Точками материков расстояние в км расстояние в градусах. деятельность: используя карту, заполните таблицу. материки расстояние между крайними точками мат север юг | евразия | африка северная америка южная америка австралия
галузевій структурі промисловості Італії переважають обробні галузі (76%). Провідна роль належить галузям машинобудування, хімічної промисловості, харчосмакової промисловості. Останніми роками зростає частка наукоємних галузей машинобудування. Змінюється і територіально структура промисловості: відбувається її децентралізація, переорієнтація на довізну сировину із розміщенням у припортових містах, зростання промислового потенціалу центра та півдня країни. В енергетичному балансі країні домінує нафта (понад 70%). Брак енергетичних ресурсів змушує імпортувати переважну кількість потрібних для економіки нафти (95% від споживання) та природного газу (60%). Нафта надходить морським шляхом з країн Перської затоки і переробляється на нафтопереробних підприємствах, розміщених в основному в портових містах. Газ експортується газопроводами з Росії, а також з Алжиру по газопроводу, прокладеному дном Середземного моря. Видобуваються невеликі кількості кам'яного вугілля.
Основна частина електроенергії (понад 200 млрд кВт/годин) виробляється на ТЕС - 65%. Працюють ТЕС на імпортному та власному вугіллі, частково на нафті, розміщуються біля нафтопереробних заводів або у великих містах, де орієнтуються на споживача. ГЕС виробляють 30% електроенергії і розміщені на альпійських річках, повний гідроресурс яких оцінюється у 56 млрд.кВт. АЕС в Італії не працюють після негативного рішення всенародного референдуму у 1987 році. Існують окремі об'єкти альтернативної енергетики.
Чорна металургія не має внутрішніх джерел сировини і орієнтується на імпорт, що зумовлює її розміщення у портових містах: Таранто (найпотужніший комбінат, 10 млн.тон сталі на рік), Неаполі, Генуї, Таранто та Пйомбіно. Переробні металургійні заводи розміщені в Турині, Мілані та Венеції, великих індустріальних центрах де накопичується багато металічного лому, а електрометалургія зосереджена поблизу джерел дешевої електроенергії - Больцано, Брешіа. На джерела електроенергії орієнтуються і підприємства кольорової металургії: алюміній виплавляється у Порто-Весме (Сардинія), Марчері, Больцано, цинк у Порто-Весме, Кротоне, свинець - у Порто-Весме, ртуть - у Тоскані. Італія виплавляє 25 млн т сталі і 250 тис. т алюмінію на рік. У виробництві сталі вагоме значення імпортного скрапу.
Машинобудування є найбільш динамічною галуззю. Ще не так давно в металообробці і машинобудуванні домінували Мілан, Турін і Ґенуя. Поступово ці галузі поширились на північний схід, а тепер і в Центр. Значними машинобудівними центрами стали Брешіа, Венеція, Трієст, Болонья, Флоренція і навіть Рим і Неаполь. Транспортне машинобудування є ключовою ланкою. Автомобілебудування представлене концерном "FIAT" із штаб-квартирою в Турині. Його виробничі потужності розміщені в Турині, Мілані, Модені, Больцано, містах П'ємонту і Ломбардії (автомобілі), Мілані, Емілії-Романії (трактори). Завод компанії "Alfa-Romeo" збудовано в Неаполі. Щорічно у Італії випускається до 2 млн автомашин. Окрім автомобілів, виробляються мотоцикли, мопеди, велосипеди. Суднобудівна промисловість розміщена в Трієсті, Генуї, Спеції, Ліворно, Таранто. Авіаційний транспорт виробляється в Турині, Неаполі, містах Ломбардії. У післявоєнній Італії набула розвитку електротехнічна промисловість та електроніка. Італія відома брендами пральних машин та холодильників у Комо, Варезе, Бергамо (8% та 12,5% від світового виробництва цих товарів відповідно). Окремі підприємства з виробництва електроніки розміщені у містах Південної Італії.
Хімічна промисловість Італії зародилась у Ломбардії, і нині там знаходиться чимало її підприємств. Крім того, з'явилися нові центри нафтохімії на Півдні і частково в Центрі. Італійська хімічна промисловість спеціалізується на органічній хімії - виробництві синтетичних волокон та полімерів. На північному сході в районі Трієста розміщуються нафтохімічні підприємства, на півдні Італії до підприємств хімії органічного синтезу додається виробництво мінеральних добрив. Хімічна галузь представлена державною монополією "ENI", концерном "Монтедісон" та його дочірньою фірмою "СННІА-віскозо".
Легка і меблева промисловість, які представлені невеликими підприємствами, зосереджені в місцях виникнення, тобто на Півночі, але й для них характерне зміщення в Центр, де оплата праці нижча. Модні вироби (одяг, взуття, меблі) є невеликою, але престижною частиною італійської промисловості. Італія є світовим лідером з виготовлення вовняних тканин, що становить понад 15% світового виробництва, і поступається за цим показником лише Китаю. Відповідно Італія належить до провідних світових експортерів продукції легкої промисловості. Країна визнана центром масової моди. Текстильна галузь розвинена найбільше у Північній Італії (Ломбардія, П'ємонт), є такі виробництва і на решті території (Неаполь, Прато).
Оро́ним (от греч. ὄρος «гора» + ὄνομα «имя, название») — собственное название любого объекта рельефа земной поверхности: как выпуклого (гора, горный хребет, холм), так и вогнутого (долина, овраг, впадина, ущелье, котлован), то есть любого орографического объекта; класс топонима[1]. Нередко в литературе ошибочно суживают содержание термина «ороним» только названиями гор и хребтов. Совокупность оронимов именуется оронимией, примеры: оронимия Белоруссии, оронимия Крыма.
Закономерности возникновения, развития и функционирования оронимов изучает оронимика — подраздел топонимики.
Примеры оронимов: гора Эльбрус, Алайская долина, Заалайский хребет, Русские горы, Домбайская поляна, Долгая щель, Боровицкий холм, Воробьёвы горы.
Джунга́рский Алата́у, Джетысуйский Алата́у, Семире́ченский Алата́у (каз. Жетісу Алатауы, кит. 准格尔阿拉特, монг. Алаг Уул) — горная цепь, расположенная на границе Алматинской области Казахстана и Синьцзян-Уйгурского автономного района Китая, между рекой Или и озером Алаколь. Назван по имени близлежащей пустыни. Протяжённость — 450 км, ширина от 50 до 90 км, высота до 4622 м (пик Семёнова-Тян-Шанского). В горную систему входят хребты Каратау, Токсанбай, Баскантау, Беджинтау и другие.
Джунгарский Алатау
каз. Жетісу Алатауы, кит. 准格尔阿拉特, монг. Алаг Уул
Рассвет в горах Джунгарии.jpg
Вид с ледника Колоскова на пик Чубар 4407 м. 8.08.2005 года[1]
Характеристики
Длина
450 км
Ширина
90 км
Высшая точка
Высочайшая вершина
Бесбакан
Абсолютная высота
4622 м
Расположение
45° с. ш. 80° в. д.HGЯO
Страны
Казахстан
Китай
Регионы
Алматинская область, Синьцзян-Уйгурский автономный район
Казахстан
Red pog.pngДжунгарский Алатау
Commons-logo.svg Медиафайлы на Викискладе
В восточной части гор находятся Джунгарские ворота — проход, который в течение многих веков использовался для вторжения в Среднюю Азию. Ветры, дующие через Джунгарские ворота, входят в число самых мощных ветров на территории СНГ. Сайкан — в переводе с китайского «властелин лугов», или, согласно другому переводу, «кровавый ветер», ветер-разрушитель, дует со стороны Казахстана в Китай, и Эби — дует со стороны озера Эби-Нур с территории Китая в Казахстан.
На северном хребте центрального склона находится ущелье Малый Баскан.
Исследование в доисторическом и историческом поселении Мукри (Mukri) в предгорьях Джунгарских гор Восточного Казахстана оспаривает представление о том, что поселения скотоводов того времени существовали в изолированной среде. Находки из Мукри (в том числе импортированные из далёких регионов) предлагают, рассматривать его как стратегически расположенный узел в динамическом контексте скотоводческой деятельности[2]. ДНК овец и коз из поселения Дали (Dali) эпохи бронзы (2700 лет до нашей эры) показало, что они имеют ближневосточное происхождение. Чтобы кормить их зимой местные скотоводы выращивали в Дали, Тасбасе (Tasbas) и Бегаше (Begash) одомашненное в Китае просо, а значит скотоводство распространялось во Внутреннюю Азию через Внутренний азиатский горный коридор[en] (IAMC) ещё до притока людей с западно-степным происхождением (ямная или афанасьевская культура)[3][4][5].
Как любой другой горный район, Джунгарский Алатау изобилует широко разветвлённой речной сетью — Лепсы, Тентек, Аксу, Каратал, Кора и многочисленными озёрами. В 15 км от села Лепси на высоте 1635 м над уровнем моря находится живописное озеро Жасылколь. Самый протяжённый ледник хребта — ледник Абая (около 10 км), наиболее типичный — Ледник Берга.
галузевій структурі промисловості Італії переважають обробні галузі (76%). Провідна роль належить галузям машинобудування, хімічної промисловості, харчосмакової промисловості. Останніми роками зростає частка наукоємних галузей машинобудування. Змінюється і територіально структура промисловості: відбувається її децентралізація, переорієнтація на довізну сировину із розміщенням у припортових містах, зростання промислового потенціалу центра та півдня країни. В енергетичному балансі країні домінує нафта (понад 70%). Брак енергетичних ресурсів змушує імпортувати переважну кількість потрібних для економіки нафти (95% від споживання) та природного газу (60%). Нафта надходить морським шляхом з країн Перської затоки і переробляється на нафтопереробних підприємствах, розміщених в основному в портових містах. Газ експортується газопроводами з Росії, а також з Алжиру по газопроводу, прокладеному дном Середземного моря. Видобуваються невеликі кількості кам'яного вугілля.
Основна частина електроенергії (понад 200 млрд кВт/годин) виробляється на ТЕС - 65%. Працюють ТЕС на імпортному та власному вугіллі, частково на нафті, розміщуються біля нафтопереробних заводів або у великих містах, де орієнтуються на споживача. ГЕС виробляють 30% електроенергії і розміщені на альпійських річках, повний гідроресурс яких оцінюється у 56 млрд.кВт. АЕС в Італії не працюють після негативного рішення всенародного референдуму у 1987 році. Існують окремі об'єкти альтернативної енергетики.
Чорна металургія не має внутрішніх джерел сировини і орієнтується на імпорт, що зумовлює її розміщення у портових містах: Таранто (найпотужніший комбінат, 10 млн.тон сталі на рік), Неаполі, Генуї, Таранто та Пйомбіно. Переробні металургійні заводи розміщені в Турині, Мілані та Венеції, великих індустріальних центрах де накопичується багато металічного лому, а електрометалургія зосереджена поблизу джерел дешевої електроенергії - Больцано, Брешіа. На джерела електроенергії орієнтуються і підприємства кольорової металургії: алюміній виплавляється у Порто-Весме (Сардинія), Марчері, Больцано, цинк у Порто-Весме, Кротоне, свинець - у Порто-Весме, ртуть - у Тоскані. Італія виплавляє 25 млн т сталі і 250 тис. т алюмінію на рік. У виробництві сталі вагоме значення імпортного скрапу.
Машинобудування є найбільш динамічною галуззю. Ще не так давно в металообробці і машинобудуванні домінували Мілан, Турін і Ґенуя. Поступово ці галузі поширились на північний схід, а тепер і в Центр. Значними машинобудівними центрами стали Брешіа, Венеція, Трієст, Болонья, Флоренція і навіть Рим і Неаполь. Транспортне машинобудування є ключовою ланкою. Автомобілебудування представлене концерном "FIAT" із штаб-квартирою в Турині. Його виробничі потужності розміщені в Турині, Мілані, Модені, Больцано, містах П'ємонту і Ломбардії (автомобілі), Мілані, Емілії-Романії (трактори). Завод компанії "Alfa-Romeo" збудовано в Неаполі. Щорічно у Італії випускається до 2 млн автомашин. Окрім автомобілів, виробляються мотоцикли, мопеди, велосипеди. Суднобудівна промисловість розміщена в Трієсті, Генуї, Спеції, Ліворно, Таранто. Авіаційний транспорт виробляється в Турині, Неаполі, містах Ломбардії. У післявоєнній Італії набула розвитку електротехнічна промисловість та електроніка. Італія відома брендами пральних машин та холодильників у Комо, Варезе, Бергамо (8% та 12,5% від світового виробництва цих товарів відповідно). Окремі підприємства з виробництва електроніки розміщені у містах Південної Італії.
Хімічна промисловість Італії зародилась у Ломбардії, і нині там знаходиться чимало її підприємств. Крім того, з'явилися нові центри нафтохімії на Півдні і частково в Центрі. Італійська хімічна промисловість спеціалізується на органічній хімії - виробництві синтетичних волокон та полімерів. На північному сході в районі Трієста розміщуються нафтохімічні підприємства, на півдні Італії до підприємств хімії органічного синтезу додається виробництво мінеральних добрив. Хімічна галузь представлена державною монополією "ENI", концерном "Монтедісон" та його дочірньою фірмою "СННІА-віскозо".
Легка і меблева промисловість, які представлені невеликими підприємствами, зосереджені в місцях виникнення, тобто на Півночі, але й для них характерне зміщення в Центр, де оплата праці нижча. Модні вироби (одяг, взуття, меблі) є невеликою, але престижною частиною італійської промисловості. Італія є світовим лідером з виготовлення вовняних тканин, що становить понад 15% світового виробництва, і поступається за цим показником лише Китаю. Відповідно Італія належить до провідних світових експортерів продукції легкої промисловості. Країна визнана центром масової моди. Текстильна галузь розвинена найбільше у Північній Італії (Ломбардія, П'ємонт), є такі виробництва і на решті території (Неаполь, Прато).
Оро́ним (от греч. ὄρος «гора» + ὄνομα «имя, название») — собственное название любого объекта рельефа земной поверхности: как выпуклого (гора, горный хребет, холм), так и вогнутого (долина, овраг, впадина, ущелье, котлован), то есть любого орографического объекта; класс топонима[1]. Нередко в литературе ошибочно суживают содержание термина «ороним» только названиями гор и хребтов. Совокупность оронимов именуется оронимией, примеры: оронимия Белоруссии, оронимия Крыма.
Закономерности возникновения, развития и функционирования оронимов изучает оронимика — подраздел топонимики.
Примеры оронимов: гора Эльбрус, Алайская долина, Заалайский хребет, Русские горы, Домбайская поляна, Долгая щель, Боровицкий холм, Воробьёвы горы.
Джунга́рский Алата́у, Джетысуйский Алата́у, Семире́ченский Алата́у (каз. Жетісу Алатауы, кит. 准格尔阿拉特, монг. Алаг Уул) — горная цепь, расположенная на границе Алматинской области Казахстана и Синьцзян-Уйгурского автономного района Китая, между рекой Или и озером Алаколь. Назван по имени близлежащей пустыни. Протяжённость — 450 км, ширина от 50 до 90 км, высота до 4622 м (пик Семёнова-Тян-Шанского). В горную систему входят хребты Каратау, Токсанбай, Баскантау, Беджинтау и другие.
Джунгарский Алатау
каз. Жетісу Алатауы, кит. 准格尔阿拉特, монг. Алаг Уул
Рассвет в горах Джунгарии.jpg
Вид с ледника Колоскова на пик Чубар 4407 м. 8.08.2005 года[1]
Характеристики
Длина
450 км
Ширина
90 км
Высшая точка
Высочайшая вершина
Бесбакан
Абсолютная высота
4622 м
Расположение
45° с. ш. 80° в. д.HGЯO
Страны
Казахстан
Китай
Регионы
Алматинская область, Синьцзян-Уйгурский автономный район
Казахстан
Red pog.pngДжунгарский Алатау
Commons-logo.svg Медиафайлы на Викискладе
В восточной части гор находятся Джунгарские ворота — проход, который в течение многих веков использовался для вторжения в Среднюю Азию. Ветры, дующие через Джунгарские ворота, входят в число самых мощных ветров на территории СНГ. Сайкан — в переводе с китайского «властелин лугов», или, согласно другому переводу, «кровавый ветер», ветер-разрушитель, дует со стороны Казахстана в Китай, и Эби — дует со стороны озера Эби-Нур с территории Китая в Казахстан.
На северном хребте центрального склона находится ущелье Малый Баскан.
Исследование в доисторическом и историческом поселении Мукри (Mukri) в предгорьях Джунгарских гор Восточного Казахстана оспаривает представление о том, что поселения скотоводов того времени существовали в изолированной среде. Находки из Мукри (в том числе импортированные из далёких регионов) предлагают, рассматривать его как стратегически расположенный узел в динамическом контексте скотоводческой деятельности[2]. ДНК овец и коз из поселения Дали (Dali) эпохи бронзы (2700 лет до нашей эры) показало, что они имеют ближневосточное происхождение. Чтобы кормить их зимой местные скотоводы выращивали в Дали, Тасбасе (Tasbas) и Бегаше (Begash) одомашненное в Китае просо, а значит скотоводство распространялось во Внутреннюю Азию через Внутренний азиатский горный коридор[en] (IAMC) ещё до притока людей с западно-степным происхождением (ямная или афанасьевская культура)[3][4][5].
Как любой другой горный район, Джунгарский Алатау изобилует широко разветвлённой речной сетью — Лепсы, Тентек, Аксу, Каратал, Кора и многочисленными озёрами. В 15 км от села Лепси на высоте 1635 м над уровнем моря находится живописное озеро Жасылколь. Самый протяжённый ледник хребта — ледник Абая (около 10 км), наиболее типичный — Ледник Берга.
Географическая карта Джунгарского Алатау
Балхашский водохозяйственный бассейн