Задание№1: Используя интернет ресурсы, вышеизложенного текста и
картосхемы и материалы урока составьте кластер на одну из тем:
«Литосфера»: кластер «Загрязнение земель»
Атмосфера : кластер или диаграмма « Загрязнение атмосферы»
Гидросфера: кластер или работа в контурной карте о загрязнении рек и озер
Казахстана
Биосфера: составить столбчатую диаграмму загрязнение атмосферы городов
выхлопными газами
Задание №2 Предложите не менее трех мер минимизации негативного
влияния на окружающую среду
Третья ступень рейтинга самых крупных островов мира занята Калимантаном с площадью 748 тысяч кв.км. и с 16 миллионами жителей. У этого острова есть ещё одно распространённое название — Борнео. Калимантан занимает центр Малайского архипелага и принадлежит сразу трём государствам: Индонезии (большая часть), Малайзии и Брунею. Борнео омывается четырьмя морями и покрыт густыми тропическими лесами, которые считаются старейшими в мире. Достопримечательностью Борнео является самая высокая точка Юго-Восточной Азии — гора Кинабалу высотой 4 тысячи метров. Остров богат природными ресурсами в частности алмазами, которые и дали ему название. Калимантан на местном языке означает алмазная река.
Остров известен под многими именами. На английском языке он известен как Борнео. Это слово произошло от названия султаната Бруней, у которого корабли экспедиции Ф. Магеллана встали на якорь. Экспедиция распространила его на весь остров в форме Борнео.
Индонезийские аборигены называют остров «Калимантан». У этого слова есть несколько версий происхождения. По одной из них, оно происходит от санскритского слова «Kalamanthana», что означает «остров жгучей погоды» (из-за жаркой и влажной тропической погоды на острове). По самой распространённой версии, слово «Калимантан» происходит от названия местного племени клемантанов. Есть и другие варианты перевода: «земля манго» и «алмазная река».
Несмотря на то, что многие географические названия в Индонезии имеют корни в санскрите, никакого отношения к имени индийской богини Кали название острова не имеет.
На острове Калимантан преобладает экваториальный климат. Среднегодовая температура около +26° С. Количество выпадающих осадков 2000-3000 мм в год, в горах до 5000 мм и более.Калимантан окружён Южно-Китайским морем на севере и северо-западе, морем Сулу на северо-востоке, морем Сулавеси и Макасарским проливом на востоке, Яванским морем и проливом Каримата на юге. К западу находится полуостров Малакка и остров Суматра. К югу находится остров Ява. К востоку расположен остров Сулавеси. К северо-западу идут острова, принадлежащие Филиппинам.Примерно 73 % острова принадлежит Индонезии, около 26 % — Малайзии и менее 1 % — Брунею.
Характерною ознакою минулого століття було нестримне прагнення людства до забезпечення економічного і технологічного розвитку. Успіх вимірювався переважно зростанням валового внутрішнього продукту. Вважалося, що це автоматично приведе до добробуту і значного підвищення рівня життя людей.
Блискуча зовнішність прогресу майже завжди забезпечувалася за рахунок нещадної експлуатації та збіднення навколишнього середовища, експансією «закону джунглів» – хто сильніший, той і виживе. По суті, такі нероздільні сфери, як економіка, довкілля та суспільні інститути, функціонували ізольовано одна від одної. Почала руйнуватися сама природна основа існування та внутрішнього світу людини. Суспільство такого типу фактично жило за рахунок майбутніх поколінь. Як наслідок – на початку ХХI століття світ зіштовхнувся з глобальними екологічними проблемами, голодом та збідненням більшості населення земної кулі, деградацією моралі, наростанням регіональних та міжетнічних конфліктів, тероризмом.
Ці обставини примусили прогресивну міжнародну громадськість та відомі недержавні міжнародні організації, такі як Римський клуб (із його знаменитою працею «Межі зростання»), Міжнародний інститут прикладного системного аналізу (IIASA, Лаксембург, Австрія), Міжнародну федерацію інститутів перспективних досліджень та інші, започаткувати новий підхід до подолання зазначених глобальних проблем, який отримав назву — концепція сталого розвитку (sustainable development). Він значною мірою став продовженням концепції ноосфери, сформульованої академіком В.Вернадським ще в першій половині ХХ століття. Суть його полягає в обов’язковій узгодженості економічного, екологічного та людського розвитку таким чином, щоб від покоління до покоління не зменшувалися якість і безпека життя людей, не погіршувався стан довкілля й відбувався соціальний прогрес, який визнає потреби кожної людини.
Для України, яка перебуває в пошуку свого шляху, дуже важливо не припуститися принципових помилок. Ризик полягає в тому, що значно легше віддати перевагу успішному «шаблону», зокрема зовні привабливому економічному розвитку, без урахування в єдиній, цілісній моделі екологічної та соціальної сфер. Тим більше що втілення концепції сталого розвитку не гарантуватиме швидкого зростання добробуту людей, натомість вимагатиме напруженої роботи й консолідованих зусиль політиків, управлінців, учених та всього прогресивного населення України. Ще однією умовою сталого розвитку є політична воля з боку вищого керівництва держави на те, щоб пройти важким, але єдино правильним шляхом.