У місцях зіткнення всіх оболонок Землі, таких як межа континентальних плит або гірський хребет, міститься найбільша кількість живих організмів через кілька причин:
1. Зміна середовища: місця зіткнення оболонок Землі часто супроводжуються змінами в геологічних умовах, таких як зміни в кліматі, геологічних формаціях та ґрунті. Ці зміни можуть створювати нові середовища, які можуть бути сприятливими для розвитку різноманітних видів.
2. Збільшення доступу до ресурсів: місця зіткнення оболонок Землі можуть забезпечувати доступ до різних видів ресурсів, таких як вода, мінерали та інші корисні речовини. Це може стимулювати розвиток різних видів, які залежать від цих ресурсів.
3. Збільшення різноманітності: місця зіткнення оболонок Землі можуть бути місцем зустрічі різних екосистем, що сприяє розвитку нових видів, які можуть використовувати ресурси з обох екосистем.
4. Збільшення конкуренції: місця зіткнення оболонок Землі можуть бути місцем зіткнення різних видів, що змушує їх конкурувати за ресурси та місце для існування. Це може призвести до розвитку більш адаптивних та конкурентоспроможних видів.
Отже, місця зіткнення всіх оболонок Землі містять найбільшу кількість живих організмів, оскільки вони забезпечують різноманітність середовища, доступ до ресурсів, збільшення різноманітності та конкуренцію, що стимулює розвиток різних видів.
Як з'ясувала група китайських і австралійських учених, в ДНК представників цього народу є спеціальні гени EGLN1 і EPAS1, що відповідають за більш ефективне використання наявного кисню, без підвищення кількості еритроцитів. Пізніше було розшифровано додатково 7 генів з ще більш складними назвами. Ці гени унікальні для тибетців, тобто не зустрічаються в такій комбінації і в потрібній кількості більше ні в одного народу нашої планети. Один з них, зокрема, допомагає сповільнити обмін речовин, що дозволяє тибетцям зберігати нормальну вагу при поганому харчуванні. Унікальний набір генів також відповідає за зміст окису азоту в тканинах, що сприяє розширенню судин. Вчені також відзначають, що у тибетців набагато вище частота дихання, ніж у мешканців рівнинних областей.
1. Зміна середовища: місця зіткнення оболонок Землі часто супроводжуються змінами в геологічних умовах, таких як зміни в кліматі, геологічних формаціях та ґрунті. Ці зміни можуть створювати нові середовища, які можуть бути сприятливими для розвитку різноманітних видів.
2. Збільшення доступу до ресурсів: місця зіткнення оболонок Землі можуть забезпечувати доступ до різних видів ресурсів, таких як вода, мінерали та інші корисні речовини. Це може стимулювати розвиток різних видів, які залежать від цих ресурсів.
3. Збільшення різноманітності: місця зіткнення оболонок Землі можуть бути місцем зустрічі різних екосистем, що сприяє розвитку нових видів, які можуть використовувати ресурси з обох екосистем.
4. Збільшення конкуренції: місця зіткнення оболонок Землі можуть бути місцем зіткнення різних видів, що змушує їх конкурувати за ресурси та місце для існування. Це може призвести до розвитку більш адаптивних та конкурентоспроможних видів.
Отже, місця зіткнення всіх оболонок Землі містять найбільшу кількість живих організмів, оскільки вони забезпечують різноманітність середовища, доступ до ресурсів, збільшення різноманітності та конкуренцію, що стимулює розвиток різних видів.
Як з'ясувала група китайських і австралійських учених, в ДНК представників цього народу є спеціальні гени EGLN1 і EPAS1, що відповідають за більш ефективне використання наявного кисню, без підвищення кількості еритроцитів. Пізніше було розшифровано додатково 7 генів з ще більш складними назвами. Ці гени унікальні для тибетців, тобто не зустрічаються в такій комбінації і в потрібній кількості більше ні в одного народу нашої планети. Один з них, зокрема, допомагає сповільнити обмін речовин, що дозволяє тибетцям зберігати нормальну вагу при поганому харчуванні. Унікальний набір генів також відповідає за зміст окису азоту в тканинах, що сприяє розширенню судин. Вчені також відзначають, що у тибетців набагато вище частота дихання, ніж у мешканців рівнинних областей.