Известно, что для преобладающего большинства степных растений характерно развитие сильного опушения стеблей, листьев, а иногда даже цветков. Листья ковылей и других степных злаков очень узкие, обычно не шире 1,5-2мм, и к тому же в сухую погоду складываются вдоль, благодаря чему их испаряющая поверхность становится еще меньше.Опушение (особенно светлое) защищает растение от больших потерь влаги, поскольку хорошо отражает тепловое излучение в условиях сильной солнечной освещенности. Многие виды несут густое "войлочное" опушение, например коровяк обыкновенный и вероника седая. Эфирные масла, выделяясь из растения в большом количестве, окутывают его густой атмосферой паров, благодаря которой циркуляция воздуха вокруг растений затрудняется и тем самым понижается испарение. Многие степные растения имеют густое опушение, предохраняющее их от чрезмерного испарения. Прекрасным примером в этом отношении могут служить различные виды коровяка, один из этих видов носит название «медвежьего уха». Листья этого растения покрыты войлоком из звездчатых волосков. Препятствуя циркуляции ветра близ листовой поверхности, эти волоски как бы образованию воздушного чехла вокруг растения, в силу чего интенсивность испарения значительно снижается. Белый цвет волосков отражению солнечных лучей и тем самым меньшему нагреванию листьев. Одним из средств уменьшения испарения является также сокращение листовой поверхности. Среди обитателей степей, особенно южных, мы не встретим видов с широкими крупными листьями, которые столь обычны у лесных растений.
Найнижчі температури протягом року гаються за Північним полярним колом у холодному тепловому поясі. Майже п’ять місяців тут триває полярна ніч. Температура взимку знижується до -40 °С, а протягом короткого літа дуже рідко піднімається вище 0 °С.
У помірному тепловому поясі температура повітря поступово зростає з півночі на південь. Оскільки кут падіння сонячних променів протягом року змінюється гається значна річна амплітуда коливання температури. На узбережжях океанів різниця температур узимку й улітку менша, а чим далі в глиб материка — більша.
Найвищі температури повітря в Євразії на півдні, між Північним тропіком та екватором, адже протягом року Сонце тут перебуває в зеніті. Зазвичай температура не опускається нижче +20 °С.
Найнижчі температури протягом року гаються за Північним полярним колом у холодному тепловому поясі. Майже п’ять місяців тут триває полярна ніч. Температура взимку знижується до -40 °С, а протягом короткого літа дуже рідко піднімається вище 0 °С.
У помірному тепловому поясі температура повітря поступово зростає з півночі на південь. Оскільки кут падіння сонячних променів протягом року змінюється гається значна річна амплітуда коливання температури. На узбережжях океанів різниця температур узимку й улітку менша, а чим далі в глиб материка — більша.
Найвищі температури повітря в Євразії на півдні, між Північним тропіком та екватором, адже протягом року Сонце тут перебуває в зеніті. Зазвичай температура не опускається нижче +20 °С.