Характерною ознакою минулого століття було нестримне прагнення людства до забезпечення економічного і технологічного розвитку. Успіх вимірювався переважно зростанням валового внутрішнього продукту. Вважалося, що це автоматично приведе до добробуту і значного підвищення рівня життя людей.
Блискуча зовнішність прогресу майже завжди забезпечувалася за рахунок нещадної експлуатації та збіднення навколишнього середовища, експансією «закону джунглів» – хто сильніший, той і виживе. По суті, такі нероздільні сфери, як економіка, довкілля та суспільні інститути, функціонували ізольовано одна від одної. Почала руйнуватися сама природна основа існування та внутрішнього світу людини. Суспільство такого типу фактично жило за рахунок майбутніх поколінь. Як наслідок – на початку ХХI століття світ зіштовхнувся з глобальними екологічними проблемами, голодом та збідненням більшості населення земної кулі, деградацією моралі, наростанням регіональних та міжетнічних конфліктів, тероризмом.
Ці обставини примусили прогресивну міжнародну громадськість та відомі недержавні міжнародні організації, такі як Римський клуб (із його знаменитою працею «Межі зростання»), Міжнародний інститут прикладного системного аналізу (IIASA, Лаксембург, Австрія), Міжнародну федерацію інститутів перспективних досліджень та інші, започаткувати новий підхід до подолання зазначених глобальних проблем, який отримав назву — концепція сталого розвитку (sustainable development). Він значною мірою став продовженням концепції ноосфери, сформульованої академіком В.Вернадським ще в першій половині ХХ століття. Суть його полягає в обов’язковій узгодженості економічного, екологічного та людського розвитку таким чином, щоб від покоління до покоління не зменшувалися якість і безпека життя людей, не погіршувався стан довкілля й відбувався соціальний прогрес, який визнає потреби кожної людини.
Для України, яка перебуває в пошуку свого шляху, дуже важливо не припуститися принципових помилок. Ризик полягає в тому, що значно легше віддати перевагу успішному «шаблону», зокрема зовні привабливому економічному розвитку, без урахування в єдиній, цілісній моделі екологічної та соціальної сфер. Тим більше що втілення концепції сталого розвитку не гарантуватиме швидкого зростання добробуту людей, натомість вимагатиме напруженої роботи й консолідованих зусиль політиків, управлінців, учених та всього прогресивного населення України. Ще однією умовою сталого розвитку є політична воля з боку вищого керівництва держави на те, щоб пройти важким, але єдино правильним шляхом.
и вот я путешественник , мне предстоит не мало важный путь по реке днестр в молдове. как я уже знаю это река является самой большой в румынии. и вот я отправился в путь и уже точно приметил, что дельта днестра является местом гнездования большого количества птиц, на её территории произрастает большое количество редких видов растений. я много читал о реке днестр низовья днестра, в частности район слияния днестра с турунчуком занесены в международный список рамсарской конвенции о защите водно-болотных угодий. а длина составляет 1352 км. отправившись дальше я увидел , что в нижнем течении в днестр справа реут, икель, бык, ботна, слева каменка, билочи, ягорлык. и тут в далеке я увидел людей. я остановился и узнал , что за 146 км до устья, ниже села чобручи, влево от днестра отходит рукав турунчук, который вновь соединяется с днестром через озеро белое (одесская область) в 20 км от устья. впадает днестр в днестровский лиман, длина которого 40 км. за интересную информацию первопроходцев. я отправился из румынии в аэропорт, в свой родной город. это не большое, но маловажное путешествие я запишу в свой дневник путешествий.
Характерною ознакою минулого століття було нестримне прагнення людства до забезпечення економічного і технологічного розвитку. Успіх вимірювався переважно зростанням валового внутрішнього продукту. Вважалося, що це автоматично приведе до добробуту і значного підвищення рівня життя людей.
Блискуча зовнішність прогресу майже завжди забезпечувалася за рахунок нещадної експлуатації та збіднення навколишнього середовища, експансією «закону джунглів» – хто сильніший, той і виживе. По суті, такі нероздільні сфери, як економіка, довкілля та суспільні інститути, функціонували ізольовано одна від одної. Почала руйнуватися сама природна основа існування та внутрішнього світу людини. Суспільство такого типу фактично жило за рахунок майбутніх поколінь. Як наслідок – на початку ХХI століття світ зіштовхнувся з глобальними екологічними проблемами, голодом та збідненням більшості населення земної кулі, деградацією моралі, наростанням регіональних та міжетнічних конфліктів, тероризмом.
Ці обставини примусили прогресивну міжнародну громадськість та відомі недержавні міжнародні організації, такі як Римський клуб (із його знаменитою працею «Межі зростання»), Міжнародний інститут прикладного системного аналізу (IIASA, Лаксембург, Австрія), Міжнародну федерацію інститутів перспективних досліджень та інші, започаткувати новий підхід до подолання зазначених глобальних проблем, який отримав назву — концепція сталого розвитку (sustainable development). Він значною мірою став продовженням концепції ноосфери, сформульованої академіком В.Вернадським ще в першій половині ХХ століття. Суть його полягає в обов’язковій узгодженості економічного, екологічного та людського розвитку таким чином, щоб від покоління до покоління не зменшувалися якість і безпека життя людей, не погіршувався стан довкілля й відбувався соціальний прогрес, який визнає потреби кожної людини.
Для України, яка перебуває в пошуку свого шляху, дуже важливо не припуститися принципових помилок. Ризик полягає в тому, що значно легше віддати перевагу успішному «шаблону», зокрема зовні привабливому економічному розвитку, без урахування в єдиній, цілісній моделі екологічної та соціальної сфер. Тим більше що втілення концепції сталого розвитку не гарантуватиме швидкого зростання добробуту людей, натомість вимагатиме напруженої роботи й консолідованих зусиль політиків, управлінців, учених та всього прогресивного населення України. Ще однією умовою сталого розвитку є політична воля з боку вищого керівництва держави на те, щоб пройти важким, але єдино правильним шляхом.
и вот я путешественник , мне предстоит не мало важный путь по реке днестр в молдове. как я уже знаю это река является самой большой в румынии. и вот я отправился в путь и уже точно приметил, что дельта днестра является местом гнездования большого количества птиц, на её территории произрастает большое количество редких видов растений. я много читал о реке днестр низовья днестра, в частности район слияния днестра с турунчуком занесены в международный список рамсарской конвенции о защите водно-болотных угодий. а длина составляет 1352 км. отправившись дальше я увидел , что в нижнем течении в днестр справа реут, икель, бык, ботна, слева каменка, билочи, ягорлык. и тут в далеке я увидел людей. я остановился и узнал , что за 146 км до устья, ниже села чобручи, влево от днестра отходит рукав турунчук, который вновь соединяется с днестром через озеро белое (одесская область) в 20 км от устья. впадает днестр в днестровский лиман, длина которого 40 км. за интересную информацию первопроходцев. я отправился из румынии в аэропорт, в свой родной город. это не большое, но маловажное путешествие я запишу в свой дневник путешествий.
ну вот и всё )