Если сравнивать страны Южной Америки с другими развивающимися странами, то они находятся на более высоком уровне своего развития. В последнее время эксперты в области экономики отмечают, что экономика стран Латинской Америки имеет темпы роста, которые несколько опережают среднемировые. Это связано с тем, что южноамериканские страны пошли по более длинному пути суверенного развития. Основную роль в их развитии сыграло внешнее управление, повышение цен на сырье и проведенные реформы. Все это по расцвету региона.
Однако большинство южноамериканских стран не самостоятельно развивать многоотраслевое хозяйство, поэтому они находятся в некой экономической зависимости от развитых стран. Если сравнивать отдельные южноамериканские страны, то между ними имеются серьезные различия. Так, экономика Бразилии, Аргентины, Венесуэлы больше соответствует уровню развитых стран, а вот в Боливии и Парагвае и ряде других стран развитие намного ниже.
Страны Южной Америки находятся на более высоком уровне развития по сравнению с другими развивающимися странами. В последнее время экономика этих стран имеет темпы роста, опережающие среднемировые. Одной из главных причин является то, что они более длительный путь суверенного развития.
После освобождения от колониальной зависимости в страны Южной Америки стал проникать европейский капитал и капитал США. США, как ближайший сосед, вскоре потеснил европейских конкурентов. Лишь более удаленные Аргентина и Уругвай сохранили повышенную долю европейского капитала.
Сирі́йська Ара́бська Респу́бліка (араб. الجمهورية العربية السورية, аль-Джумхурі́йя аль-Арабі́йя ас-Сурі́йя) — арабська країна на Близькому Сході, розташована на узбережжі Середземного моря (берегова лінія 173 км) та межує з Ліваном (356 км) та Ізраїлем (74 км) на південному заході, з Йорданією (356 км) на півдні, з Іраком (596 км) на сході і з Туреччиною (845) на півночі. Територія країни дорівнює 185,2 тис. км² (Голанські висоти — близько 1170 км², окуповані з 1967 р. Ізраїлем).
Станом на 2012 рік населення країни становило 22,5 млн осіб. Близько 74 % сирійців — суніти, проте в країні присутні значні громади різних течій шиїтів (13 %), з них — алавітів (7-8 %), шиїтів-двохдесятників (імамітів), ісмаїлітів-низаритів і різних напрямків християнства (10 %) та друзів (3 %). Державна мова — арабська. З 1963 року республіка перебуває під управлінням партії «Баас». Сучасна державність Сирії налічує трохи більше 60 років, але цивілізація зародилася тут ще в 4-му тисячолітті до н. е. Столиця Сирії — Дамаск, одне з найдавніших постійно заселених міст світу. З 2011 року триває Громадянська війна в Сирії. 9 жовтня 2019 року Туреччина розпочала військову інтервенцію на північному сході Сирії.
Если сравнивать страны Южной Америки с другими развивающимися странами, то они находятся на более высоком уровне своего развития. В последнее время эксперты в области экономики отмечают, что экономика стран Латинской Америки имеет темпы роста, которые несколько опережают среднемировые. Это связано с тем, что южноамериканские страны пошли по более длинному пути суверенного развития. Основную роль в их развитии сыграло внешнее управление, повышение цен на сырье и проведенные реформы. Все это по расцвету региона.
Однако большинство южноамериканских стран не самостоятельно развивать многоотраслевое хозяйство, поэтому они находятся в некой экономической зависимости от развитых стран. Если сравнивать отдельные южноамериканские страны, то между ними имеются серьезные различия. Так, экономика Бразилии, Аргентины, Венесуэлы больше соответствует уровню развитых стран, а вот в Боливии и Парагвае и ряде других стран развитие намного ниже.
Страны Южной Америки находятся на более высоком уровне развития по сравнению с другими развивающимися странами. В последнее время экономика этих стран имеет темпы роста, опережающие среднемировые. Одной из главных причин является то, что они более длительный путь суверенного развития.
После освобождения от колониальной зависимости в страны Южной Америки стал проникать европейский капитал и капитал США. США, как ближайший сосед, вскоре потеснил европейских конкурентов. Лишь более удаленные Аргентина и Уругвай сохранили повышенную долю европейского капитала.
Сирі́йська Ара́бська Респу́бліка (араб. الجمهورية العربية السورية, аль-Джумхурі́йя аль-Арабі́йя ас-Сурі́йя) — арабська країна на Близькому Сході, розташована на узбережжі Середземного моря (берегова лінія 173 км) та межує з Ліваном (356 км) та Ізраїлем (74 км) на південному заході, з Йорданією (356 км) на півдні, з Іраком (596 км) на сході і з Туреччиною (845) на півночі. Територія країни дорівнює 185,2 тис. км² (Голанські висоти — близько 1170 км², окуповані з 1967 р. Ізраїлем).
Станом на 2012 рік населення країни становило 22,5 млн осіб. Близько 74 % сирійців — суніти, проте в країні присутні значні громади різних течій шиїтів (13 %), з них — алавітів (7-8 %), шиїтів-двохдесятників (імамітів), ісмаїлітів-низаритів і різних напрямків християнства (10 %) та друзів (3 %). Державна мова — арабська. З 1963 року республіка перебуває під управлінням партії «Баас». Сучасна державність Сирії налічує трохи більше 60 років, але цивілізація зародилася тут ще в 4-му тисячолітті до н. е. Столиця Сирії — Дамаск, одне з найдавніших постійно заселених міст світу. З 2011 року триває Громадянська війна в Сирії. 9 жовтня 2019 року Туреччина розпочала військову інтервенцію на північному сході Сирії.
Объяснение: