Ще античні вчені висловлювали припущення щодо існування поляр ного материка в Південній півкулі. Однак тільки з XVIII ст. розпочалися його пошуки. Так, англійський мореплавець Джеймс Кук під час другої навколосвітньої експедиції (1772-1775) перетнув Південне полярне коло, але пробратися крізь льоди до суходолу так і не зміг.
Лише в 1820 р. експедиція, яку очо лювали Фадей Беллінсгаузен і Михайло Лазарев, на суднах «Мирний» та «Вос ток» відкрила материк.
Першими вглиб континенту дістали ся норвежець Руал Амундсен і англі єць Роберт Скотт. Р. Амундсен досяг Південного полюса 14 грудня 1911 року, а Р. Скотт — 17 (18) січня 1912 року. Повертаючись, Р. Скотт та його товариші загинули. На честь загиблих спорудили пам'ятний хрест, на якому вигравірувано напис «Боротися, шукати, знайти і не здаватися». Систематичні дослідження Антарктиди розпочалися лише в середині ХХ ст. у 1959 р. 12 країн (Аргентина, Австралія, Бельгія, Чилі, Франція, Японія, Нова Зеландія, Норвегія, Південно-Африканський Союз, СРСР, Велика Британія, США) підписали Договір про Антарктику, де було проголошено свободу наукових досліджень і заборонено господарську та військову діяльність. Тому в Антарктиді не видобувають корисних копалин та не споруджують промислових підприємств. Нині на терито рії континенту діють понад 40 наукових станцій, у тому числі й україн ська — «Академік Вернадський» (до 1996 р. належала Великій Британії й мала назву «Фарадей»).
Последствия изменения климата реальны и измеримы. Вслед за измененением климата, должны изменяться и продовольствие, и сельское хозяйство. Повышение температуры, изменение количества осадков, неустойчивый характер погоды и распространение вредителей и болезней являются результатом изменения климата и угрожают производительности сельского хозяйства, а следовательно, негативно сказываются на глобальной продовольственной безопасности.
Вместе с этим, население мира неуклонно растет и, как ожидается, достигнет 9,6 млрд к 2050 г. Для удовлетворения растущего спроса, сельское хозяйство и продовольственные системы должны адаптироваться к неблагоприятным последствиям изменения климата и стать более жизнестойкими, продуктивными и устойчивыми.
Дослідження Антарктиди
Ще античні вчені висловлювали припущення щодо існування поляр ного материка в Південній півкулі. Однак тільки з XVIII ст. розпочалися його пошуки. Так, англійський мореплавець Джеймс Кук під час другої навколосвітньої експедиції (1772-1775) перетнув Південне полярне коло, але пробратися крізь льоди до суходолу так і не зміг.
Лише в 1820 р. експедиція, яку очо лювали Фадей Беллінсгаузен і Михайло Лазарев, на суднах «Мирний» та «Вос ток» відкрила материк.
Першими вглиб континенту дістали ся норвежець Руал Амундсен і англі єць Роберт Скотт. Р. Амундсен досяг Південного полюса 14 грудня 1911 року, а Р. Скотт — 17 (18) січня 1912 року. Повертаючись, Р. Скотт та його товариші загинули. На честь загиблих спорудили пам'ятний хрест, на якому вигравірувано напис «Боротися, шукати, знайти і не здаватися». Систематичні дослідження Антарктиди розпочалися лише в середині ХХ ст. у 1959 р. 12 країн (Аргентина, Австралія, Бельгія, Чилі, Франція, Японія, Нова Зеландія, Норвегія, Південно-Африканський Союз, СРСР, Велика Британія, США) підписали Договір про Антарктику, де було проголошено свободу наукових досліджень і заборонено господарську та військову діяльність. Тому в Антарктиді не видобувають корисних копалин та не споруджують промислових підприємств. Нині на терито рії континенту діють понад 40 наукових станцій, у тому числі й україн ська — «Академік Вернадський» (до 1996 р. належала Великій Британії й мала назву «Фарадей»).
Последствия изменения климата реальны и измеримы. Вслед за измененением климата, должны изменяться и продовольствие, и сельское хозяйство. Повышение температуры, изменение количества осадков, неустойчивый характер погоды и распространение вредителей и болезней являются результатом изменения климата и угрожают производительности сельского хозяйства, а следовательно, негативно сказываются на глобальной продовольственной безопасности.
Вместе с этим, население мира неуклонно растет и, как ожидается, достигнет 9,6 млрд к 2050 г. Для удовлетворения растущего спроса, сельское хозяйство и продовольственные системы должны адаптироваться к неблагоприятным последствиям изменения климата и стать более жизнестойкими, продуктивными и устойчивыми.
p.s как то так