Чисельність насе́лення Украї́ни 2017 року становила 44,03 млн осіб (32-ге місце у світі)[1]. За оцінкою Державної служби статистики України, станом на 1 січня 2019 року чисельність наявного населення України без врахування тимчасово окупованої території Донецької області, Луганської області, Автономної Республіки Крим і міста Севастополь становила 37 289 400 осіб (з Донбасом - 42 153 000 осіб)[2]. Чисельність українців стабільно зменшується, народжуваність 2017 року становила 10,3 ‰ (189-те місце у світі), смертність — 14,4 ‰ (5-те місце у світі), природний приріст — -0,41 % (220-те місце у світі) . Історично чисельність населення країни зростала так: станом на 1917 рік на території у сучасних межах України мешкало 38,8 мільйонів осіб (11-те місце у світі серед сучасних держав); на початок Другої світової війни, 1939 року — 39 млн осіб; після війни у межах УРСР 1959 року мешкало 42 млн осіб; 1970 року — 47 млн осіб; на момент здобуття незалежності, 1991 року — 52 млн осіб; згідно з переписом 2001 року — 48,5 млн осіб; перед початком російсько-української війни, на початку 2014 року — 45,5 млн осіб . Населення країни розміщене нерівномірно. Велика кількість населення сконцентрована у великих промислових центрах східних областей і Центрального Придніпров'я, навколо приморських міст Північного Причорномор'я, Південного узбережжя Криму, у столиці та навколо неї. Водночас сільське населення найбільше сконцентроване в Прикарпатті, Галичині та на Поділлі . Пересічна густота населення — 74,3 особи/км² . Рівень урбанізованості досить високий — 70,1 %; в країні налічується 1345 міських поселень, з яких чотири міста-мільйонника — Київ (столиця), Харків, Одеса й Дніпро. Місто Донецьк внаслідок депопуляції втратило частину населення і статус мільйонника . Україну населяють переважно українці, їхня частка превалює над частками інших народів в усіх областях, окрім Криму, де частка росіян трохи більша за половину. У містах, особливо сходу та півдня, велика частка росіян та представників інших народів, що обумовлено масовою імміграцією в часи перебування у складі Російської імперії та особливо Радянського Союзу. Регіонами компактного проживання національних меншин є: кримські татари — Крим, румуни й молдовани — Буковина, угорці — Закарпаття, болгари, молдовани й гагаузи — Одещина, болгари й греки — Приазов'я . Офіційна мова — українська, дуже поширена у вжитку російська мова, регіонально — кримськотатарська (Крим), румунська (Буковина), угорська (Закарпаття) та інші . Більшість населення України сповідує християнську віру і відносить себе до однієї з конфесійних громад: Української православної церкви Московського патріархату, Православної церкви України, Української греко-католицької і римо-католицької церков. Стрімко розвиваються різноманітні громади протестантських церков (переважно на сході); відроджуються громади мусульман (у Криму) створюються нові (переселенцями у великі міста сходу); історично широко представлені юдейські громади у містах і містечках від Львова до Харкова, від Києва до Одеси . Демографічні й соціологічні дослідження в країні ведуться рядом державних органів і науково-освітніх установ . Регулярно проводяться переписи населення. За радянських часів, за рекомендаціями відповідних установ ООН, кожного десятиліття; за часів незалежності лише один раз — Всеукраїнський перепис населення 2001 року
Сельское хозяйство — важнейшая сфера мировой экономики, представляющая собой комплекс отраслей (земледелие, животноводство, рыболовство, лесное хозяйство, промыслы), связанных с разработкой (сбором, добычей) растительных и животных ресурсов.
Сельское хозяйство является важнейшей составной частью агропромышленного комплекса (АПК), в который помимо хозяйств, непосредственно связанных с разработкой природных ресурсов, входят отрасли обрабатывающей промышленности, производящие средства производства для сельского хозяйства (машины, удобрения и др.) и перерабатывающие сельскохозяйственное сырье в конечную потребительскую продукцию. Соотношение этих отраслей агропромышленного комплекса в развитых странах соответственно составляет 15, 35 и 50%. В большинстве развивающихся стран агропромышленный комплекс находится в стадии становления и пропорции его отраслей можно определить как 40:20:40, т. е. доминирующими факторами сельскохозяйственного производства остаются природно-климатический и живой труд.
Агропомышленный комплекс развитых стран — это, как правило, крупные товарные хозяйства (плантации, фермы и т. д.), в максимальной степени использующие современные средства производства на всех стадиях хозяйственной деятельности — от поля до хранения, переработки и расфасовки готовой к потреблению продукции. Интенсивность хозяйств АПК в развитых странах определяется значительными капиталовложениями в расчете на единицу площади (в Японии, Бельгии, Нидерландах — до 10000 долл./ га), а также широким использованием достижений науки (биологии) и техники.
Размещение сельского хозяйства зависят от природных и социально-экономических факторов. Например, для сельскохозяйственных культур необходимо тепло, качество почв и свет, а животноводство целиком зависит от кормовой базы. Поэтому, можно сделать вывод, что природные факторы в наибольшей степени влияют на размещение отраслей растениеводства.
Природные факторы размещения и специализации сельского хозяйства:
- качество почв; - продолжительность безморозного периода (обеспеченность теплом); - суммарная солнечная радиация (обеспеченность светом); - условия увлажнения (количество осадков); - вероятность повторяемости неблагоприятных метеорологических условий (засуха, заморозки, ветровая и водная эрозия); - обеспеченность водными ресурсами; - топографические условия местности и др.
На размещение животноводства природные факторы влияют посредством кормовой базы. Правда от природно-климатических условий сильно зависит пастбищное животноводство.
Кроме того на него действуют и другие факторы: наличие пастбищ, размеры, состав растительности и продолжительность периода их использования. Также на размещение сельского хозяйства влияют социально - демографические факторы.
Сельское хозяйство состоит из 2х взаимосвязанных отраслей: земледелия (растениеводства) и животноводства. В большей степени природные условия влияют на размещение отраслей растениеводства: для теплолюбивых культур (цитрусовые, чай, виноград) характерен ограниченный ареал распространения, для неприхотливых (рожь, ячмень, картофель) ареал – шире. На размещение животноводства природные условия влияют лишь опосредованно – через состав растительности на пастбищах и ориентированный на них тип животноводства.
Так как животноводство имеет сложную внутреннюю структуру, существуют специфические факторы, определяющие развитие и размещение сельского хозяйства и его взаимосвязанных отраслей.
Чисельність насе́лення Украї́ни 2017 року становила 44,03 млн осіб (32-ге місце у світі)[1]. За оцінкою Державної служби статистики України, станом на 1 січня 2019 року чисельність наявного населення України без врахування тимчасово окупованої території Донецької області, Луганської області, Автономної Республіки Крим і міста Севастополь становила 37 289 400 осіб (з Донбасом - 42 153 000 осіб)[2]. Чисельність українців стабільно зменшується, народжуваність 2017 року становила 10,3 ‰ (189-те місце у світі), смертність — 14,4 ‰ (5-те місце у світі), природний приріст — -0,41 % (220-те місце у світі) . Історично чисельність населення країни зростала так: станом на 1917 рік на території у сучасних межах України мешкало 38,8 мільйонів осіб (11-те місце у світі серед сучасних держав); на початок Другої світової війни, 1939 року — 39 млн осіб; після війни у межах УРСР 1959 року мешкало 42 млн осіб; 1970 року — 47 млн осіб; на момент здобуття незалежності, 1991 року — 52 млн осіб; згідно з переписом 2001 року — 48,5 млн осіб; перед початком російсько-української війни, на початку 2014 року — 45,5 млн осіб . Населення країни розміщене нерівномірно. Велика кількість населення сконцентрована у великих промислових центрах східних областей і Центрального Придніпров'я, навколо приморських міст Північного Причорномор'я, Південного узбережжя Криму, у столиці та навколо неї. Водночас сільське населення найбільше сконцентроване в Прикарпатті, Галичині та на Поділлі . Пересічна густота населення — 74,3 особи/км² . Рівень урбанізованості досить високий — 70,1 %; в країні налічується 1345 міських поселень, з яких чотири міста-мільйонника — Київ (столиця), Харків, Одеса й Дніпро. Місто Донецьк внаслідок депопуляції втратило частину населення і статус мільйонника . Україну населяють переважно українці, їхня частка превалює над частками інших народів в усіх областях, окрім Криму, де частка росіян трохи більша за половину. У містах, особливо сходу та півдня, велика частка росіян та представників інших народів, що обумовлено масовою імміграцією в часи перебування у складі Російської імперії та особливо Радянського Союзу. Регіонами компактного проживання національних меншин є: кримські татари — Крим, румуни й молдовани — Буковина, угорці — Закарпаття, болгари, молдовани й гагаузи — Одещина, болгари й греки — Приазов'я . Офіційна мова — українська, дуже поширена у вжитку російська мова, регіонально — кримськотатарська (Крим), румунська (Буковина), угорська (Закарпаття) та інші . Більшість населення України сповідує християнську віру і відносить себе до однієї з конфесійних громад: Української православної церкви Московського патріархату, Православної церкви України, Української греко-католицької і римо-католицької церков. Стрімко розвиваються різноманітні громади протестантських церков (переважно на сході); відроджуються громади мусульман (у Криму) створюються нові (переселенцями у великі міста сходу); історично широко представлені юдейські громади у містах і містечках від Львова до Харкова, від Києва до Одеси . Демографічні й соціологічні дослідження в країні ведуться рядом державних органів і науково-освітніх установ . Регулярно проводяться переписи населення. За радянських часів, за рекомендаціями відповідних установ ООН, кожного десятиліття; за часів незалежності лише один раз — Всеукраїнський перепис населення 2001 року
Объяснение:
Сельское хозяйство — важнейшая сфера мировой экономики, представляющая собой комплекс отраслей (земледелие, животноводство, рыболовство, лесное хозяйство, промыслы), связанных с разработкой (сбором, добычей) растительных и животных ресурсов.
Сельское хозяйство является важнейшей составной частью агропромышленного комплекса (АПК), в который помимо хозяйств, непосредственно связанных с разработкой природных ресурсов, входят отрасли обрабатывающей промышленности, производящие средства производства для сельского хозяйства (машины, удобрения и др.) и перерабатывающие сельскохозяйственное сырье в конечную потребительскую продукцию. Соотношение этих отраслей агропромышленного комплекса в развитых странах соответственно составляет 15, 35 и 50%. В большинстве развивающихся стран агропромышленный комплекс находится в стадии становления и пропорции его отраслей можно определить как 40:20:40, т. е. доминирующими факторами сельскохозяйственного производства остаются природно-климатический и живой труд.
Агропомышленный комплекс развитых стран — это, как правило, крупные товарные хозяйства (плантации, фермы и т. д.), в максимальной степени использующие современные средства производства на всех стадиях хозяйственной деятельности — от поля до хранения, переработки и расфасовки готовой к потреблению продукции. Интенсивность хозяйств АПК в развитых странах определяется значительными капиталовложениями в расчете на единицу площади (в Японии, Бельгии, Нидерландах — до 10000 долл./ га), а также широким использованием достижений науки (биологии) и техники.
Размещение сельского хозяйства зависят от природных и социально-экономических факторов. Например, для сельскохозяйственных культур необходимо тепло, качество почв и свет, а животноводство целиком зависит от кормовой базы. Поэтому, можно сделать вывод, что природные факторы в наибольшей степени влияют на размещение отраслей растениеводства.
Природные факторы размещения и специализации сельского хозяйства:
- качество почв;
- продолжительность безморозного периода (обеспеченность теплом);
- суммарная солнечная радиация (обеспеченность светом);
- условия увлажнения (количество осадков);
- вероятность повторяемости неблагоприятных метеорологических условий (засуха, заморозки, ветровая и водная эрозия);
- обеспеченность водными ресурсами;
- топографические условия местности и др.
На размещение животноводства природные факторы влияют посредством кормовой базы. Правда от природно-климатических условий сильно зависит пастбищное животноводство.
Кроме того на него действуют и другие факторы: наличие пастбищ, размеры, состав растительности и продолжительность периода их использования.
Также на размещение сельского хозяйства влияют социально - демографические факторы.
Сельское хозяйство состоит из 2х взаимосвязанных отраслей: земледелия (растениеводства) и животноводства.
В большей степени природные условия влияют на размещение отраслей растениеводства: для теплолюбивых культур (цитрусовые, чай, виноград) характерен ограниченный ареал распространения, для неприхотливых (рожь, ячмень, картофель) ареал – шире. На размещение животноводства природные условия влияют лишь опосредованно – через состав растительности на пастбищах и ориентированный на них тип животноводства.
Так как животноводство имеет сложную внутреннюю структуру, существуют специфические факторы, определяющие развитие и размещение сельского хозяйства и его взаимосвязанных отраслей.
П