ответ:Вода, вода, кругом вода в Кыргызстане – только не тогда и не там, где это необходимо. Кыргызстан – государство Центральной Азии, в котором воды всегда было в достатке. Но в эпоху глобального потепления старые представления о запасах воды начинают претерпевать изменения, приводя в беспокойство работников сельскохозяйственной отрасли.
Задачи, с которыми приходится сталкиваться сегодняшним фермерам, иллюстрирует ситуация, сложившаяся в селении Тоготой, что на юге Ошской области Кыргызстана. Местные фермеры торопятся закончить к концу мая посев кукурузы, пшеницы и овощных культур. Но никто не знает, достанет ли области этим летом воды: в последнее время засушливое лето стало нормой жизни.
Несмотря на идеальное месторасположение поселка Тоготой между двумя притоками Сырдарьи – одной из крупнейших рек в Центральной Азии, засухи в Ошской области все чаще и чаще случаются. Основное беспокойство внушают пришедшие в упадок ирригационные каналы области. Большая часть воды, попадающая в ирригационную систему, растрачивается впустую еще до того, как попадает на поля. В результате жители поселка Тоготой, такие как Сталбек Каримов, опасаются, что не сумеют преодолеть еще одно лето с малым количеством осадков. "Летний период стал жарче, – говорит он. – Температуры растут, а воды становится все меньше".
Дебаты по поводу изменения климата в Кыргызстане имеют отношение не столько к уровню выбросов в атмосферу и экологическим методам работы, сколько к болезням скота, летней жаре и исчезновению рек. Жители Кыргызстана пытаются адаптироваться к новым условиям, но в стране, где политический климат бывает так же изменчив, как и столбик термометра, проблема заключается во внедрении новых методов хозяйствования и строительстве объектов инфраструктуры.
"Кыргызстан входит в группу стран, отстающих по темпам реализации проектов развития и программ в сфере изменения климата", – отмечает директор "Озонового центра" Марс Аманалиев в ответ на письменные вопросы EurasiaNet.org. "Озоновый центр" – государственная структура, занимающаяся непростой задачей – координацией работы Бишкека над проектами по адаптации к изменению климата.
Одной из мер по выработке комплексной стратегии стала работа над Национальным планом действий под эгидой Рамочной конвенции ООН об изменении климата (РКИК), подписанной Кыргызстаном. Этот документ, который должен стать плодом скоординированного планирования 11 министерств и ведомств, остается пока незавершенным.
"Для разработки адаптационных программ не хватает организационных возможностей, – отмечает Марс Аманалиев. – Концепция национальной стратегии разработана, но конкретная разработка программы адаптации с участием всех заинтересованных министерств и ведомств пока не имеет места".
В отсутствие скоординированного плана действий сельские жители Кыргызстана вынуждены справляться в одиночку собственными силами. "Животные быстрее подхватывают сегодня разные болезни, – отмечает житель поселка Тоготой Сталбек Каримов. – Скота гибнет все больше и больше".
Другая проблема заключается в отсутствии консенсуса по вопросу проблемы водных ресурсов и ее масштаба. Немаловажно и то, что продолжается полемика и в отношении темпов таяния ледников в горах Центральной Азии. В докладе, опубликованном в начале года в журнале "Nature", говорится, что ледники самых высоких азиатских пиков, стоки с которых обеспечивают водой более 1,4 млрд. человек, практически не уменьшились за последнее десятилетие. Правда, эти выводы были подвергнуты рядом ученых критике.
Особливості економіко-географічного положення Африки
Африка є третім за площею регіоном світу й займає 20,4 % поверхні суходолу. Його площа становить 30,3 млн км². Населення регіону неухильно зростає. За його кількістю Африка поступається лише Азії. Там проживає 1,25 млрд осіб, тобто понад 16,6 % населення світу. Разом з тим у регіоні виробляється лише 2,9% ВВП світу. Усі суверенні країни Африки є членами ООН.
Економіко-географічне положення (ЕГП) країн Північної та Тропічної (на південь від Сахари) Африки є суттєво різним. На економічний розвиток Північної Африки найбільший вплив чинить наближеність до розвинутих країн Європи та транзитне транспортно-географічне положення на перетині морських шляхів з Європи до Азії. Середземне та Червоне моря відокремлюють північну частину Африки від Європи та Західної Азії. Особливо поліпшилося транспортно-географічне положення регіону після відкриття Суецького каналу. Великі морські порти працюють у Єгипті (Александрія, Порт-Саїд) та Марокко (Танжер).
ЕГП країн Тропічної Африки є менш вигідним. Вони відділені значними морськими та Сахарою від економічно розвинутих регіонів світу. Більшість країн мають широкий вихід до морів або океанів. Універсальні морські порти-велетні (вантажообіг яких – понад 50 млн тонн на рік) існують лише у Південно-Африканській Республіці (Річардс-Бей, Дурбан). Водночас 16 країн є континентальними. Це суттєво стримує їхній економічний розвиток.
Майже усі країни Африки є союзниками в організації Африканський Союз (АС). Основними цілями організації є забезпечення в Африці демократії, прав та стабільної економіки, припинення всіх міждержавних конфліктів і створення ефективного спільного ринку. Серед пріоритетних планів Африканського Союзу – введення єдиної валюти (афро) та створення спільних збройних сил. Африканські країни-експортери нафти є членами організації ОПЕК.
Водночас для розвинутих країн Європи, США, Китаю, Індії важливими чинниками їх подальшого економічного розвитку та збереження геополітичного впливу у ХХІ ст. є проникнення на африканські ринки та інтеграція з їх національними економіками. Необхідність співпраці з Африкою зумовлюють як ресурсний, так і геополітичний складники, а також ринки збуту продукції та послуг.
Райони збройних конфліктів
Важким спадком епохи колоніалізму залишаються в Африці територіальні та міжетнічні конфлікти, що виснажують і без того бідні бюджети країн. Характерною ознакою політико-географічного положення Африканського регіону є наявні райони збройних конфліктів. За їх загальним числом Африка опинилася на 1-му місці в світі. За останні півстоліття в регіоні сталося 186 державних переворотів, 26 великомасштабних воєн й незліченна кількість різного роду конфліктів меншого масштабу, а кількість загиблих перевищила 7 млн. Окрім того, Африка – це єдиний район світу, де число конфліктів рік від року не лише не зменшується, а навіть зростає. За це Африку називають «киплячим континентом». При цьому більшість конфліктів відбувається у бідних і найбідніших країнах на тлі гострого дефіциту фінансових і матеріальних ресурсів, величезного зовнішнього боргу. Там часто при владі перебувають представники однієї з місцевих народностей, яка має привілейоване становище й дискримінує інші етнічні групи.
Прикладом країни з особливо затяжним конфліктом може слугувати Ангола, де збройна боротьба Національного союзу за повну незалежність Анголи (УНІТА) з урядом почалася ще в 1966 р., а закінчилася лише в 2002 р. У ході громадянської війни в Руанді, що спалахнула на міжетнічному підґрунті, людські втрати перевищили 1 млн осіб, ще 2 млн стали біженцями. В результаті громадянської війни зі складу Ефіопії у 1993 р. виокремилася Еритрея. Розпадом на дві країни завершилася у 2011 р. тривала війна, що її вели урядові війська Судану з народами південної частини країни, які виступають проти насильницької ісламізації. В останні роки відбулися політичні перевороти в ряді арабських країн Північної Африки (Лівія, Єгипет). В Алжирі уряд веде збройну боротьбу з Ісламським фронтом порятунку.
Територія Західної Сахари окупована Марокко. Її майбутнє підлягає врегулюванню згідно з відповідними рішеннями ООН.
ответ:Вода, вода, кругом вода в Кыргызстане – только не тогда и не там, где это необходимо. Кыргызстан – государство Центральной Азии, в котором воды всегда было в достатке. Но в эпоху глобального потепления старые представления о запасах воды начинают претерпевать изменения, приводя в беспокойство работников сельскохозяйственной отрасли.
Задачи, с которыми приходится сталкиваться сегодняшним фермерам, иллюстрирует ситуация, сложившаяся в селении Тоготой, что на юге Ошской области Кыргызстана. Местные фермеры торопятся закончить к концу мая посев кукурузы, пшеницы и овощных культур. Но никто не знает, достанет ли области этим летом воды: в последнее время засушливое лето стало нормой жизни.
Несмотря на идеальное месторасположение поселка Тоготой между двумя притоками Сырдарьи – одной из крупнейших рек в Центральной Азии, засухи в Ошской области все чаще и чаще случаются. Основное беспокойство внушают пришедшие в упадок ирригационные каналы области. Большая часть воды, попадающая в ирригационную систему, растрачивается впустую еще до того, как попадает на поля. В результате жители поселка Тоготой, такие как Сталбек Каримов, опасаются, что не сумеют преодолеть еще одно лето с малым количеством осадков. "Летний период стал жарче, – говорит он. – Температуры растут, а воды становится все меньше".
Дебаты по поводу изменения климата в Кыргызстане имеют отношение не столько к уровню выбросов в атмосферу и экологическим методам работы, сколько к болезням скота, летней жаре и исчезновению рек. Жители Кыргызстана пытаются адаптироваться к новым условиям, но в стране, где политический климат бывает так же изменчив, как и столбик термометра, проблема заключается во внедрении новых методов хозяйствования и строительстве объектов инфраструктуры.
"Кыргызстан входит в группу стран, отстающих по темпам реализации проектов развития и программ в сфере изменения климата", – отмечает директор "Озонового центра" Марс Аманалиев в ответ на письменные вопросы EurasiaNet.org. "Озоновый центр" – государственная структура, занимающаяся непростой задачей – координацией работы Бишкека над проектами по адаптации к изменению климата.
Одной из мер по выработке комплексной стратегии стала работа над Национальным планом действий под эгидой Рамочной конвенции ООН об изменении климата (РКИК), подписанной Кыргызстаном. Этот документ, который должен стать плодом скоординированного планирования 11 министерств и ведомств, остается пока незавершенным.
"Для разработки адаптационных программ не хватает организационных возможностей, – отмечает Марс Аманалиев. – Концепция национальной стратегии разработана, но конкретная разработка программы адаптации с участием всех заинтересованных министерств и ведомств пока не имеет места".
В отсутствие скоординированного плана действий сельские жители Кыргызстана вынуждены справляться в одиночку собственными силами. "Животные быстрее подхватывают сегодня разные болезни, – отмечает житель поселка Тоготой Сталбек Каримов. – Скота гибнет все больше и больше".
Другая проблема заключается в отсутствии консенсуса по вопросу проблемы водных ресурсов и ее масштаба. Немаловажно и то, что продолжается полемика и в отношении темпов таяния ледников в горах Центральной Азии. В докладе, опубликованном в начале года в журнале "Nature", говорится, что ледники самых высоких азиатских пиков, стоки с которых обеспечивают водой более 1,4 млрд. человек, практически не уменьшились за последнее десятилетие. Правда, эти выводы были подвергнуты рядом ученых критике.
Объяснение:
АФРИКА
СУЧАСНА ПОЛІТИЧНА КАРТА АФРИКИ
Особливості економіко-географічного положення Африки
Африка є третім за площею регіоном світу й займає 20,4 % поверхні суходолу. Його площа становить 30,3 млн км². Населення регіону неухильно зростає. За його кількістю Африка поступається лише Азії. Там проживає 1,25 млрд осіб, тобто понад 16,6 % населення світу. Разом з тим у регіоні виробляється лише 2,9% ВВП світу. Усі суверенні країни Африки є членами ООН.
Економіко-географічне положення (ЕГП) країн Північної та Тропічної (на південь від Сахари) Африки є суттєво різним. На економічний розвиток Північної Африки найбільший вплив чинить наближеність до розвинутих країн Європи та транзитне транспортно-географічне положення на перетині морських шляхів з Європи до Азії. Середземне та Червоне моря відокремлюють північну частину Африки від Європи та Західної Азії. Особливо поліпшилося транспортно-географічне положення регіону після відкриття Суецького каналу. Великі морські порти працюють у Єгипті (Александрія, Порт-Саїд) та Марокко (Танжер).
ЕГП країн Тропічної Африки є менш вигідним. Вони відділені значними морськими та Сахарою від економічно розвинутих регіонів світу. Більшість країн мають широкий вихід до морів або океанів. Універсальні морські порти-велетні (вантажообіг яких – понад 50 млн тонн на рік) існують лише у Південно-Африканській Республіці (Річардс-Бей, Дурбан). Водночас 16 країн є континентальними. Це суттєво стримує їхній економічний розвиток.
Майже усі країни Африки є союзниками в організації Африканський Союз (АС). Основними цілями організації є забезпечення в Африці демократії, прав та стабільної економіки, припинення всіх міждержавних конфліктів і створення ефективного спільного ринку. Серед пріоритетних планів Африканського Союзу – введення єдиної валюти (афро) та створення спільних збройних сил. Африканські країни-експортери нафти є членами організації ОПЕК.
Водночас для розвинутих країн Європи, США, Китаю, Індії важливими чинниками їх подальшого економічного розвитку та збереження геополітичного впливу у ХХІ ст. є проникнення на африканські ринки та інтеграція з їх національними економіками. Необхідність співпраці з Африкою зумовлюють як ресурсний, так і геополітичний складники, а також ринки збуту продукції та послуг.
Райони збройних конфліктів
Важким спадком епохи колоніалізму залишаються в Африці територіальні та міжетнічні конфлікти, що виснажують і без того бідні бюджети країн. Характерною ознакою політико-географічного положення Африканського регіону є наявні райони збройних конфліктів. За їх загальним числом Африка опинилася на 1-му місці в світі. За останні півстоліття в регіоні сталося 186 державних переворотів, 26 великомасштабних воєн й незліченна кількість різного роду конфліктів меншого масштабу, а кількість загиблих перевищила 7 млн. Окрім того, Африка – це єдиний район світу, де число конфліктів рік від року не лише не зменшується, а навіть зростає. За це Африку називають «киплячим континентом». При цьому більшість конфліктів відбувається у бідних і найбідніших країнах на тлі гострого дефіциту фінансових і матеріальних ресурсів, величезного зовнішнього боргу. Там часто при владі перебувають представники однієї з місцевих народностей, яка має привілейоване становище й дискримінує інші етнічні групи.
Прикладом країни з особливо затяжним конфліктом може слугувати Ангола, де збройна боротьба Національного союзу за повну незалежність Анголи (УНІТА) з урядом почалася ще в 1966 р., а закінчилася лише в 2002 р. У ході громадянської війни в Руанді, що спалахнула на міжетнічному підґрунті, людські втрати перевищили 1 млн осіб, ще 2 млн стали біженцями. В результаті громадянської війни зі складу Ефіопії у 1993 р. виокремилася Еритрея. Розпадом на дві країни завершилася у 2011 р. тривала війна, що її вели урядові війська Судану з народами південної частини країни, які виступають проти насильницької ісламізації. В останні роки відбулися політичні перевороти в ряді арабських країн Північної Африки (Лівія, Єгипет). В Алжирі уряд веде збройну боротьбу з Ісламським фронтом порятунку.
Територія Західної Сахари окупована Марокко. Її майбутнє підлягає врегулюванню згідно з відповідними рішеннями ООН.
Объяснение: