Підберіть озерам євразіїї розташовані на інших озера-аналоги подібні за походженням улоговин, наприклад: озеро євразії походження аналог материк байкал тектонічні тантаньїка африка
Чим же відрізняються ПАЛ від природних ландшафтів?
По-перше, всім їм властива та чи інша антропогенна трансформованість деяких природних компонентів, а часом і морфологічної структури початкового ландшафту.
Спочатку в них змінюється біота: вирубка лісів, орання земель, посіви сільськогосподарських культур, плантації, оазиси в пустелях і т.п. Часто змінюється і літогенна основа разом з грунтом: кар'єрно-відвальні комплекси гірничорудних районів (наприклад, Курської магнітної аномалії, Екібастуза та інш.), міські та промислові забудовані території.
По-друге, більшість сучасних ПАЛ насичена продуктами людської праці, які називаються техноречовиною і техноструктурою. До них відносяться:
різні споруди – від сільських хат і скотарень до гробниць фараонів, гігантських гребель, хмарочосів («рельєфоіди», за Л.Л.Розановим);
різноманітна техніка – від примітивного селянського плуга до КамАЗів, комбайнів та екскаваторів, здатних здійснювати роботу і трансформувати ландшафти;
матеріали, одержувані в промисловому виробництві, – це виплавлювані метали, синтетичні матеріали, штучні добрива, отрутохімікати;
техноречовиною сучасних ландшафтів стають і відходи виробництва, промисловості та інш., що надходять до них.
Все це своєрідні техногенні компоненти й елементи матеріальної, антропогенної частини ПАЛ.
В даний час в ландшафти локально надходить відходів виробництва у вигляді різних хімічних сполук помітно більше, ніж від природного вивітрювання, мінералізації органічних залишків та вулканізму. Порушуючи біогеохімічні кругообіги і пошкоджуючи біоту, вони змінюють структуру та генофонд сучасних ландшафтів.
По-третє, ПАЛ часто мають не тільки природну, але й антропогенну енергетичну основу. У примітивних формах – це м'язова сила людини і тяглової худоби, штучні пали. У сучасних формах це може бути механічна енергія різних машин (трактори, автомобілі, бульдозери, екскаватори тощо), а також теплова і електрична енергія АЕС, ТЕС, ГЕС та інш.
По-четверте, в сильно трансформованих ландшафтах позитивні зворотні зв'язки часто переважають над негативними. В результаті вони стають малостійкими до звичайних природних процесів.
По-п'яте, для природно-антропогенних ландшафтів характерні зміни їх структурно-функціонального розмаїття, а отже, і еволюційної гнучкості або пластичності. Це проявляється як у вертикальній, так і в територіальній їх організації (у горизонтальній структурі).
На перших етапах, коли людство освоювало ландшафтну оболонку локально, створюючи осередки землеробства, населені пункти та інші природно-антропогенні геоекосистеми, регіональна та місцева різноманітність і інформаційна насиченість ландшафтів часто зростали. Природні ландшафти збагачувалися етнокультурними й господарськими властивостями та елементами.
Однак в останнє сторіччя господарська діяльність стає одним з провідних лімітуючих факторів природного ландшафтогенезу, що згладжують природні відмінності в ПАЛ.
Це веде до спрощення їх структури та уніфікації, особливо в біоті. Так, на місці різноманітних природних ландшафтів людина часто створює величезні по площі агроландшафти з окультуреними орними грунтами. У них вирощується порівняно невеликий набір сільськогосподарських культур. Переважають пшениця, рис, кукурудза, овес, картопля, бавовна. У тропічній та субтропічній зонах широкого поширення набули великі плантації монокультур.
В останні десятиліття західна технократична цивілізація все активніше проникає і монополізує виробничі та етнокультурні ніші інших країн та народів. В результаті зменшується етнокультурне розмаїття та уніфікуються самі природно-антропогенні ландшафти ГО, різко знижується їх природне розмаїття. Антропогенні навантаження вже призвели і до значних втрат видового генофонду біоти, особливо фауни Землі.
Відповідь:Для решения продовольственной проблемы в СССР в послевоенное время было предпринято широкомасштабное освоение целинных и залежных земель, начатое весной 1954 года. Правительство страны приняло решение резко расширить посевы зерновых культур в северных районах Казахстана, Сибири, на Урале и Северном Кавказе. Московское руководство считало, что Казахстан располагает огромными возможностями для резкого увеличения производства зерна и другой сельскохозяйственной продукции. Для успешной реализации задач Н. Хрущев решил «укрепить» руководство республикой. В этих целях Первым секретарем ЦК КПК в феврале 1954 года был избран П. Пономаренко. Во о смещении Ж. Шаяхметова был решен в Кремле узким кругом лиц. Формальным поводом для снятия Ж. Шаяхметова стали какие-то незначительные недостатки. На самом деле, причины недовольства Н. Хрущева Ж. Шаяхметовым крылись в том, что последний не поддерживал скоропалительную идею освоения целинных земель.
За счет освоения новых земель в 1954–1955 гг. в СССР планировалось распахать 13 млн га земли. Уже к началу 1954 года установленная норма была выполнена: распахано 13,4 млн га новых земель, в том числе в Казахстане – более 6,5 млн га целинных земель. Сказался энтузиазм советских людей. Распашка земель позволила решить зерновую проблему в стране. В 70-х гг века среднегодовая норма сдачи зерна в Казахстане составляла 14 млн т., из них на собственные нужды республика тратила лишь около половины. Таким образом, с освоением целины Казахстан стал производителем зерна.
Целина явилась наглядным примером плановой экономики. Специалисты, прибывшие в республику, стремились применить известные им землепользования. Однако почвенно-климатические условия Казахстана существенно отличались от других регионов страны. В результате стали проявляться негативные явления. Без должного научного обоснования были распаханы сухостепные, полупустынные земли в нескольких областях, которые ранее использовались как пастбища. Распашка легких почв в Павлодарской области привела к пыльным бурям. В погоне за показателями распахивались большие территории. Нарушение экологического баланса приводило к тяжелым последствиям: развивалась эрозия почв, выветривался плодородный слой почвы. В конечном итоге это сказалось на урожайности зерновых культур. Вообще же рациональная система земледелия для целины была создана лишь спустя два десятилетия после ее массового освоения. Распашка миллионов гектаров земли привела к серьезному сокращению сенокосных и пастбищных угодий. Тысячи гектаров земли изымались для застройки населенных пунктов. В результате был нанесен непоправимый ущерб животноводству. В целину были вложены значительные материальные и денежные средства. Для целинных областей страна получила значительное количество тракторов, комбайнов и пр. В то же время наблюдалось социально-экономическое отставание южных и западных областей Казахстана от целинных территорий.
В конечном счете, целина укрепила позиции государственной формы собственности. В целинных регионах Казахстана создавались совхозы.
Первые годы освоения целины были достаточно благоприятными. В 1956 году в стране был собран рекордный урожай зерна. Страницы газет в эти годы пестрели призывами к молодежи выехать на целинные Правительством были приняты меры по стимулированию труда целинников. Всем семьям, прибывшим для освоения новых земель, давали единовременные пособия. Целинники освобождались от сельскохозяйственных налогов от двух до пяти лет. Вначале первоцелинники, прибывавшие в Казахстан, жили в палатках, в землянках, небольших вагончиках. Для строительства дома, приобретения скота выдавались кредиты. Целина как массовое и не очень подготовленное мероприятие привлекала не только специалистов и подлинных энтузиастов, но и большое количество случайных людей, приехавших в эти края за «длинным рублем». Масштабно организованная миграция в ходе целины принесла с собой колоссальные демографические изменения. С 1954 г. по 1962 г. на подъем целины из европейской части СССР в Казахстан прибыло около 2 млн человек. В результате национальный состав Казахстана изменился коренным образом, казахи превратились в меньшинство на своей территории, составив 29% от общей численности населения республики. Резко сократилось количество казахских школ. В северных областях обострились языковые и демографические проблемы.
Освоение целинных и залежных земель позволило советскому правительству решить продовольственный кризис. Однако кампания имела как положительные, так и отрицательные последствия.
Чим же відрізняються ПАЛ від природних ландшафтів?
По-перше, всім їм властива та чи інша антропогенна трансформованість деяких природних компонентів, а часом і морфологічної структури початкового ландшафту.
Спочатку в них змінюється біота: вирубка лісів, орання земель, посіви сільськогосподарських культур, плантації, оазиси в пустелях і т.п. Часто змінюється і літогенна основа разом з грунтом: кар'єрно-відвальні комплекси гірничорудних районів (наприклад, Курської магнітної аномалії, Екібастуза та інш.), міські та промислові забудовані території.
По-друге, більшість сучасних ПАЛ насичена продуктами людської праці, які називаються техноречовиною і техноструктурою. До них відносяться:
різні споруди – від сільських хат і скотарень до гробниць фараонів, гігантських гребель, хмарочосів («рельєфоіди», за Л.Л.Розановим);
різноманітна техніка – від примітивного селянського плуга до КамАЗів, комбайнів та екскаваторів, здатних здійснювати роботу і трансформувати ландшафти;
матеріали, одержувані в промисловому виробництві, – це виплавлювані метали, синтетичні матеріали, штучні добрива, отрутохімікати;
техноречовиною сучасних ландшафтів стають і відходи виробництва, промисловості та інш., що надходять до них.
Все це своєрідні техногенні компоненти й елементи матеріальної, антропогенної частини ПАЛ.
В даний час в ландшафти локально надходить відходів виробництва у вигляді різних хімічних сполук помітно більше, ніж від природного вивітрювання, мінералізації органічних залишків та вулканізму. Порушуючи біогеохімічні кругообіги і пошкоджуючи біоту, вони змінюють структуру та генофонд сучасних ландшафтів.
По-третє, ПАЛ часто мають не тільки природну, але й антропогенну енергетичну основу. У примітивних формах – це м'язова сила людини і тяглової худоби, штучні пали. У сучасних формах це може бути механічна енергія різних машин (трактори, автомобілі, бульдозери, екскаватори тощо), а також теплова і електрична енергія АЕС, ТЕС, ГЕС та інш.
По-четверте, в сильно трансформованих ландшафтах позитивні зворотні зв'язки часто переважають над негативними. В результаті вони стають малостійкими до звичайних природних процесів.
По-п'яте, для природно-антропогенних ландшафтів характерні зміни їх структурно-функціонального розмаїття, а отже, і еволюційної гнучкості або пластичності. Це проявляється як у вертикальній, так і в територіальній їх організації (у горизонтальній структурі).
На перших етапах, коли людство освоювало ландшафтну оболонку локально, створюючи осередки землеробства, населені пункти та інші природно-антропогенні геоекосистеми, регіональна та місцева різноманітність і інформаційна насиченість ландшафтів часто зростали. Природні ландшафти збагачувалися етнокультурними й господарськими властивостями та елементами.
Однак в останнє сторіччя господарська діяльність стає одним з провідних лімітуючих факторів природного ландшафтогенезу, що згладжують природні відмінності в ПАЛ.
Це веде до спрощення їх структури та уніфікації, особливо в біоті. Так, на місці різноманітних природних ландшафтів людина часто створює величезні по площі агроландшафти з окультуреними орними грунтами. У них вирощується порівняно невеликий набір сільськогосподарських культур. Переважають пшениця, рис, кукурудза, овес, картопля, бавовна. У тропічній та субтропічній зонах широкого поширення набули великі плантації монокультур.
В останні десятиліття західна технократична цивілізація все активніше проникає і монополізує виробничі та етнокультурні ніші інших країн та народів. В результаті зменшується етнокультурне розмаїття та уніфікуються самі природно-антропогенні ландшафти ГО, різко знижується їх природне розмаїття. Антропогенні навантаження вже призвели і до значних втрат видового генофонду біоти, особливо фауни Землі.
Відповідь:Для решения продовольственной проблемы в СССР в послевоенное время было предпринято широкомасштабное освоение целинных и залежных земель, начатое весной 1954 года. Правительство страны приняло решение резко расширить посевы зерновых культур в северных районах Казахстана, Сибири, на Урале и Северном Кавказе. Московское руководство считало, что Казахстан располагает огромными возможностями для резкого увеличения производства зерна и другой сельскохозяйственной продукции. Для успешной реализации задач Н. Хрущев решил «укрепить» руководство республикой. В этих целях Первым секретарем ЦК КПК в феврале 1954 года был избран П. Пономаренко. Во о смещении Ж. Шаяхметова был решен в Кремле узким кругом лиц. Формальным поводом для снятия Ж. Шаяхметова стали какие-то незначительные недостатки. На самом деле, причины недовольства Н. Хрущева Ж. Шаяхметовым крылись в том, что последний не поддерживал скоропалительную идею освоения целинных земель.
За счет освоения новых земель в 1954–1955 гг. в СССР планировалось распахать 13 млн га земли. Уже к началу 1954 года установленная норма была выполнена: распахано 13,4 млн га новых земель, в том числе в Казахстане – более 6,5 млн га целинных земель. Сказался энтузиазм советских людей. Распашка земель позволила решить зерновую проблему в стране. В 70-х гг века среднегодовая норма сдачи зерна в Казахстане составляла 14 млн т., из них на собственные нужды республика тратила лишь около половины. Таким образом, с освоением целины Казахстан стал производителем зерна.
Целина явилась наглядным примером плановой экономики. Специалисты, прибывшие в республику, стремились применить известные им землепользования. Однако почвенно-климатические условия Казахстана существенно отличались от других регионов страны. В результате стали проявляться негативные явления. Без должного научного обоснования были распаханы сухостепные, полупустынные земли в нескольких областях, которые ранее использовались как пастбища. Распашка легких почв в Павлодарской области привела к пыльным бурям. В погоне за показателями распахивались большие территории. Нарушение экологического баланса приводило к тяжелым последствиям: развивалась эрозия почв, выветривался плодородный слой почвы. В конечном итоге это сказалось на урожайности зерновых культур. Вообще же рациональная система земледелия для целины была создана лишь спустя два десятилетия после ее массового освоения. Распашка миллионов гектаров земли привела к серьезному сокращению сенокосных и пастбищных угодий. Тысячи гектаров земли изымались для застройки населенных пунктов. В результате был нанесен непоправимый ущерб животноводству. В целину были вложены значительные материальные и денежные средства. Для целинных областей страна получила значительное количество тракторов, комбайнов и пр. В то же время наблюдалось социально-экономическое отставание южных и западных областей Казахстана от целинных территорий.
В конечном счете, целина укрепила позиции государственной формы собственности. В целинных регионах Казахстана создавались совхозы.
Первые годы освоения целины были достаточно благоприятными. В 1956 году в стране был собран рекордный урожай зерна. Страницы газет в эти годы пестрели призывами к молодежи выехать на целинные Правительством были приняты меры по стимулированию труда целинников. Всем семьям, прибывшим для освоения новых земель, давали единовременные пособия. Целинники освобождались от сельскохозяйственных налогов от двух до пяти лет. Вначале первоцелинники, прибывавшие в Казахстан, жили в палатках, в землянках, небольших вагончиках. Для строительства дома, приобретения скота выдавались кредиты. Целина как массовое и не очень подготовленное мероприятие привлекала не только специалистов и подлинных энтузиастов, но и большое количество случайных людей, приехавших в эти края за «длинным рублем». Масштабно организованная миграция в ходе целины принесла с собой колоссальные демографические изменения. С 1954 г. по 1962 г. на подъем целины из европейской части СССР в Казахстан прибыло около 2 млн человек. В результате национальный состав Казахстана изменился коренным образом, казахи превратились в меньшинство на своей территории, составив 29% от общей численности населения республики. Резко сократилось количество казахских школ. В северных областях обострились языковые и демографические проблемы.
Освоение целинных и залежных земель позволило советскому правительству решить продовольственный кризис. Однако кампания имела как положительные, так и отрицательные последствия.
Пояснення: