• характеризує основні риси рельєфу та закономірності розміщення корисних копалин;
• пояснює причини різноманітності природи Євразії.
Тектонічна будова материка. Євразія, як і Північна Америка, мільйони років тому була частиною прадавнього материка Лавразії. Серед інших континентів земної кулі вона вирізняється надзвичайно складною будовою земної кори. Це результат тривалої та складної геологічної історії її розвитку. В основі Євразії лежить кілька давніх докембрійських (Східноєвропейська, Китайська, Сибірська, Індостанськай ін.) і молодих палеозойських (Західносибірська, Туранська) платформ. Платформи є відносно стійкими ділянками земної кори, проте й вони зазнають повільних вертикальних рухів. У рельєфі їм відповідають рівнини: Східноєвропейська, Велика Китайська, Середньосибірське плоскогір’я, Декан, Західносибірська та Туранська рівнини. Між платформними ділянками та гірськими спорудами утворюються передгірські прогини, заповнені осадовими породами, у яких формуються низовини — Індо-Гангська, Месопотамська.
Найбільший за розмірами материки Землі, гігантська Євразія займає не лише всю Євразійську літосферну плиту, але й частину Індо-Австралійської й Африкано-Аравійської літосферних плит, які рухаються назустріч одна одній. На межі їх зіткнення земна кора зім’ята у складки — там утворився Альпійсько-Гімалайський складчастий пояс. У його межах формуються молоді складчасті гори — Піренейські, Альпи, Карпати, Кавказ, Памір, Гімалаї. Саме такий рух плит пояснює розташування складчастих гір не на окраїнах материка, уздовж узбережжя, як наприклад, у Північній і Південній Америці, у внутрішніх і південних частинах Євразії.
Ме́ксика (исп. méxico), официальное название мексика́нские соединённые шта́ты (исп. estados unidos mexicanos) — государство в северной америке, граничащее на севере с сша, на юго-востоке — с белизом и гватемалой, на северо-западе омывается калифорнийского залива и тихого океана, на востоке — мексиканского залива и карибского моря. там в древности процветали цивилизации майя и ацтеков, но горстка испанских конкистадоров во главе с эрнаном кортесом застала такую лютую вражду между племенами, что сумела захватить всю страну (1517—1521), и в 1535 мексика стала вице-королевством новая испания. за три века индейцы ассимилировали белых и негров, сами усвоили католичество и испанский язык. в 1824 провозглашена независимая федеративная республика, но земля осталась в руках креолов, и ещё век страну терзали перевороты, диктатуры и гражданские войны. к тому же в 1846—1848 сша захватили половину мексиканской территории. наделить крестьян землей пытался президент бенито хуарес (1806—1872), но смогли сделать это только вожди революции 1911—1918: венустиано карранса и эмилиано сапата. принятая в 1917 конституция действует до сих пор, но власть с 1929 находится в руках одной партии (институционно-революционная партия) . мексика является самой северной из стран латинской америки и самой населённой из испаноговорящих стран. сведения основная статья: мексики мексика на снимке из космоса топографическая карта мексики будучи расположенной в северной америке, (приблизительно на 23° северной широты и 102° восточной долготы) мексика составляет бо́льшую часть средней америки. с точки зрения , территория восточнее перешейка теуантепек, включая полуостров юкатан, (которая составляет около 12 % территории страны) расположена в центральной америке; с точки зрения геологии транс-мексиканский вулканический пояс отделяет северный регион страны. однако геополитически мексика считается североамериканской страной. общая площадь мексики составляет 1 972 550 км², в том числе около 6 тыс. км² островов в тихом океане (включая остров гуадалупе и архипелаг ревилья-хихедо) , мексиканском заливе, карибском море и калифорнийском заливе. по площади территории мексика занимает 14 место в мире. на севере мексика граничит с сша (длина границы 3141 км) . к востоку от города сьюдад-хуарес до мексиканского залива граница проходит по извилистой реке рио-гранде. несколько естественных и рукотворных отметок определяют границу с сша к западу от сьюдад-хуарес до тихого океана. на юге мексика граничит с гватемалой (871 км) и белизом (251 км) . [править] рельеф мексика пересечена с севера на юг двумя горными хребтами сьерра-мадре восточная и сьерра-мадре западная, которые являются продолжением скалистых гор северной америки. с востока на запад в центре страны проходит транс-мексиканский вулканический пояс, также известный как сьерра невада. четвёртый горный хребет сьерра-мадре южная располагается между штатами мичоакан и оахака. таким образом, большая часть центральной мексики и северные территории расположены на больших высотах. самые высокие горы находятся на транс-мексиканском вулканическом поясе: пик орисаба (pico de orizaba) (5700 м) , попокатепетль (popocatépetl) (5462 м) , истаксиуатль (iztaccíhuatl) (5286 м) и невадо-де-толука (nevado de toluca) (4577 м) . три крупные городские агломерации расположены в долинах между этими четырьмя высотами: толука-де-лердо, мехико и пуэбла-де-сарагоса. население основная статья: население мексики лингвистическая карта мексики мексиканская нация сложилась в результате смешения индейцев и испанских переселенцев. в стране живёт почти 100 млн человек. современные этнические группы: метисы — 60 %, индейцы — 30 %, европейцы — 10 %.
Logo
Розробки уроків
Підручники
Відео
Атласи
Реферати
Книги
Географія. Опорні конспекти. 7 клас
Конспект № 40
Євразія. Тектонічна будова. Рельєф, роль внутрішніх і зовнішніх сил у його формуванні. Корисні копалини
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки
Учень/учениця:
• називає характерні риси природи;
• наводить приклади форм рельєфу;
• позначає і показує на карті;
рівнини: Східноєвропейська, Західносибірська, Велика Китайська, Прикаспійська, Індо-Гангська, Месопотамська низовини, плоскогір’я Декан, Середньосибірське;
гори: Піренеї, Альпи, Апенніни, Карпати, Скандинавські, Уральські, Кавказ, Тянь-Шань, Гімалаї (Джомолунгма);
нагір’я: Тибет, Іранське;
вулкани: Гекла, Везувій, Ключевська Сопка, Фудзіяма;
пустелі: Каракуми, Гобі, Руб-ель-Халі;
• характеризує основні риси рельєфу та закономірності розміщення корисних копалин;
• пояснює причини різноманітності природи Євразії.
Тектонічна будова материка. Євразія, як і Північна Америка, мільйони років тому була частиною прадавнього материка Лавразії. Серед інших континентів земної кулі вона вирізняється надзвичайно складною будовою земної кори. Це результат тривалої та складної геологічної історії її розвитку. В основі Євразії лежить кілька давніх докембрійських (Східноєвропейська, Китайська, Сибірська, Індостанськай ін.) і молодих палеозойських (Західносибірська, Туранська) платформ. Платформи є відносно стійкими ділянками земної кори, проте й вони зазнають повільних вертикальних рухів. У рельєфі їм відповідають рівнини: Східноєвропейська, Велика Китайська, Середньосибірське плоскогір’я, Декан, Західносибірська та Туранська рівнини. Між платформними ділянками та гірськими спорудами утворюються передгірські прогини, заповнені осадовими породами, у яких формуються низовини — Індо-Гангська, Месопотамська.
Найбільший за розмірами материки Землі, гігантська Євразія займає не лише всю Євразійську літосферну плиту, але й частину Індо-Австралійської й Африкано-Аравійської літосферних плит, які рухаються назустріч одна одній. На межі їх зіткнення земна кора зім’ята у складки — там утворився Альпійсько-Гімалайський складчастий пояс. У його межах формуються молоді складчасті гори — Піренейські, Альпи, Карпати, Кавказ, Памір, Гімалаї. Саме такий рух плит пояснює розташування складчастих гір не на окраїнах материка, уздовж узбережжя, як наприклад, у Північній і Південній Америці, у внутрішніх і південних частинах Євразії.
Объяснение: