Амазо́нка (исп. и порт. Amazonas) — река в Южной Америке. Образуется слиянием рек Мараньон и Укаяли. Длина от истока рекиМараньон — 6992,06 км[2], от истока реки Апачет — около 7000 км, от истока Укаяли свыше 7000 км. Амазонка со своим длиннейшим истоком претендует, вместе с Нилом, на статус самого длинного водотока в мире, а также является крупнейшей в мире рекой по площади бассейна и полноводности.
Площадь бассейна — 7180 тыс. км² (по другим данным 6915 тыс. км²). Это заметно превышает бассейн эстуария Ла-Плата (4140 тыс. км²) иКонго (около 3700 тыс. км²).
В 2011 году по результатам всемирного конкурса, Амазонка признана одним из семи природных чудес мира[3].
Бо́льшая часть бассейна Амазонки принадлежит Бразилии, юго-западные и западные районы — Боливии, Перу, Эквадору и Колумбии. Протекая большей частью по Амазонской низменности в субширотном направлении близ экватора, Амазонка впадает в Атлантический океан, образуя самую большую в мире дельту (площадью свыше 100 тыс. км²и включающую самый большой в мире речной остров Маражо).
Амазонку питают многочисленные притоки; около 20 из них длиной более 1500 км. Наиболее значительные притоки: справа — Журуа,Пурус, Мадейра, Тапажос, Шингу; слева — Иса, Жапура, Риу-Негру.
По данным Департамента геофизики бразильской Национальной обсерватории, в одном направлении с Амазонкой, но на глубине4 тыс. метров, протекает подземная река Хамза (Hamza), питаемая грунтовыми водами. Её сток оценивается в 3 тыс. м³/с[4].
Средний расход в нижнем течении около 220 тыс. м³/с (колеблется по сезонам от 70 до 300 тыс. м³/с и более). Среднегодовой сток около 7000 км³ (около 15 % общего годового стока всех рек земного шара). Твёрдый сток — свыше 1 млрд тонн. Приливы проникают вверх по реке на 1400 км и в устьевой части сопровождаются поророкой.
Вместе с притоками Амазонка образует систему внутренних водных путей общей длиной более 25 тыс. км. Главное русло Амазонки судоходно на 4300 км (до Анд). До города Манаус (1690 км от устья) поднимаются океанские суда.
Главные порты (снизу вверх): Белен, Сантарен, Обидус, Манаус(Бразилия), Икитос (Перу).
Площадь бассейна реки почти равна площади Австралии. Подъём воды в северных и южных притоках Амазонки бывает в разное время года. Это несколько сглаживает колебания уровня Амазонки, поэтому она полноводна весь год. При подъёме воды река затопляет обширные пространства, образуя непроходимые болота
Картографічне зображення (cartographical imagery) - це основний елемент будь-якої карти, що за до графічних та інших засобів розкриває її зміст. Перше завдання картографічного зображення правильно передати інформацію про земну поверхність (її окрему ділянку), про природні та суспільні явища, що на ній відбуваються, до користувача. По-друге, картографування певної території та явищ на ній може виконуватися з метою пошуку певних взаємозв'язків та закономірностей. Тому правильний вибір в, за до яких на карті буде передаватися інформація про ті чи інші об'єкти та явища, їх положення, форму, розміри, якісні ознаки та динаміку, визначає такі фундаментальні характеристики карти як наглядність та читанність карти, і як наслідок її придатність для використання за тією метою, для якої вона була створена.
Слід відзначити, що об'єкти та явища, що відображаються на картах є дуже різноманітними за своїми ознаками. Так деякі характеристики місцевості, як наприклад, рельєф чи клімат мають безперервний характер, інші мають чітко виражений характер локалізації. Одні об'єкти та явища є сталими (а точніше можуть вважатися такими на певному інтервалі часу), а інші постійно змінюються або мають періодичний характер. Отже, оскільки за змістом карти є дуже різноманітними, то подання на них інформації дуже різняться.
До основних в картографічного зображення відносять:
б значків;
б лінійних знаків;
б ареалів;
б знаків руху;
б ізоліній;
б крапок;
б кількісного фону;
б якісного фону;
б картограм;
б картодіаграм;
б локалізованих діаграм;
б тіньової пластики;
б перспективного зображення;
б гіпсометричного забарвлення.
б значків б картографічного зображення, що застосовується для відображення на карті локалізованих на місцевості об'єктів і явищ відповідними умовними позначеннями - різних за формою, розмірами та кольорами значків (рис. 1). За формою значки поділяють на геометричні, буквенні та наочні. Перші - це прості геометричні фігури (коло, зірочка, трикутник), що позначають певні об'єкти. Другі - це одна або пара перших букв назви об'єкта, явища, або букви їх загальноприйнятого позначення чи скорочення (наприклад, позначення хімічних елементів на геохімічній карті). Наочні значки - це значки за зовнішнім виглядом схожі до певного об'єкта місцевості (наприклад, рисунок автобуса для позначення автостанції або чашки - для кафе).
Рисунок 1. Різноманітні умовні знаки відображають розташування основних виробництв на економічній карті Хорватії (зображення з сайту www.mappery.com)
б лінійних знаків (linear sign method) - використовується для зображення на карті різних лінійних об'єктів (наприклад, меж політико-адміністративного поділу, вододільний ліній тощо), об'єктів лінійної протяжності, ширина яких не виражається в масштабі карти (наприклад, річки та дороги), а на деяких тематичних картах також ліній немалої протяжності доволі витягнутих об'єктів (наприклад, лінії основних напрямків гірськіх хребтів, тектонічні лінії тощо). Передача якісних і кількісних характеристик, а також їх зміна з часом осягається в лінійних значків за до рисунка, кольору, структури лінійних знаків, а деколи й їх ширини (рис. 2).
Рисунок 2. За до лінійних знаків на топографічній карті подаються дороги, водотоки, лінії електропередач. Використання лінійних знаків різної ширини та рисунку дозволяє передати інформацію про ширину річок: 1 - річки шириною від 5 до 30 метрів, 2 - річки та струмки шириною до 5 метрів
б ареалів (area method) - зображення на карті певних ділянок земної поверхні за до відповідних площових картографічних позначень. Цей б широко використовується, наприклад, на різноманітних картах рослинного покриву та тваринного світу, оскільки дозволяє наглядно відобразити території поширення певного виду тварин або рослин (рис. 3).
Рисунок 3. На геоботанічній карті за до ареалів показано райони поширення в Європі окремих видів рослин:
б знаків руху (motion sign method) - використовується для зображення на карті різноманітних просторових переміщень, як природних (морські течії, діяльність вітрів за деякий проміжок часу), так і соціально-економічних (міграція населення, перевезення вантажів). Цим використовуючи різні графічні засоби, можн
Амазо́нка (исп. и порт. Amazonas) — река в Южной Америке. Образуется слиянием рек Мараньон и Укаяли. Длина от истока рекиМараньон — 6992,06 км[2], от истока реки Апачет — около 7000 км, от истока Укаяли свыше 7000 км. Амазонка со своим длиннейшим истоком претендует, вместе с Нилом, на статус самого длинного водотока в мире, а также является крупнейшей в мире рекой по площади бассейна и полноводности.
Площадь бассейна — 7180 тыс. км² (по другим данным 6915 тыс. км²). Это заметно превышает бассейн эстуария Ла-Плата (4140 тыс. км²) иКонго (около 3700 тыс. км²).
В 2011 году по результатам всемирного конкурса, Амазонка признана одним из семи природных чудес мира[3].
Бо́льшая часть бассейна Амазонки принадлежит Бразилии, юго-западные и западные районы — Боливии, Перу, Эквадору и Колумбии. Протекая большей частью по Амазонской низменности в субширотном направлении близ экватора, Амазонка впадает в Атлантический океан, образуя самую большую в мире дельту (площадью свыше 100 тыс. км²и включающую самый большой в мире речной остров Маражо).
Амазонку питают многочисленные притоки; около 20 из них длиной более 1500 км. Наиболее значительные притоки: справа — Журуа,Пурус, Мадейра, Тапажос, Шингу; слева — Иса, Жапура, Риу-Негру.
По данным Департамента геофизики бразильской Национальной обсерватории, в одном направлении с Амазонкой, но на глубине4 тыс. метров, протекает подземная река Хамза (Hamza), питаемая грунтовыми водами. Её сток оценивается в 3 тыс. м³/с[4].
Средний расход в нижнем течении около 220 тыс. м³/с (колеблется по сезонам от 70 до 300 тыс. м³/с и более). Среднегодовой сток около 7000 км³ (около 15 % общего годового стока всех рек земного шара). Твёрдый сток — свыше 1 млрд тонн. Приливы проникают вверх по реке на 1400 км и в устьевой части сопровождаются поророкой.
Вместе с притоками Амазонка образует систему внутренних водных путей общей длиной более 25 тыс. км. Главное русло Амазонки судоходно на 4300 км (до Анд). До города Манаус (1690 км от устья) поднимаются океанские суда.
Главные порты (снизу вверх): Белен, Сантарен, Обидус, Манаус(Бразилия), Икитос (Перу).
Площадь бассейна реки почти равна площади Австралии. Подъём воды в северных и южных притоках Амазонки бывает в разное время года. Это несколько сглаживает колебания уровня Амазонки, поэтому она полноводна весь год. При подъёме воды река затопляет обширные пространства, образуя непроходимые болота
Объяснение:
картографічного зображення
Картографічне зображення (cartographical imagery) - це основний елемент будь-якої карти, що за до графічних та інших засобів розкриває її зміст. Перше завдання картографічного зображення правильно передати інформацію про земну поверхність (її окрему ділянку), про природні та суспільні явища, що на ній відбуваються, до користувача. По-друге, картографування певної території та явищ на ній може виконуватися з метою пошуку певних взаємозв'язків та закономірностей. Тому правильний вибір в, за до яких на карті буде передаватися інформація про ті чи інші об'єкти та явища, їх положення, форму, розміри, якісні ознаки та динаміку, визначає такі фундаментальні характеристики карти як наглядність та читанність карти, і як наслідок її придатність для використання за тією метою, для якої вона була створена.
Слід відзначити, що об'єкти та явища, що відображаються на картах є дуже різноманітними за своїми ознаками. Так деякі характеристики місцевості, як наприклад, рельєф чи клімат мають безперервний характер, інші мають чітко виражений характер локалізації. Одні об'єкти та явища є сталими (а точніше можуть вважатися такими на певному інтервалі часу), а інші постійно змінюються або мають періодичний характер. Отже, оскільки за змістом карти є дуже різноманітними, то подання на них інформації дуже різняться.
До основних в картографічного зображення відносять:
б значків;
б лінійних знаків;
б ареалів;
б знаків руху;
б ізоліній;
б крапок;
б кількісного фону;
б якісного фону;
б картограм;
б картодіаграм;
б локалізованих діаграм;
б тіньової пластики;
б перспективного зображення;
б гіпсометричного забарвлення.
б значків б картографічного зображення, що застосовується для відображення на карті локалізованих на місцевості об'єктів і явищ відповідними умовними позначеннями - різних за формою, розмірами та кольорами значків (рис. 1). За формою значки поділяють на геометричні, буквенні та наочні. Перші - це прості геометричні фігури (коло, зірочка, трикутник), що позначають певні об'єкти. Другі - це одна або пара перших букв назви об'єкта, явища, або букви їх загальноприйнятого позначення чи скорочення (наприклад, позначення хімічних елементів на геохімічній карті). Наочні значки - це значки за зовнішнім виглядом схожі до певного об'єкта місцевості (наприклад, рисунок автобуса для позначення автостанції або чашки - для кафе).
Рисунок 1. Різноманітні умовні знаки відображають розташування основних виробництв на економічній карті Хорватії (зображення з сайту www.mappery.com)
б лінійних знаків (linear sign method) - використовується для зображення на карті різних лінійних об'єктів (наприклад, меж політико-адміністративного поділу, вододільний ліній тощо), об'єктів лінійної протяжності, ширина яких не виражається в масштабі карти (наприклад, річки та дороги), а на деяких тематичних картах також ліній немалої протяжності доволі витягнутих об'єктів (наприклад, лінії основних напрямків гірськіх хребтів, тектонічні лінії тощо). Передача якісних і кількісних характеристик, а також їх зміна з часом осягається в лінійних значків за до рисунка, кольору, структури лінійних знаків, а деколи й їх ширини (рис. 2).
Рисунок 2. За до лінійних знаків на топографічній карті подаються дороги, водотоки, лінії електропередач. Використання лінійних знаків різної ширини та рисунку дозволяє передати інформацію про ширину річок: 1 - річки шириною від 5 до 30 метрів, 2 - річки та струмки шириною до 5 метрів
б ареалів (area method) - зображення на карті певних ділянок земної поверхні за до відповідних площових картографічних позначень. Цей б широко використовується, наприклад, на різноманітних картах рослинного покриву та тваринного світу, оскільки дозволяє наглядно відобразити території поширення певного виду тварин або рослин (рис. 3).
Рисунок 3. На геоботанічній карті за до ареалів показано райони поширення в Європі окремих видів рослин:
- кам'яного дубу, - ковилю Лессінгова, - аллепської сосни, - луазелеурії лежачої, - еріки крестолитяної
б знаків руху (motion sign method) - використовується для зображення на карті різноманітних просторових переміщень, як природних (морські течії, діяльність вітрів за деякий проміжок часу), так і соціально-економічних (міграція населення, перевезення вантажів). Цим використовуючи різні графічні засоби, можн
а)
б)
Рисунок 12. Використання методів тіньової