Переважна частина Австралії має тропічний, континентальний, сухий, або вкрай сухий клімат, на сході (поза бар'єром гір) — вологий; північна частина — у зоні екваторіального клімату (на краях Північної території та в північній частині півострова Кейп-Йорк — мусонний різновид); на південно-західному і південно-східному узбережжях, а також на Тасманії — субтропічний морський клімат.
Сумарна сонячна радіація постійно висока: на півночі і півдні — близько 590 кдж/см² на рік, у внутрішніх районах — 750 кдж/см²; радіаційний баланс на більшій частині території — 250—290 кдж/см², на півночі і північному сході — 335 кдж/см². При невеликих висотах рівнин Австралії це обумовлює постійно високі температури на всьому материку. Австралія майже повністю лежить у межах літніх ізотерм 20, 28, зимових 12, 20 °C. Сезонні коливання температур виявляються в основному у внутрішніх районах тропічного поясу та в субтропіках. Жаркий район із січневими температурами вище 40 °C — на північному заході (Марбл-Бар). Абсолютний максимум температур ігався у Клонкаррі (Квінсленд). Абсолютні мінімуми температур у внутрішніх районах Австралії падають до −4, −6 °C. Морози стійкі тільки в Австралійських Альпах, де відзначені температури до −22 °C.
Положення більшої частини Австралії у континентальному секторі тропічного поясу обумовлює сухість клімату, що загострюється розтягнутістю материка з заходу на схід, слабкою розчленованістю берегів, бар'єром Великого Вододільного хребта на шляхах вологих вітрів з океанів. 38 % площі Австралії отримує менше 250 мм опадів на рік. Найнижчі опади в районі озера Ейр (100 мм) і на рівнині Налларбор (50 мм). Періодично виникають посухи, однак тривалих посух не буває, тому що рівнинність материка і невелика довжина з півночі на південь сприяють проникненню всередину вологих вітрів як з півночі, так і з півдня. Посухи спричинюють дуже часті пожежі, боротьба з якими є для австралійців цілком рутинною справою. Влітку (грудень — лютий) над сильно нагрітою Австралією встановлюється Австралійський мінімум тиску, у який із північного заходу і півночі втягується вологий екваторіальний мусон, що приносить опади на узбережжя (понад 1500 мм на рік при 6-7 вологих місяцях). На південь від 22° південної широти вони скорочуються до 300 мм на рік з 4-5 дощовими місяцями, на західному узбережжі — до 250 мм.
На півдні материка проходить ряд антициклонів, що обумовлюють літню сухість південно-західної частини Австралії, рівнини Налларбор і Вікторіанських гір. На рівнинах Муррею і Дарлінга літні посухи пом'якшуються конвективними опадами. На сході вітри з Тихого океану несуть прогріте над теплим Східно-Австралійським плином вологе повітря. Його підняття по схилах гір обумовлює орографічні опади, особливо рясні між 16 і 19° південної широти. У Кернсі випадає найбільша кількість опадів в Австралії — 2243 мм. Літній максимум опадів простежується на півночі від лінії Сідней — мис Північно-Західний. Взимку (червень — серпень) спадні струми висотних антициклонів досягають охолодженої поверхні материка; над Центральною Австралією чітко виражений Австралійський максимум тиску. Вітри, що рухаються від нього, несуть сухе континентальне тропічне повітря на півночі і північному заході, з чим пов'язаний сухий сезон на материку на північ від 15° південної широти.
Над Південною Австралією випадають циклонічні дощі на лінії полярного фронту між помірними і тропічними повітряними масами (у Перті за червень — серпень випадає 494 мм опадів — 55 % річних). На східному узбережжі на південь від Сіднея дощі розподілені рівномірно протягом року, підсилюючись восени з активізацією циклонічної діяльності на полярному фронті.
Ремесло́ — мелкое ручное производство, основанное на применении ручных орудий труда, личном мастерстве работника, позволяющем производить высококачественные, часто высокохудожественные изделия.
Ремесло возникло с началом производственной деятельности человека длительный исторический путь развития, принимая различные формы: а) домашнее ремесло — в условиях натурального хозяйства; б) ремесло на заказ — в условиях разложения натурального хозяйства; в) ремесло на рынок. С возникновением ремесла на заказ и особенно на рынок связано появление и развитие городов как ремесленно-торговых центров. Домашнее ремесло нередко называют домашней промышленностью (то есть производством несельскохозяйственной продукции) , ремесло на заказ и на рынок — кустарной промышленностью. В русской Статистической литературе нередко все ремесленники XIX—XX вв. назывались кустарями.
Домашнее ремесло широко распространено на протяжении всей истории докапиталистических обществ. Сельское население производило большую часть потребляемых им ремесленных изделий. Постепенно ведущую роль стало играть ремесло на заказ и рынок. В древней Греции, древнем Риме, в странах древнего Востока имелось значительное количество ремесленников, ведущих самостоятельное хозяйство и изготовлявших изделия на заказ или рынок.
Становление профессионального ремесла, особенно в городах, привело к возникновению новой сферы производства и нового социального слоя — городских ремесленников. Возникновение развитых форм их организации (цехи) , защищавших интересы данного слоя, создало особо благоприятные условия для развития городского ремесла в Средние века. Ведущими отраслями городского ремесла были: сукноделие, производство металлических изделий, изделий из стекла и др. В процессе промышленного переворота (середина XVIII в. — первая половина XIX в. ) фабрично-заводская промышленность, основанная на применении машин, вытеснила ремесло. Ремесло (на заказ и на рынок) сохранилось в отраслях, связанных с обслуживанием индивидуальных нужд потребителя или с производством дорогих художественных изделий — гончарное дело, ткачество, художественная резьба и т. д.
В большей степени ремесло сохранилось в слаборазвитых странах. Однако и здесь происходит его вытеснение фабрично-заводской промышленностью в результате индустриализации этих стран. Сохраняются народно-художественные ремёсла, связанные с обслуживанием туризма и с экспортом.
В России после 1917 года число ремесленников и кустарей резко сократилось, они были объединены в промысловую кооперацию. Сохранились лишь несколько всемирно известных народных художественных промыслов: Гжельская керамика, Дымковская игрушка, Палехская миниатюра, Хохломская роспись и др.
Объяснение:
Переважна частина Австралії має тропічний, континентальний, сухий, або вкрай сухий клімат, на сході (поза бар'єром гір) — вологий; північна частина — у зоні екваторіального клімату (на краях Північної території та в північній частині півострова Кейп-Йорк — мусонний різновид); на південно-західному і південно-східному узбережжях, а також на Тасманії — субтропічний морський клімат.
Сумарна сонячна радіація постійно висока: на півночі і півдні — близько 590 кдж/см² на рік, у внутрішніх районах — 750 кдж/см²; радіаційний баланс на більшій частині території — 250—290 кдж/см², на півночі і північному сході — 335 кдж/см². При невеликих висотах рівнин Австралії це обумовлює постійно високі температури на всьому материку. Австралія майже повністю лежить у межах літніх ізотерм 20, 28, зимових 12, 20 °C. Сезонні коливання температур виявляються в основному у внутрішніх районах тропічного поясу та в субтропіках. Жаркий район із січневими температурами вище 40 °C — на північному заході (Марбл-Бар). Абсолютний максимум температур ігався у Клонкаррі (Квінсленд). Абсолютні мінімуми температур у внутрішніх районах Австралії падають до −4, −6 °C. Морози стійкі тільки в Австралійських Альпах, де відзначені температури до −22 °C.
Положення більшої частини Австралії у континентальному секторі тропічного поясу обумовлює сухість клімату, що загострюється розтягнутістю материка з заходу на схід, слабкою розчленованістю берегів, бар'єром Великого Вододільного хребта на шляхах вологих вітрів з океанів. 38 % площі Австралії отримує менше 250 мм опадів на рік. Найнижчі опади в районі озера Ейр (100 мм) і на рівнині Налларбор (50 мм). Періодично виникають посухи, однак тривалих посух не буває, тому що рівнинність материка і невелика довжина з півночі на південь сприяють проникненню всередину вологих вітрів як з півночі, так і з півдня. Посухи спричинюють дуже часті пожежі, боротьба з якими є для австралійців цілком рутинною справою. Влітку (грудень — лютий) над сильно нагрітою Австралією встановлюється Австралійський мінімум тиску, у який із північного заходу і півночі втягується вологий екваторіальний мусон, що приносить опади на узбережжя (понад 1500 мм на рік при 6-7 вологих місяцях). На південь від 22° південної широти вони скорочуються до 300 мм на рік з 4-5 дощовими місяцями, на західному узбережжі — до 250 мм.
На півдні материка проходить ряд антициклонів, що обумовлюють літню сухість південно-західної частини Австралії, рівнини Налларбор і Вікторіанських гір. На рівнинах Муррею і Дарлінга літні посухи пом'якшуються конвективними опадами. На сході вітри з Тихого океану несуть прогріте над теплим Східно-Австралійським плином вологе повітря. Його підняття по схилах гір обумовлює орографічні опади, особливо рясні між 16 і 19° південної широти. У Кернсі випадає найбільша кількість опадів в Австралії — 2243 мм. Літній максимум опадів простежується на півночі від лінії Сідней — мис Північно-Західний. Взимку (червень — серпень) спадні струми висотних антициклонів досягають охолодженої поверхні материка; над Центральною Австралією чітко виражений Австралійський максимум тиску. Вітри, що рухаються від нього, несуть сухе континентальне тропічне повітря на півночі і північному заході, з чим пов'язаний сухий сезон на материку на північ від 15° південної широти.
Над Південною Австралією випадають циклонічні дощі на лінії полярного фронту між помірними і тропічними повітряними масами (у Перті за червень — серпень випадає 494 мм опадів — 55 % річних). На східному узбережжі на південь від Сіднея дощі розподілені рівномірно протягом року, підсилюючись восени з активізацією циклонічної діяльності на полярному фронті.
Ремесло возникло с началом производственной деятельности человека длительный исторический путь развития, принимая различные формы: а) домашнее ремесло — в условиях натурального хозяйства; б) ремесло на заказ — в условиях разложения натурального хозяйства; в) ремесло на рынок. С возникновением ремесла на заказ и особенно на рынок связано появление и развитие городов как ремесленно-торговых центров. Домашнее ремесло нередко называют домашней промышленностью (то есть производством несельскохозяйственной продукции) , ремесло на заказ и на рынок — кустарной промышленностью. В русской Статистической литературе нередко все ремесленники XIX—XX вв. назывались кустарями.
Домашнее ремесло широко распространено на протяжении всей истории докапиталистических обществ. Сельское население производило большую часть потребляемых им ремесленных изделий. Постепенно ведущую роль стало играть ремесло на заказ и рынок. В древней Греции, древнем Риме, в странах древнего Востока имелось значительное количество ремесленников, ведущих самостоятельное хозяйство и изготовлявших изделия на заказ или рынок.
Становление профессионального ремесла, особенно в городах, привело к возникновению новой сферы производства и нового социального слоя — городских ремесленников. Возникновение развитых форм их организации (цехи) , защищавших интересы данного слоя, создало особо благоприятные условия для развития городского ремесла в Средние века. Ведущими отраслями городского ремесла были: сукноделие, производство металлических изделий, изделий из стекла и др. В процессе промышленного переворота (середина XVIII в. — первая половина XIX в. ) фабрично-заводская промышленность, основанная на применении машин, вытеснила ремесло. Ремесло (на заказ и на рынок) сохранилось в отраслях, связанных с обслуживанием индивидуальных нужд потребителя или с производством дорогих художественных изделий — гончарное дело, ткачество, художественная резьба и т. д.
В большей степени ремесло сохранилось в слаборазвитых странах. Однако и здесь происходит его вытеснение фабрично-заводской промышленностью в результате индустриализации этих стран. Сохраняются народно-художественные ремёсла, связанные с обслуживанием туризма и с экспортом.
Издавна человечество знало такие ремёсла, как:
кузнечное
гончарное
плотницкое
столярное
Портняжное
ткацкое
прядильное
скорняжное
шорное [1]
пекарное
сапожное
печное
кожевенное
ювелирное
и многие другие.
В России после 1917 года число ремесленников и кустарей резко сократилось, они были объединены в промысловую кооперацию. Сохранились лишь несколько всемирно известных народных художественных промыслов: Гжельская керамика, Дымковская игрушка, Палехская миниатюра, Хохломская роспись и др.