Знайдіть та підпишіть ці міста на контурній карті.
Оскільки міста розвиваються швидше, частка селян постійно скорочується. Але в багатьох країнах світу до сьогодні переважає сільське населення, наприклад, в Індії.
В Україні 30,9 % людей мешкають у селах, ведуть сільський іб життя, зайняті переважно в сільському господарстві. За кількістю жителів села поділяють на малі (до 500 осіб), середні (500-1000) і великі (декілька тисяч осіб). За чисельністю переважають малі села (57 %) на Поліссі, у лісостепу — середні, у степу — великі. Кількість сіл у нашій країні невпинно зменшується. Великий вплив на характер цих поселень мають природні умови.
У країні ще є кілька областей, де сільські жителі переважають (Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька). Половина всього населення Вінницької області мешкає в сільській місцевості, яка має найсприятливіші умови у світі для агропромислового виробництва.
- Систему розселення становлять населені пункти разом зі зв’язками між ними. У різних країнах в поняття «місто» і «село» вкладають різний зміст. В Україні розрізняють міста, селища міського типу (смт) і села.
У світі понад 50 % населення живе в містах, які виконують різні функції. Більшість міст поєднують адміністративні, промислові, торговельні, транспортні функції. Є міста, що спеціалізуються на одному переважаючому виді діяльності.
В Україні 30,9 % людей мешкають у селах, ведуть сільський іб життя і зайняті переважно в сільському господарстві. Кількість сіл в Україні невпинно зменшується.
Вопрос взаимодействия общества и природы невероятно многогранен. Природа подарила человеку возможность распоряжаться своими ресурсами по мере его потребностей и возможностей. В свою очередь, человек окружил себя обществом и создал определенную систему ценностей, исходя из которой и формируется на данный момент отношение к внешней и внутренней реальности, включая отношение к природе.
Очевидно, что в среднем, отношение к природе жителя Нью-Йорка, Лондона или Москвы будет существенно отличаться от отношения жителей коренных племен Северной Америки или сибирских поселений.В целом, выделяют три основных периода взаимодействия общества и природы. Это очень большие временные промежутки, длительность которых достигает 3,5 млн. лет.
Первый период – палеолит или древнекаменный век. В течение этого этапа жизнь человека полностью зависела от природных условий. В это время люди жили собирательством, охотой, рыбалкой и не оказывали сколько-нибудь ощутимого влияния на природу.
Второй период – неолит или новокаменный век (начался около 10 тыс. лет назад). В течение долгих веков палеолита человек совершенствовался физически и нарабатывал навыки социального взаимодействия. В результате, переход к неолиту был ознаменован принципиально новым ведения хозяйства – производящей экономике. Теперь человек не просто присваивал конечный результат природной деятельности (уже выросшие плоды, животных и рыбу), но и сам научился земледелию и скотоводству. Степень воздействия человека на природу существенно возросла: он стал вырубать леса, рыть подземные каналы, возводить дома и целые города.
Третий период – век промышленности и технических открытий. Переход к этому этапу связывают с НТР XVIII-XIX веков. Ручной труд сменился машинным, производство достигло глобальных масштабов, человек стал производить товаров гораздо больше, чем ему необходимо. И, соответственно, использовать природные ресурсы гораздо более интенсивно, чем это было бы приемлемо для их естественного восстановления. Промышленная революция привела к тому, что изменения природных условий, которые раньше носили временный локальный характер, стали более всеобъемлющими и нередко необратимыми.Рост промышленности и открытие новых технологий работают сразу в двух направлениях: делают человека более развитым технически, позволяют осваивать и открывать еще больше возможностей – с одной стороны, и истощают природные ресурсы, ухудшают экологическую ситуацию и отрывают человека от природы – с другой. В итоге, отношения между обществом и природой во многих странах достигли критической точки. Сегодня на Земле есть немало людей настолько зависимых от благ цивилизации, что это делает их не к жизни в непосредственном контакте с природой.
столиці (Бразиліа, Астана, Канберра).
Ads by optAd360
Знайдіть та підпишіть ці міста на контурній карті.
Оскільки міста розвиваються швидше, частка селян постійно скорочується. Але в багатьох країнах світу до сьогодні переважає сільське населення, наприклад, в Індії.
В Україні 30,9 % людей мешкають у селах, ведуть сільський іб життя, зайняті переважно в сільському господарстві. За кількістю жителів села поділяють на малі (до 500 осіб), середні (500-1000) і великі (декілька тисяч осіб). За чисельністю переважають малі села (57 %) на Поліссі, у лісостепу — середні, у степу — великі. Кількість сіл у нашій країні невпинно зменшується. Великий вплив на характер цих поселень мають природні умови.
У країні ще є кілька областей, де сільські жителі переважають (Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька). Половина всього населення Вінницької області мешкає в сільській місцевості, яка має найсприятливіші умови у світі для агропромислового виробництва.
- Систему розселення становлять населені пункти разом зі зв’язками між ними. У різних країнах в поняття «місто» і «село» вкладають різний зміст. В Україні розрізняють міста, селища міського типу (смт) і села.
У світі понад 50 % населення живе в містах, які виконують різні функції. Більшість міст поєднують адміністративні, промислові, торговельні, транспортні функції. Є міста, що спеціалізуються на одному переважаючому виді діяльності.
В Україні 30,9 % людей мешкають у селах, ведуть сільський іб життя і зайняті переважно в сільському господарстві. Кількість сіл в Україні невпинно зменшується.
Вопрос взаимодействия общества и природы невероятно многогранен. Природа подарила человеку возможность распоряжаться своими ресурсами по мере его потребностей и возможностей. В свою очередь, человек окружил себя обществом и создал определенную систему ценностей, исходя из которой и формируется на данный момент отношение к внешней и внутренней реальности, включая отношение к природе.
Очевидно, что в среднем, отношение к природе жителя Нью-Йорка, Лондона или Москвы будет существенно отличаться от отношения жителей коренных племен Северной Америки или сибирских поселений.В целом, выделяют три основных периода взаимодействия общества и природы. Это очень большие временные промежутки, длительность которых достигает 3,5 млн. лет.
Первый период – палеолит или древнекаменный век. В течение этого этапа жизнь человека полностью зависела от природных условий. В это время люди жили собирательством, охотой, рыбалкой и не оказывали сколько-нибудь ощутимого влияния на природу.
Второй период – неолит или новокаменный век (начался около 10 тыс. лет назад). В течение долгих веков палеолита человек совершенствовался физически и нарабатывал навыки социального взаимодействия. В результате, переход к неолиту был ознаменован принципиально новым ведения хозяйства – производящей экономике. Теперь человек не просто присваивал конечный результат природной деятельности (уже выросшие плоды, животных и рыбу), но и сам научился земледелию и скотоводству. Степень воздействия человека на природу существенно возросла: он стал вырубать леса, рыть подземные каналы, возводить дома и целые города.
Третий период – век промышленности и технических открытий. Переход к этому этапу связывают с НТР XVIII-XIX веков. Ручной труд сменился машинным, производство достигло глобальных масштабов, человек стал производить товаров гораздо больше, чем ему необходимо. И, соответственно, использовать природные ресурсы гораздо более интенсивно, чем это было бы приемлемо для их естественного восстановления. Промышленная революция привела к тому, что изменения природных условий, которые раньше носили временный локальный характер, стали более всеобъемлющими и нередко необратимыми.Рост промышленности и открытие новых технологий работают сразу в двух направлениях: делают человека более развитым технически, позволяют осваивать и открывать еще больше возможностей – с одной стороны, и истощают природные ресурсы, ухудшают экологическую ситуацию и отрывают человека от природы – с другой. В итоге, отношения между обществом и природой во многих странах достигли критической точки. Сегодня на Земле есть немало людей настолько зависимых от благ цивилизации, что это делает их не к жизни в непосредственном контакте с природой.