Питання про те, як співвідносяться між собою економіка і політика (адже саме про це у нас фактично йде в даному випадку мова), з повним правом можна віднести до числа фундаментальних методологічних проблем, над якими ламали голови багато представників кращих умів людства. Завдання дійсно не з легких, особливо з урахуванням того факту, що і економічне, і політичне (до речі, так само як і соціальне, ідеологічне і т.д.) в певному сенсі є не більш ніж якісь абстрактно-теоретичні поняття, що використовуються для позначення різних проекцій, за до яких ми намагаємося охарактеризувати реальну суспільну життя. Остання за великим рахунком є єдиний, комплексний, цілісний процес розвитку, в рамках якого виділення окремих самостійних складових можливе лише з розумною часткою условності1.
Отже, економічна діяльність не може здійснюватися поза відомих політичних рамок, а політичні процеси не протікають поза певного економічного простору. Це в повній мірі стосується і міжнародного компоненту названих відносин. Розвиваючись в нерозривному зв'язку і взаємодії один з одним, зовнішньополітична та зовнішньоекономічна сторони життя суспільства надають один на одного безпосереднє і постійний вплив. Ось лише два приклади, що підтверджують цю тезу.
В кінці 1950-х рр. найбільшими торговими партнерами СРСР в західній півкулі були Аргентина і США. Задамося питанням, чи змогли названі країни зберегти свої позиції в першій половині 60-х рр. і якщо немає, то яку державу зайняло в зазначений період лідируюче положення в цьому рейтингу? Починаючи з 1960 р у зовнішній торгівлі СРСР з країнами регіону відбулася безумовна переорієнтація - на перше місце висунулася Куба. Якщо в 1959 р радянсько-кубинський товарообіг становив лише 6,7 млн руб. (Проти 40,2 млн руб. Радянсько-аргентинського і 39,1 млн руб. Радянсько-американського), то в 1960 р - вже 160,6 млн, а в 1961 р - 539,0 млн руб., Перевищивши показники радянсько-американського і радянсько-аргентинського товарообігу відповідно в 8 і 19,7 раза2. Пояснення таких різких коливань слід шукати аж ніяк не в економічній сфері. Кубинська революція 1959 р змінивши політичну і військово-стратегічну ситуацію не тільки в районі Карибського моря, але і у всій західній півкулі, викликала в кінцевому підсумку і перерозподіл потоків міжнародної торгівлі.
В останні роки в Західній Європі лунає все більше голосів на користь необхідності-проведення провідними країнами регіону значно більш узгодженої та виразної зовнішньої політики. Причина тут не тільки, а може бути, і не стільки в зміні розстановки сил на міжнародній арені в результаті закінчення «холодної війни», скільки в відчутний прогрес у справі економічної інтеграції, що виводить Європейський союз на якісно новий рівень розвитку. Виниклий на цій основі розрив між економічною і політичною іпостасями інтеграції стає, на думку практічес-
1 За досить обгрунтованим думку цілого ряду дослідників, тісне переплетення в реальному житті економічних,
політичних, ідеологічних та інших факторів накладає певні, а норою і вельми значні обмеження на можли
ності «чистої економічної теорії» або «чистої політології». Вихід прихильники даної точки зору бачать у проведенні
міждисциплінарних досліджень, які об'єднують представників різних галузей суспільствознавства. Див., Напр .: Spero J.E. The Politics of International Economic Relations. 3d edition. St. Martin's Press. New York, 1985.
Данные горы юго-центральной части Аляски простираются от полуострова Аляска до границы с территорией Юкон (Канада). Здесь расположена самая высшая точка всей Северной Америки – гора Мак-Кинли (высота – 6 194 м.).
Береговой хребет
Горы, располагающиеся вдоль побережья тихоокеанского побережья Калифорнии, Орегона, Вашингтона. Они также простираются вдоль западной границы Британской Колумбии в Канаде, и южной оконечности Аляски, вплоть до полуострова Кенай и острова Кадьяк.
Великие равнины
Великие равнины Северной Америки спускаются на восток от Скалистых гор, и простираются до границы Канадского щита, и западных границ Аппалачей. Данная земля, в целом, ровная, с большими районами без деревьев и долинами с неглубокими реками. Небольшие холмы и горы встречаются в плато Озарк (Миссури), а также в Бостонских горах и горах Уошито к северо-западу от Арканзаса и восточной Оклахомы. Песчаные холмы и останцы покрывают территории северо-центральной части Небраски.
Горы Аппалачи
Аппалачи, имеющие длину в примерно 2 600 км., простираются от центральной Алабамы (США) вплоть через штаты Новой Англии и канадские провинции Нью-Брансуик, Ньюфаундленд, и Квебек.
Из значимых цепей гор Аппалачи можно выделить: Камберленд (штат Теннесси), Голубой хребет (штат Виржиния), Аллеганы (штат Пенсильвания), Катскилл (штат Нью-Йорк), Зеленые горы (штат Вермонт), Белые горы (штат Нью-Гэмпшир).
Самая высшая точка – гора Митчелл в Северной Каролине (высота – 2 037 м.).
Канадский щит
Регион-плато, находящийся в восточной и северной Канаде, а также в районе Великих озер в Северной Америке, состоящий, главным образом, из неровной и каменистой поверхности, и больших областей хвойных (вечнозеленых) лесов. Кроме того, северные регионы, расположенные вдоль Северного полярного круга, представлены скалистой замерзшей тундрой. Самая высока возвышенность, предположительно, - 500 метров.
Каскадные горы
Горная цепь, простирающаяся от северо-восточной Калифорнии, через Орегон и Вашингтон. Главные вершины включают Маунт-Худ, Рейнер, и Сент-Хеленс.
Континентальный водораздел
В Северной Америке Западный Континентальный водораздел является воображаемой линией, проходящей через ряд горных вершин через всю Северную Америку, и которая делит континент на два главных водосборных района.
Приатлантическая низменность
Эта большая область в южной и юго-восточной части США простирается до континентального шельфа, и, в целом, характеризуется равнинами с лесами разных типов. Прибрежные районы содержат устья рек и речек, болота, топи, и т.п.
Скалистые горы
Скалистые горы имеют в длину примерно 3 000 км., они простираются от американского штата Нью-Мексико, дальше через западные Соединенные Штаты, и дальше в
Питання про те, як співвідносяться між собою економіка і політика (адже саме про це у нас фактично йде в даному випадку мова), з повним правом можна віднести до числа фундаментальних методологічних проблем, над якими ламали голови багато представників кращих умів людства. Завдання дійсно не з легких, особливо з урахуванням того факту, що і економічне, і політичне (до речі, так само як і соціальне, ідеологічне і т.д.) в певному сенсі є не більш ніж якісь абстрактно-теоретичні поняття, що використовуються для позначення різних проекцій, за до яких ми намагаємося охарактеризувати реальну суспільну життя. Остання за великим рахунком є єдиний, комплексний, цілісний процес розвитку, в рамках якого виділення окремих самостійних складових можливе лише з розумною часткою условності1.
Отже, економічна діяльність не може здійснюватися поза відомих політичних рамок, а політичні процеси не протікають поза певного економічного простору. Це в повній мірі стосується і міжнародного компоненту названих відносин. Розвиваючись в нерозривному зв'язку і взаємодії один з одним, зовнішньополітична та зовнішньоекономічна сторони життя суспільства надають один на одного безпосереднє і постійний вплив. Ось лише два приклади, що підтверджують цю тезу.
В кінці 1950-х рр. найбільшими торговими партнерами СРСР в західній півкулі були Аргентина і США. Задамося питанням, чи змогли названі країни зберегти свої позиції в першій половині 60-х рр. і якщо немає, то яку державу зайняло в зазначений період лідируюче положення в цьому рейтингу? Починаючи з 1960 р у зовнішній торгівлі СРСР з країнами регіону відбулася безумовна переорієнтація - на перше місце висунулася Куба. Якщо в 1959 р радянсько-кубинський товарообіг становив лише 6,7 млн руб. (Проти 40,2 млн руб. Радянсько-аргентинського і 39,1 млн руб. Радянсько-американського), то в 1960 р - вже 160,6 млн, а в 1961 р - 539,0 млн руб., Перевищивши показники радянсько-американського і радянсько-аргентинського товарообігу відповідно в 8 і 19,7 раза2. Пояснення таких різких коливань слід шукати аж ніяк не в економічній сфері. Кубинська революція 1959 р змінивши політичну і військово-стратегічну ситуацію не тільки в районі Карибського моря, але і у всій західній півкулі, викликала в кінцевому підсумку і перерозподіл потоків міжнародної торгівлі.
В останні роки в Західній Європі лунає все більше голосів на користь необхідності-проведення провідними країнами регіону значно більш узгодженої та виразної зовнішньої політики. Причина тут не тільки, а може бути, і не стільки в зміні розстановки сил на міжнародній арені в результаті закінчення «холодної війни», скільки в відчутний прогрес у справі економічної інтеграції, що виводить Європейський союз на якісно новий рівень розвитку. Виниклий на цій основі розрив між економічною і політичною іпостасями інтеграції стає, на думку практічес-
1 За досить обгрунтованим думку цілого ряду дослідників, тісне переплетення в реальному житті економічних,
політичних, ідеологічних та інших факторів накладає певні, а норою і вельми значні обмеження на можли
ності «чистої економічної теорії» або «чистої політології». Вихід прихильники даної точки зору бачать у проведенні
міждисциплінарних досліджень, які об'єднують представників різних галузей суспільствознавства. Див., Напр .: Spero J.E. The Politics of International Economic Relations. 3d edition. St. Martin's Press. New York, 1985.
Объяснение:
Аляскинский хребет
Данные горы юго-центральной части Аляски простираются от полуострова Аляска до границы с территорией Юкон (Канада). Здесь расположена самая высшая точка всей Северной Америки – гора Мак-Кинли (высота – 6 194 м.).
Береговой хребет
Горы, располагающиеся вдоль побережья тихоокеанского побережья Калифорнии, Орегона, Вашингтона. Они также простираются вдоль западной границы Британской Колумбии в Канаде, и южной оконечности Аляски, вплоть до полуострова Кенай и острова Кадьяк.
Великие равнины
Великие равнины Северной Америки спускаются на восток от Скалистых гор, и простираются до границы Канадского щита, и западных границ Аппалачей. Данная земля, в целом, ровная, с большими районами без деревьев и долинами с неглубокими реками. Небольшие холмы и горы встречаются в плато Озарк (Миссури), а также в Бостонских горах и горах Уошито к северо-западу от Арканзаса и восточной Оклахомы. Песчаные холмы и останцы покрывают территории северо-центральной части Небраски.
Горы Аппалачи
Аппалачи, имеющие длину в примерно 2 600 км., простираются от центральной Алабамы (США) вплоть через штаты Новой Англии и канадские провинции Нью-Брансуик, Ньюфаундленд, и Квебек.
Из значимых цепей гор Аппалачи можно выделить: Камберленд (штат Теннесси), Голубой хребет (штат Виржиния), Аллеганы (штат Пенсильвания), Катскилл (штат Нью-Йорк), Зеленые горы (штат Вермонт), Белые горы (штат Нью-Гэмпшир).
Самая высшая точка – гора Митчелл в Северной Каролине (высота – 2 037 м.).
Канадский щит
Регион-плато, находящийся в восточной и северной Канаде, а также в районе Великих озер в Северной Америке, состоящий, главным образом, из неровной и каменистой поверхности, и больших областей хвойных (вечнозеленых) лесов. Кроме того, северные регионы, расположенные вдоль Северного полярного круга, представлены скалистой замерзшей тундрой. Самая высока возвышенность, предположительно, - 500 метров.
Каскадные горы
Горная цепь, простирающаяся от северо-восточной Калифорнии, через Орегон и Вашингтон. Главные вершины включают Маунт-Худ, Рейнер, и Сент-Хеленс.
Континентальный водораздел
В Северной Америке Западный Континентальный водораздел является воображаемой линией, проходящей через ряд горных вершин через всю Северную Америку, и которая делит континент на два главных водосборных района.
Приатлантическая низменность
Эта большая область в южной и юго-восточной части США простирается до континентального шельфа, и, в целом, характеризуется равнинами с лесами разных типов. Прибрежные районы содержат устья рек и речек, болота, топи, и т.п.
Скалистые горы
Скалистые горы имеют в длину примерно 3 000 км., они простираются от американского штата Нью-Мексико, дальше через западные Соединенные Штаты, и дальше в