В VI веке на территории Ленинградской области появляются новые переселенцы. По берегам рек Луга и Волхов расселяются славяне[11]. Присутствие славян-кривичей на территории Ленинградской области с VI века фиксируется курганным характером погребений (вдоль рек Луга и Оредеж), который сохраняется вплоть до XIV века. Говорить о завязке славянской поселенческой жизни в Нижнем Поволховье можно с VI века и даже более раннего времени. Зачаточное славянское поселение могло возникнуть на Земляном городище Старой Ладоги около 700 года или даже ранее[12]. Из-за моря в VIII веке приплывают варяги. Местом их встречи становится Старая Ладога. К первым славянским поселениям на территории Ленинградской области также относятся Любшанская крепость (Волховский район, VIII век) и Городец под Лугой (Лужский район, IX век). Симбиоз вепского, славянского и варяжского населения приводит к формированию русской народности[13]. В западных источниках территория между Чудским и Ладожским озёрами известна, как Гардарики[14]. Отчасти это связано с открытием волжского пути из варяг в греки и хазары.
Центром Юго-Восточного Приладожья в IX — начале X века было, по-видимому, укреплённое Сясьское городище у деревни Городище и бывшей деревни Бесовы Харчевни (Красная Заря) на реке Сясь. Городище на Сясе было уничтожено пожаром до появления гончарной керамики, то есть до второй четверти X века[15]. Близ слияния рек Паша и Сязнига зафиксировано формирование курганной культуры Юго-Восточного Приладожья (курган у деревни Усть-Рыбежно на реке Паше с захоронением воина с мечом и другим богатым вооружением, курганы в между деревнями Сязнига и Вихмесь на реке Паше и по реке Сязниге. Юго-Восточное Приладожье не знает железных гривен с подвесками. Это с очевидностью демонстрирует, что этот регион не был зоной скандинавской колонизации[16]. Дротовые шейные гривны, сделанные из дрота — толстого металлического прутка, обычно круглого или треугольного в разрезе, этого типа найдены в Юго-Восточном Приладожье в количестве 15 экземпляров. У деревни Вихмязь на реке Паше найден самый крупный клад (свыше 16 кг) серебряных монет (главным образом германских денариев XI века) в железном котле. В курганах на реке Ояти выявлены такие своеобразные черты, как заворачивание сожжённых (кальцинированных) костей и вещей в бересту, покрывание умершего берестой и посыпание сверху кальцинированными костями, присутствие специфических вещей как западноевропейского происхождения, так и местного производства. Приладожская курганная культура, объединившая прибалтийско-финские и скандинавские элементы[17], по предположению Д. А. Мачинского связана с известными по «Русской Правде» «колбягами»[18][19] и кюльфингами скандинавских источников[20]. Мужские захоронения иногда сопровождались погребениями коней и отсечённых человеческих голов. Сначала было кремирование, в XI веке появляется обряд трупоположения[21][22]. По мнению археолога В. И. Равдоникаса один из вариантов Волжско-Балтийского
Типи і види меліорації розчищення меліорованих земель від каменів та інших предметів; меліоративна обробка солонців; розпушування, піскування, глинювання, землевання, плантаж і первинна обробка ґрунту; проведення інших культурно-технічних робіт.
основою меліорацій повинна бути комплексність заходів, тобто раціональне їх поєднання в просторі і часі, як необхідна передумова для ефективного та раціонального використання земельного фонду країни .
Найбільш розповсюдженим є розподіл меліорацій на окремі види за дією на грунт і рослини.
1.Гідротехнічні (водні) гідромеліорації (основний вид) шляхом будівництва і експлуатації гідротехнічних споруд покращують і регулюють водний режим грунтів, вирішують питання водозабезпечення території і захисту площ від водної ерозії.
2. Агротехнічні меліорації (агромеліорації).
- передбачають покращення родючості грунтів за до агротехнічних заходів з метою регулювання водно - повітряного, поживного, температурного режимів, підвищення акумулюючої і водопоглинаючої здатності грунтів, покращення аерації активного шару грунту, шляхом підбору глибини і напрямку оранки, залуження площ тощо.
3. Лісотехнічні (лісомеліорації).
- передбачають покращення кліматичних ( зменшення впливу вітру – знижується V, швидкість до 30%, зниження дефіциту вологості повітря; скорочення витрат на випаровування), ґрунтових і гідрологічних умов територій біологічним методом, шляхом вирощування лісонасаджень.
4. Хімічні меліорації.
Система заходів, спрямованих на покращення несприятливих фізико-хімічних властивостей кислих та солонцюватих грунтів шляхом внесення хіммеліорантів з метою створення умов для інтенсивного розвитку сільськогосподарських культур.
В VI веке на территории Ленинградской области появляются новые переселенцы. По берегам рек Луга и Волхов расселяются славяне[11]. Присутствие славян-кривичей на территории Ленинградской области с VI века фиксируется курганным характером погребений (вдоль рек Луга и Оредеж), который сохраняется вплоть до XIV века. Говорить о завязке славянской поселенческой жизни в Нижнем Поволховье можно с VI века и даже более раннего времени. Зачаточное славянское поселение могло возникнуть на Земляном городище Старой Ладоги около 700 года или даже ранее[12]. Из-за моря в VIII веке приплывают варяги. Местом их встречи становится Старая Ладога. К первым славянским поселениям на территории Ленинградской области также относятся Любшанская крепость (Волховский район, VIII век) и Городец под Лугой (Лужский район, IX век). Симбиоз вепского, славянского и варяжского населения приводит к формированию русской народности[13]. В западных источниках территория между Чудским и Ладожским озёрами известна, как Гардарики[14]. Отчасти это связано с открытием волжского пути из варяг в греки и хазары.
Центром Юго-Восточного Приладожья в IX — начале X века было, по-видимому, укреплённое Сясьское городище у деревни Городище и бывшей деревни Бесовы Харчевни (Красная Заря) на реке Сясь. Городище на Сясе было уничтожено пожаром до появления гончарной керамики, то есть до второй четверти X века[15]. Близ слияния рек Паша и Сязнига зафиксировано формирование курганной культуры Юго-Восточного Приладожья (курган у деревни Усть-Рыбежно на реке Паше с захоронением воина с мечом и другим богатым вооружением, курганы в между деревнями Сязнига и Вихмесь на реке Паше и по реке Сязниге. Юго-Восточное Приладожье не знает железных гривен с подвесками. Это с очевидностью демонстрирует, что этот регион не был зоной скандинавской колонизации[16]. Дротовые шейные гривны, сделанные из дрота — толстого металлического прутка, обычно круглого или треугольного в разрезе, этого типа найдены в Юго-Восточном Приладожье в количестве 15 экземпляров. У деревни Вихмязь на реке Паше найден самый крупный клад (свыше 16 кг) серебряных монет (главным образом германских денариев XI века) в железном котле. В курганах на реке Ояти выявлены такие своеобразные черты, как заворачивание сожжённых (кальцинированных) костей и вещей в бересту, покрывание умершего берестой и посыпание сверху кальцинированными костями, присутствие специфических вещей как западноевропейского происхождения, так и местного производства. Приладожская курганная культура, объединившая прибалтийско-финские и скандинавские элементы[17], по предположению Д. А. Мачинского связана с известными по «Русской Правде» «колбягами»[18][19] и кюльфингами скандинавских источников[20]. Мужские захоронения иногда сопровождались погребениями коней и отсечённых человеческих голов. Сначала было кремирование, в XI веке появляется обряд трупоположения[21][22]. По мнению археолога В. И. Равдоникаса один из вариантов Волжско-Балтийского
розчищення меліорованих земель від каменів та інших предметів; меліоративна обробка солонців; розпушування, піскування, глинювання, землевання, плантаж і первинна обробка ґрунту; проведення інших культурно-технічних робіт.
основою меліорацій повинна бути комплексність заходів, тобто раціональне їх поєднання в просторі і часі, як необхідна передумова для ефективного та раціонального використання земельного фонду країни .
Найбільш розповсюдженим є розподіл меліорацій на окремі види за дією на грунт і рослини.
1.Гідротехнічні (водні) гідромеліорації (основний вид) шляхом будівництва і експлуатації гідротехнічних споруд покращують і регулюють водний режим грунтів, вирішують питання водозабезпечення території і захисту площ від водної ерозії.
2. Агротехнічні меліорації (агромеліорації).
- передбачають покращення родючості грунтів за до агротехнічних заходів з метою регулювання водно - повітряного, поживного, температурного режимів, підвищення акумулюючої і водопоглинаючої здатності грунтів, покращення аерації активного шару грунту, шляхом підбору глибини і напрямку оранки, залуження площ тощо.
3. Лісотехнічні (лісомеліорації).
- передбачають покращення кліматичних ( зменшення впливу вітру – знижується V, швидкість до 30%, зниження дефіциту вологості повітря; скорочення витрат на випаровування), ґрунтових і гідрологічних умов територій біологічним методом, шляхом вирощування лісонасаджень.
4. Хімічні меліорації.
Система заходів, спрямованих на покращення несприятливих фізико-хімічних властивостей кислих та солонцюватих грунтів шляхом внесення хіммеліорантів з метою створення умов для інтенсивного розвитку сільськогосподарських культур.