Чисельність насе́лення Украї́ни 2017 року становила 44,03 млн осіб (32-ге місце у світі)[1]. За оцінкою Державної служби статистики України, станом на 1 січня 2019 року чисельність наявного населення України без врахування тимчасово окупованої території Донецької області, Луганської області, Автономної Республіки Крим і міста Севастополь становила 37 289 400 осіб (з Донбасом - 42 153 000 осіб)[2]. Чисельність українців стабільно зменшується, народжуваність 2017 року становила 10,3 ‰ (189-те місце у світі), смертність — 14,4 ‰ (5-те місце у світі), природний приріст — -0,41 % (220-те місце у світі) . Історично чисельність населення країни зростала так: станом на 1917 рік на території у сучасних межах України мешкало 38,8 мільйонів осіб (11-те місце у світі серед сучасних держав); на початок Другої світової війни, 1939 року — 39 млн осіб; після війни у межах УРСР 1959 року мешкало 42 млн осіб; 1970 року — 47 млн осіб; на момент здобуття незалежності, 1991 року — 52 млн осіб; згідно з переписом 2001 року — 48,5 млн осіб; перед початком російсько-української війни, на початку 2014 року — 45,5 млн осіб . Населення країни розміщене нерівномірно. Велика кількість населення сконцентрована у великих промислових центрах східних областей і Центрального Придніпров'я, навколо приморських міст Північного Причорномор'я, Південного узбережжя Криму, у столиці та навколо неї. Водночас сільське населення найбільше сконцентроване в Прикарпатті, Галичині та на Поділлі . Пересічна густота населення — 74,3 особи/км² . Рівень урбанізованості досить високий — 70,1 %; в країні налічується 1345 міських поселень, з яких чотири міста-мільйонника — Київ (столиця), Харків, Одеса й Дніпро. Місто Донецьк внаслідок депопуляції втратило частину населення і статус мільйонника . Україну населяють переважно українці, їхня частка превалює над частками інших народів в усіх областях, окрім Криму, де частка росіян трохи більша за половину. У містах, особливо сходу та півдня, велика частка росіян та представників інших народів, що обумовлено масовою імміграцією в часи перебування у складі Російської імперії та особливо Радянського Союзу. Регіонами компактного проживання національних меншин є: кримські татари — Крим, румуни й молдовани — Буковина, угорці — Закарпаття, болгари, молдовани й гагаузи — Одещина, болгари й греки — Приазов'я . Офіційна мова — українська, дуже поширена у вжитку російська мова, регіонально — кримськотатарська (Крим), румунська (Буковина), угорська (Закарпаття) та інші . Більшість населення України сповідує християнську віру і відносить себе до однієї з конфесійних громад: Української православної церкви Московського патріархату, Православної церкви України, Української греко-католицької і римо-католицької церков. Стрімко розвиваються різноманітні громади протестантських церков (переважно на сході); відроджуються громади мусульман (у Криму) створюються нові (переселенцями у великі міста сходу); історично широко представлені юдейські громади у містах і містечках від Львова до Харкова, від Києва до Одеси . Демографічні й соціологічні дослідження в країні ведуться рядом державних органів і науково-освітніх установ . Регулярно проводяться переписи населення. За радянських часів, за рекомендаціями відповідних установ ООН, кожного десятиліття; за часів незалежності лише один раз — Всеукраїнський перепис населення 2001 року
ответ: Название - вепсы, , народ в России. Живут группами на юге Республики Карелия (юго-западное побережье Онежского озера), в восточных районах Ленинградской и западных районах Вологодской областей.
Языковая группа- Вепсский принадлежит к финно-угорской ветви уральских языков, прибалтийско-финской подгруппе. В языке выделяют 3 диалекта:
южный
средний
северный
Традиционная еда- Основой рациона издавна были мучные продукты. Хлеб пекли из ржаной муки, иногда добавляли ячменную, овсяную. Из кислого ржаного теста делали разные изделия, колобы, помазуху — открытый круглый пирог с начинкой из манной крупы с яйцом, толокном. Самый любимый открытый пирог у вепсов — калитки. Из ячменного или ржаного подсоленного теста на кислом молоке или воде северные вепсы выпекали сканцы.
Традиционная одежда - Шили вещи из льняной, домотканой шерстяной, полушерстяной материи, позже стали использовать фабричные шелковые, хлопчатобумажные ткани.
Девушки и женщины издавна носили рубаху с юбкой. Нижняя часть рубахи (станушка) шилась из льняного грубого полотна, подол украшали красной вышивкой. Верхние юбки были с полосатым рисунком, широкой цветной каймой, достигавшей иногда 2/3 всей юбки. Подол праздничной юбки затыкали иногда за пояс, чтобы выставить напоказ вышитую часть станушки. Поверх юбок подвязывали передники, пояса. Позже женщины начали носить кубовые, синие сарафаны, «парочку» — юбку из фабричной ткани и кофту-казачок. Замужние надевали головные уборы сороки, повойники, сборники. Шили их из парчи, украшали вышивкой золотыми нитями, блестками, бисером
.Мужчины носили льняную рубаху-косоворотку, полосатые, светлые штаны. Дополнением к костюму был шейный платок. Жених на свадьбу надевал белую рубашку, белые порты с бахромой, украшенные красной вышивкой. Обязательным элементом костюмов мужчин и женщины были плетеные, тканые, длинные пояса с кистями на концах.
Праздники- В крестьянском быту престольные праздники были периодом взаимной гостьбы жителей соседних поселений. Престольный праздник обычно длился два дня. Распорядок дня включал обязательное утреннее посещение церкви.
На Пёлушском погосте отмечается праздник Маковей. Это праздник животноводческий. В этот день поп служил молебен, святит воду на озере, а собравшиеся из разных деревень люди купали в озере лошадей, и купались сами. Чтобы лошади были здоровыми, мужчины должны были въехать в воду сидя верхом на лошади. Этот праздник имеет особенность, собравшиеся на кладбище из разных деревень люди с утра, примерно часов до 12 поминают усопших. А после 12 часов устраивают праздник: поют песни, частушки, играют на гармошках, устраивают пляски, часто бывали в этот праздник и драки.
Сейчас этот праздник еще помнится и отмечается, но по-другому. Праздник из скотоводческого превратился в людской. Но все - таки на кладбище можно услышать игру гармошки, песни, частушки.
Чисельність насе́лення Украї́ни 2017 року становила 44,03 млн осіб (32-ге місце у світі)[1]. За оцінкою Державної служби статистики України, станом на 1 січня 2019 року чисельність наявного населення України без врахування тимчасово окупованої території Донецької області, Луганської області, Автономної Республіки Крим і міста Севастополь становила 37 289 400 осіб (з Донбасом - 42 153 000 осіб)[2]. Чисельність українців стабільно зменшується, народжуваність 2017 року становила 10,3 ‰ (189-те місце у світі), смертність — 14,4 ‰ (5-те місце у світі), природний приріст — -0,41 % (220-те місце у світі) . Історично чисельність населення країни зростала так: станом на 1917 рік на території у сучасних межах України мешкало 38,8 мільйонів осіб (11-те місце у світі серед сучасних держав); на початок Другої світової війни, 1939 року — 39 млн осіб; після війни у межах УРСР 1959 року мешкало 42 млн осіб; 1970 року — 47 млн осіб; на момент здобуття незалежності, 1991 року — 52 млн осіб; згідно з переписом 2001 року — 48,5 млн осіб; перед початком російсько-української війни, на початку 2014 року — 45,5 млн осіб . Населення країни розміщене нерівномірно. Велика кількість населення сконцентрована у великих промислових центрах східних областей і Центрального Придніпров'я, навколо приморських міст Північного Причорномор'я, Південного узбережжя Криму, у столиці та навколо неї. Водночас сільське населення найбільше сконцентроване в Прикарпатті, Галичині та на Поділлі . Пересічна густота населення — 74,3 особи/км² . Рівень урбанізованості досить високий — 70,1 %; в країні налічується 1345 міських поселень, з яких чотири міста-мільйонника — Київ (столиця), Харків, Одеса й Дніпро. Місто Донецьк внаслідок депопуляції втратило частину населення і статус мільйонника . Україну населяють переважно українці, їхня частка превалює над частками інших народів в усіх областях, окрім Криму, де частка росіян трохи більша за половину. У містах, особливо сходу та півдня, велика частка росіян та представників інших народів, що обумовлено масовою імміграцією в часи перебування у складі Російської імперії та особливо Радянського Союзу. Регіонами компактного проживання національних меншин є: кримські татари — Крим, румуни й молдовани — Буковина, угорці — Закарпаття, болгари, молдовани й гагаузи — Одещина, болгари й греки — Приазов'я . Офіційна мова — українська, дуже поширена у вжитку російська мова, регіонально — кримськотатарська (Крим), румунська (Буковина), угорська (Закарпаття) та інші . Більшість населення України сповідує християнську віру і відносить себе до однієї з конфесійних громад: Української православної церкви Московського патріархату, Православної церкви України, Української греко-католицької і римо-католицької церков. Стрімко розвиваються різноманітні громади протестантських церков (переважно на сході); відроджуються громади мусульман (у Криму) створюються нові (переселенцями у великі міста сходу); історично широко представлені юдейські громади у містах і містечках від Львова до Харкова, від Києва до Одеси . Демографічні й соціологічні дослідження в країні ведуться рядом державних органів і науково-освітніх установ . Регулярно проводяться переписи населення. За радянських часів, за рекомендаціями відповідних установ ООН, кожного десятиліття; за часів незалежності лише один раз — Всеукраїнський перепис населення 2001 року
Объяснение:
ответ: Название - вепсы, , народ в России. Живут группами на юге Республики Карелия (юго-западное побережье Онежского озера), в восточных районах Ленинградской и западных районах Вологодской областей.
Языковая группа- Вепсский принадлежит к финно-угорской ветви уральских языков, прибалтийско-финской подгруппе. В языке выделяют 3 диалекта:
южный
средний
северный
Традиционная еда- Основой рациона издавна были мучные продукты. Хлеб пекли из ржаной муки, иногда добавляли ячменную, овсяную. Из кислого ржаного теста делали разные изделия, колобы, помазуху — открытый круглый пирог с начинкой из манной крупы с яйцом, толокном. Самый любимый открытый пирог у вепсов — калитки. Из ячменного или ржаного подсоленного теста на кислом молоке или воде северные вепсы выпекали сканцы.
Традиционная одежда - Шили вещи из льняной, домотканой шерстяной, полушерстяной материи, позже стали использовать фабричные шелковые, хлопчатобумажные ткани.
Девушки и женщины издавна носили рубаху с юбкой. Нижняя часть рубахи (станушка) шилась из льняного грубого полотна, подол украшали красной вышивкой. Верхние юбки были с полосатым рисунком, широкой цветной каймой, достигавшей иногда 2/3 всей юбки. Подол праздничной юбки затыкали иногда за пояс, чтобы выставить напоказ вышитую часть станушки. Поверх юбок подвязывали передники, пояса. Позже женщины начали носить кубовые, синие сарафаны, «парочку» — юбку из фабричной ткани и кофту-казачок. Замужние надевали головные уборы сороки, повойники, сборники. Шили их из парчи, украшали вышивкой золотыми нитями, блестками, бисером
.Мужчины носили льняную рубаху-косоворотку, полосатые, светлые штаны. Дополнением к костюму был шейный платок. Жених на свадьбу надевал белую рубашку, белые порты с бахромой, украшенные красной вышивкой. Обязательным элементом костюмов мужчин и женщины были плетеные, тканые, длинные пояса с кистями на концах.
Праздники- В крестьянском быту престольные праздники были периодом взаимной гостьбы жителей соседних поселений. Престольный праздник обычно длился два дня. Распорядок дня включал обязательное утреннее посещение церкви.
На Пёлушском погосте отмечается праздник Маковей. Это праздник животноводческий. В этот день поп служил молебен, святит воду на озере, а собравшиеся из разных деревень люди купали в озере лошадей, и купались сами. Чтобы лошади были здоровыми, мужчины должны были въехать в воду сидя верхом на лошади. Этот праздник имеет особенность, собравшиеся на кладбище из разных деревень люди с утра, примерно часов до 12 поминают усопших. А после 12 часов устраивают праздник: поют песни, частушки, играют на гармошках, устраивают пляски, часто бывали в этот праздник и драки.
Сейчас этот праздник еще помнится и отмечается, но по-другому. Праздник из скотоводческого превратился в людской. Но все - таки на кладбище можно услышать игру гармошки, песни, частушки.