) Можливість деталізації зображення. Недоліки фрактальної графіки: 1) Абстрактність зображень. 2) Необхідність використання досить складних математичних понять і формул.
#include <stdio.h>
#include <windows.h>
int main()
{
SetConsoleCP(1251);
SetConsoleOutputCP(1251);
int const n=3;
int mas[n][n];
int sum1, sum2;
bool magik;
for (int i=0; i<n; i++)
for (int j=0; j<n; j++)
{
printf("mas[%d][%d] = ", i+1, j+1);
scanf("%d",&mas[ i ][ j ]);
}
printf("\nВведенная матрица:\n");
for (int i=0; i<n; i++)
{
for (int j=0; j<n; j++)
{
printf("%d ",mas[ i ][ j ]);
}
printf("\n");
}
sum1=0;
sum2=0;
for (int i = 0; i<n; i++)
{
sum1 += mas[ i ][ i ];
sum2 += mas[ i ][ n-1-i ];
}
printf("Сумма главной диагонали = %d\n", sum1);
printf("Сумма побочной диагонали = %d\n", sum2);
magik = true;
for (int i=0; i<n; i++)
{
if (sum1==sum2)
{
sum2=0;
for (int j=0; j<n; j++)
{
sum2 += mas[ i ][ j ];
}
} else { magik=false; break; }
}
if (magik==true)
{
for (int i=0; i<n; i++)
{
if (sum1==sum2)
{
sum2=0;
for (int j=0; j<n; j++)
{
sum2 += mas[ j ][ i ];
}
}
else { magik=false; break; }
}
}
if (magik==true)
printf("\nМатрица является магическим квадратом\n");
else
printf("\nМатрица не является магическим квадратом\n");
system("pause");
return 0;
}