ответ:Не всі вітри, що дмуть униз схилом, є катабатичними. Наприклад, такі вітри, як фен, чинук або бергвінд, є вітрами дощових сутінок, де, піднімаючись з навітряної сторони гірського хребта, повітря втрачає вологу та спускається з підвітряного боку сухим і теплим. Катабатичний вітер приносить до підніжжя гір похолодання, яке не компенсується адіабатичним нагріванням при спусканні повітряних мас. Утворення катабатичних вітрів пояснюється охолодженням повітря на гірських плато, вершинах, льодовикових полях. Оскільки щільність повітря збільшується при зниженні температури повітря, гравітаційні сили спрямовують його донизу схилом.
Чим довше схил, по якому розганяється стоковий вітер, тим він сильніший і в більшій товщі приземного повітря він ігається (до кількох сотен м). В Антарктиді стокові вітри виникають за 700–800 км від берега в глибині континенту і загасають над морем за 3-4 км від берега[1]. Катабатичні вітри можуть досягати ураганних швидкостей, при посиленні місцевими умовам рельєфу вона досягає в деяких випадках 80-90 м/с. У Сухих долинах Мак-Мьордо вони розганяються до 320 км/год. Проте більшість не настільки інтенсивна та досягає швидкості 10 вузлів (18 км/год) або менше.
На реки влияют рельеф местности и прочность слагающих земную кору горных пород. Повинуясь силе тяжести, реки стекают с возвышенностей в более низкие места и поэтому никогда не начинаются из морей или океанов. От разницы в высоте истока и устья зависит характер течения реки. В горах эта разница велика, поэтому реки имеют бурное и стремительное течение. Иначе ведут себя равнинные реки — они плавные и спокойные, текут не торопясь. Горные реки имеют относительно прямые русла, равнинные — извилистые.
У равнинных и горных рек разная форма долин. В горах речные долины узкие и глубокие, на равнинах — широкие с плоским дном. У горных рек глубина долин во много раз превышает их ширину, потому что их разрушительная работа направлена вглубь. Склоны этих долин крутые, иногда почти отвесные. Дно целиком или почти целиком занято руслом.
У равнинных рек, наоборот, ширина долин больше их глубины. Разрушительная работа этих рек направлена не вглубь, а вширь — на размыв берегов . Русло занимает только часть плоского и широкого днища долины .Река размывает один из берегов, который становится обрывистым. Русло постепенно смещается в его сторону. У противоположного берега образуются отмели из речных наносов и пляжи. Вниз по течению поочередно размывается то правый, то левый берег. Русло становится извилистым.
В долинах равнинных рек есть поймы . Во время разливов вода оставляет на поймах плодородный ил.
Реки размывают горные породы разной прочности. При пересечении ими твердых скалистых пород в русле возникают каменные неровности — пороги.
Преодолевая пороги, река бурлит и пенится, на ней возникают водовороты. Особенно много порогов на горных реках, но встречаются они и на равнинах. Пороги очень живописны, но опасны для судоходства.
ответ:Не всі вітри, що дмуть униз схилом, є катабатичними. Наприклад, такі вітри, як фен, чинук або бергвінд, є вітрами дощових сутінок, де, піднімаючись з навітряної сторони гірського хребта, повітря втрачає вологу та спускається з підвітряного боку сухим і теплим. Катабатичний вітер приносить до підніжжя гір похолодання, яке не компенсується адіабатичним нагріванням при спусканні повітряних мас. Утворення катабатичних вітрів пояснюється охолодженням повітря на гірських плато, вершинах, льодовикових полях. Оскільки щільність повітря збільшується при зниженні температури повітря, гравітаційні сили спрямовують його донизу схилом.
Чим довше схил, по якому розганяється стоковий вітер, тим він сильніший і в більшій товщі приземного повітря він ігається (до кількох сотен м). В Антарктиді стокові вітри виникають за 700–800 км від берега в глибині континенту і загасають над морем за 3-4 км від берега[1]. Катабатичні вітри можуть досягати ураганних швидкостей, при посиленні місцевими умовам рельєфу вона досягає в деяких випадках 80-90 м/с. У Сухих долинах Мак-Мьордо вони розганяються до 320 км/год. Проте більшість не настільки інтенсивна та досягає швидкості 10 вузлів (18 км/год) або менше.
Объяснение:
На реки влияют рельеф местности и прочность слагающих земную кору горных пород. Повинуясь силе тяжести, реки стекают с возвышенностей в более низкие места и поэтому никогда не начинаются из морей или океанов. От разницы в высоте истока и устья зависит характер течения реки. В горах эта разница велика, поэтому реки имеют бурное и стремительное течение. Иначе ведут себя равнинные реки — они плавные и спокойные, текут не торопясь. Горные реки имеют относительно прямые русла, равнинные — извилистые.
У равнинных и горных рек разная форма долин. В горах речные долины узкие и глубокие, на равнинах — широкие с плоским дном. У горных рек глубина долин во много раз превышает их ширину, потому что их разрушительная работа направлена вглубь. Склоны этих долин крутые, иногда почти отвесные. Дно целиком или почти целиком занято руслом.
У равнинных рек, наоборот, ширина долин больше их глубины. Разрушительная работа этих рек направлена не вглубь, а вширь — на размыв берегов . Русло занимает только часть плоского и широкого днища долины .Река размывает один из берегов, который становится обрывистым. Русло постепенно смещается в его сторону. У противоположного берега образуются отмели из речных наносов и пляжи. Вниз по течению поочередно размывается то правый, то левый берег. Русло становится извилистым.
В долинах равнинных рек есть поймы . Во время разливов вода оставляет на поймах плодородный ил.
Реки размывают горные породы разной прочности. При пересечении ими твердых скалистых пород в русле возникают каменные неровности — пороги.
Преодолевая пороги, река бурлит и пенится, на ней возникают водовороты. Особенно много порогов на горных реках, но встречаются они и на равнинах. Пороги очень живописны, но опасны для судоходства.