Балтийское море сильно врезано в сушу материка. Его климат не столь суров, как климат арктических морей, хотя Балтийское море расположено на северо-западной части России. Это море практически полностью ограничено сушей. Лишь с юго-запада это море различными проливами соединяется с водами Северного моря Атлантического океана. Балтийское море принадлежит к типу внутренних морей. Балтийское море омывает берега России, Эстонии, Латвии, Литвы, Польши, Германии, Дании, Швеции и Финляндии.
Наибольшая глубина Балтийского моря зафиксирована в Ландсортской котловине(470 метров). Средняя глубина моря 51 метр.
Крупные заливы Балтийского моря: Финский, Ботнический, Рижский, Куршский.
Крупные острова: Готланд, Эланд, Борнхольм, Волин, Рюген, Аландия и Сааремаа.
Крупные реки, впа море, — Нева, Нарва, Западная Двина (Даугава), Неман, Преголя, Висла, Одер и Вента.
Складчаста область (рос. складчатая область, англ. fold area, folded region, orogen; нім. Faltungsgebiet n) – сукупність складчастих споруд, які виникли на місці попередньої геосинклінальної області. Відповідає складчастій гірській країні, від якої утворюється назва С.о.
Складчаста область - ділянка земної кори, в межах якої шари гірських порід зім'яті в складки. Утворення більшої частини С. о. є закономірною стадією розвитку рухливих зон земної кори — геосинклінальних поясів . У зв'язку з нерівномірною інтенсивністю розвитку тектонічних процесів (див. Тектонічні цикли ) формування С. о. приурочене переважно до деяких епох, називається епохами складчастості. Наприклад, для часу з початку палеозою виділяються: Каледонії С. о. (головне ськладкообразованіє відбувалося в ордовіке, силурі і першій половині девона), герцинськие С. о. (в кінці палеозою), мезозойські, або кіммерійські С. о. (у юрі і початку мела), альпійські С. о. (в кінці крейди і кайнозої). Ряд С. о. утворився в докембрії (див. Докембрійські епохи складчастості ) . Окрім складок, С. о. характеризуються наявністю покривів тектонічних, регіональним метаморфізмом порід, посиленим проявом магматичної діяльності. Деяка частина С. о. виникла в результаті того, що зім'яло осадового чохла платформ, або на периферії геосинклінальних областей (наприклад, Юрські гори) або у внутрішньоплатформених складчастих зонах, зокрема авлакогенах (Донбас).
Балтийское море сильно врезано в сушу материка. Его климат не столь суров, как климат арктических морей, хотя Балтийское море расположено на северо-западной части России. Это море практически полностью ограничено сушей. Лишь с юго-запада это море различными проливами соединяется с водами Северного моря Атлантического океана. Балтийское море принадлежит к типу внутренних морей. Балтийское море омывает берега России, Эстонии, Латвии, Литвы, Польши, Германии, Дании, Швеции и Финляндии.
Наибольшая глубина Балтийского моря зафиксирована в Ландсортской котловине(470 метров). Средняя глубина моря 51 метр.
Крупные заливы Балтийского моря: Финский, Ботнический, Рижский, Куршский.
Крупные острова: Готланд, Эланд, Борнхольм, Волин, Рюген, Аландия и Сааремаа.
Крупные реки, впа море, — Нева, Нарва, Западная Двина (Даугава), Неман, Преголя, Висла, Одер и Вента.
Складчаста область (рос. складчатая область, англ. fold area, folded region, orogen; нім. Faltungsgebiet n) – сукупність складчастих споруд, які виникли на місці попередньої геосинклінальної області. Відповідає складчастій гірській країні, від якої утворюється назва С.о.
Складчаста область - ділянка земної кори, в межах якої шари гірських порід зім'яті в складки. Утворення більшої частини С. о. є закономірною стадією розвитку рухливих зон земної кори — геосинклінальних поясів . У зв'язку з нерівномірною інтенсивністю розвитку тектонічних процесів (див. Тектонічні цикли ) формування С. о. приурочене переважно до деяких епох, називається епохами складчастості. Наприклад, для часу з початку палеозою виділяються: Каледонії С. о. (головне ськладкообразованіє відбувалося в ордовіке, силурі і першій половині девона), герцинськие С. о. (в кінці палеозою), мезозойські, або кіммерійські С. о. (у юрі і початку мела), альпійські С. о. (в кінці крейди і кайнозої). Ряд С. о. утворився в докембрії (див. Докембрійські епохи складчастості ) . Окрім складок, С. о. характеризуються наявністю покривів тектонічних, регіональним метаморфізмом порід, посиленим проявом магматичної діяльності. Деяка частина С. о. виникла в результаті того, що зім'яло осадового чохла платформ, або на периферії геосинклінальних областей (наприклад, Юрські гори) або у внутрішньоплатформених складчастих зонах, зокрема авлакогенах (Донбас).
Объяснение: