землеробство дає світу продукцію 1,5 тис. видів культурних рослин (мал. 1). сільське господарство світу має зональний характер спеціалізації. це пов’язано з великою різноманітністю природних умов у різних частинах нашої планети. так, у розвинених скандинавських країнах панує високорентабельне і високопродуктивне молочне скотарство. у помірній лісостеповій і степовій зонах європи й північної америки розташовані пояси вирощування зернових культур — пшениці, кукурудзи, ячменю тощо. у лісостеповій зоні на родючих, достатньо зволожених ґрунтах переважає високопродуктивне рослинництво зернового напрямку, вирощують цукрові буряки, розвинені м’ясо-молочне скотарство і свинарство. у недостатньо зволожених степах на родючих ґрунтах вирощують зернові та олійні культури в поєднанні з овочівництвом, баштанництвом, виноградарством і м’ясомолочним скотарством. своєрідну спеціалізацію мають країни середземномор’я з кліматом сухих субтропіків.
тут поширені плантації цитрусових, маслинових дерев, винограду (мал. 2).
особливо ічно чітко поділяються за спеціалізацією сільськогосподарські угіддя
в сша. тут виділяють «кукурудзяний пояс», який дає понад 49 % світового врожаю кукурудзи.
він займає центральні рівнини, де склалися найбільш сприятливі природні умови для розвитку цієї культури. «пшеничний пояс», що простягнувся з півночі на південь майже через усю територію сша, на півночі продовжується в канаді.
у пустельних та напівпустельних районах світу переважає пасовищне тваринництво з окремими осередками землеробства (сорго, кукурудза). у тропічних районах сахари та пустелях південно-західної азії вирощують фінікову пальму. в оазах та на поливних землях культивують зернові культури (пшеницю і рис), плодові, бавовник.
на південь від сахари, де більше вологи, вирощують зернові культури (просо, сорго, кукурудзу), маніок, бобові. поширені плантації кави (особливо в ефіопії), волокнистої культури сизалю (агави), какао, арахісу, цукрової тростини, тютюну й олійної пальми.
у південній америці сільськогосподарські зони чергуються з півночі на південь. на узбережжі в зонах субекваторіального клімату переважають плантації кави та технічних культур (цукрова тростина, бавовник, тютюн). у внутрішніх районах розвинене пасовищне скотарство. ближче до узбережжя вирощують зернові культури, бобові та маніок. на півдні аргентини й чилі переважає вівчарство.
у країнах південної і південно-східної азії основною зерновою культурою є рис. вирощують також кукурудзу, просо і ячмінь. поширені плантації чаю, кави, арахісу, тютюну, кокосової пальми, цукрової тростини, перцю та інших прянощів, олійної пальми, тропічних фруктів тощо.
у додаткових джерелах знайдіть інформацію про тропічні фрукти, які імпортують до україни. із яких країн світу їх привозять?
2. найголовніші райони тваринництва світу. найголовнішими районами тваринництва в наш час є західна європа, сша, індія, китай, австралія, нова зеландія, а також аргентина та пар. хоча тваринництво менше пов’язано з природними умовами, ніж рослинництво, у багатьох районах світу місцеві природні умови досі визначають його основну спеціалізацію. у розвинених районах світу тваринництво високотоварне, високоме-ханізоване та майже відірване від природних умов. наприклад, у країнах європи (франція, нідерланди, швейцарія) велика рогата худоба протягом усього року випасається на природних пасовищах навіть за температури +3 °с. натомість в африканських і багатьох азіатських країнах із пустельним і напівпустельним кліматом донині панує кочове й напівкочове тваринництво, яке в більш забезпечених природними кормами районах переходить у пасовищне.
мал. 3. свійські тварини різних країн та регіонів світу: 1) індійський буйвіл; 2) турецька ангорська коза; 3) латиноамериканська альпака; 4) в'єтнамська свиня; 5) європейська цесарка.
за карт атласу визначте країни, які є найбільшими виробниками сільськогосподарської продукції. пригадайте, які особливості клімату притаманні цим країнам.
на більшій частині латинської америки поширене пасовищне тваринництво (велика рогата худоба). на півдні провідною галуззю є вівчарство (аргентина і чилі). певні відмінності має спеціалізація тваринництва в андах. тут випасають лам та інших тварин, які найкраще пристосовані до суворих природних умов. вівчарство традиційно розвинене у великій британії, звідки воно було завезене переселенцями до австралії та нової зеландії, де склалися майже ідеальні умови для розвитку (мал. 3).
специфічним є тваринництво у величезній за кількістю населення індії. тут більшу частину жителів становлять індуїсти, у релігії яких корова належить до священних тварин. тому за найбільшого у світі поголів’я корів продуктивність скотарства в індії доволі низька.
■1-я экспедиция Первая экспедиция Христофора Колумба (1492—1493) в составе 91 человека на судах «Санта-Мария», «Пинта», «Нинья» вышла из Пáлоса-де-ла-Фронтера 3 августа 1492, от Канарских островов повернула на Запад (9 сентября), пересекла Атлантический океан в субтропическом поясе и достигла острова Сан-Сальвадор в Багамском архипелаге, где Христофор Колумб высадился 12 октября 1492 (официальная дата открытия Америки). 14-24 октября Христофор Колумб посетил ряд других Багамских островов, а 28 октября-5 декабря открыл и обследовал участок северо-восточного побережья Кубы. 6 декабря Колумб достиг о. Гаити и двинулся вдоль его северного берега. В ночь на 25 декабря флагманский корабль «Санта-Мария» сел на риф, но люди Колумб на корабле «Нинья» 4-16 января 1493 г. завершил обследование северного берега Гаити и 15 марта вернулся в Кастилию. ■2-я экспедиция 2-я экспедиция (1493—1496), которую Христофор Колумб возглавил уже в чине адмирала, и в должности вице-короля вновь открытых земель, состояла из 17 судов с экипажем свыше 1,5 тыс. человек. 3 ноября 1493 Колумб открыл острова Доминика и Гваделупа, повернув на Северо-Запад, — ещё около 20 Малых Антильских островов, в том числе Антигуа и Виргинские, а 19 ноября — остров Пуэрто-Рико и подошёл к северному берегу Гаити. 12-29 марта 1494 Колумб в поисках золота совершил завоевательный поход внутрь Гаити, причём пересек хребет Кордильера-Сентраль. 29 апреля-3 мая Колумб с 3 судами вдоль юго-восточного берега Кубы, повернул от мыса Крус на Юг и 5 мая открыл о. Ямайка. Вернувшись 15 мая к мысу Крус, Колумб вдоль южного побережья Кубы до 84° западной долготы, обнаружил архипелаг Хардинес-де-ла-Рейна, полуостров Сапата и остров Пинос. 24 июня Христофор Колумб повернул на восток и обследовал 19 августа-15 сентября весь южный берег Гаити. В 1495 Христофор Колумб продолжил завоевание Гаити; 10 марта 1496 оставил остров и 11 июня вернулся в Кастилию. ■3-я экспедиция 3-я экспедиция (1498—1500) состояла из 6 судов, 3 из которых сам Христофор Колумб повёл через Атлантический океан близ 10° северной широты. 31 июля 1498 он открыл остров Тринидад, вошёл с юга в залив Пария, обнаружил устье западного рукава дельты реки Ориноко и полуостров Пария, положив начало открытию Южной Америки. Выйдя затем в Карибское море, Христофор Колумб подходил к полуострову Арая, открыл 15 августа остров Маргарита и 31 августа прибыл в город Санто-Доминго (на острове Гаити). В 1500 Христофор Колумб был по доносу арестован и отправлен в Кастилию, где был освобожден. ■4-я экспедиция 4-я экспедиция (1502—1504). Добившись разрешения продолжать поиски западного пути в Индию, Колумб с 4 судами достиг 15 июня 1502 острова Мартиника, 30 июля — Гондурасского залива и открыл с 1 августа 1502 по 1 мая 1503 карибские берега Гондураса, Никарагуа, Коста-Рики и Панамы до залива Ураба. Повернув затем на Север, 25 июня 1503 потерпел крушение у острова Ямайка из Санто-Доминго пришла только через год. В Кастилию Христофор Колумб вернулся 7 ноября 1504.
землеробство дає світу продукцію 1,5 тис. видів культурних рослин (мал. 1). сільське господарство світу має зональний характер спеціалізації. це пов’язано з великою різноманітністю природних умов у різних частинах нашої планети. так, у розвинених скандинавських країнах панує високорентабельне і високопродуктивне молочне скотарство. у помірній лісостеповій і степовій зонах європи й північної америки розташовані пояси вирощування зернових культур — пшениці, кукурудзи, ячменю тощо. у лісостеповій зоні на родючих, достатньо зволожених ґрунтах переважає високопродуктивне рослинництво зернового напрямку, вирощують цукрові буряки, розвинені м’ясо-молочне скотарство і свинарство. у недостатньо зволожених степах на родючих ґрунтах вирощують зернові та олійні культури в поєднанні з овочівництвом, баштанництвом, виноградарством і м’ясомолочним скотарством. своєрідну спеціалізацію мають країни середземномор’я з кліматом сухих субтропіків.
тут поширені плантації цитрусових, маслинових дерев, винограду (мал. 2).
особливо ічно чітко поділяються за спеціалізацією сільськогосподарські угіддя
в сша. тут виділяють «кукурудзяний пояс», який дає понад 49 % світового врожаю кукурудзи.
він займає центральні рівнини, де склалися найбільш сприятливі природні умови для розвитку цієї культури. «пшеничний пояс», що простягнувся з півночі на південь майже через усю територію сша, на півночі продовжується в канаді.
у пустельних та напівпустельних районах світу переважає пасовищне тваринництво з окремими осередками землеробства (сорго, кукурудза). у тропічних районах сахари та пустелях південно-західної азії вирощують фінікову пальму. в оазах та на поливних землях культивують зернові культури (пшеницю і рис), плодові, бавовник.
на південь від сахари, де більше вологи, вирощують зернові культури (просо, сорго, кукурудзу), маніок, бобові. поширені плантації кави (особливо в ефіопії), волокнистої культури сизалю (агави), какао, арахісу, цукрової тростини, тютюну й олійної пальми.
у південній америці сільськогосподарські зони чергуються з півночі на південь. на узбережжі в зонах субекваторіального клімату переважають плантації кави та технічних культур (цукрова тростина, бавовник, тютюн). у внутрішніх районах розвинене пасовищне скотарство. ближче до узбережжя вирощують зернові культури, бобові та маніок. на півдні аргентини й чилі переважає вівчарство.
у країнах південної і південно-східної азії основною зерновою культурою є рис. вирощують також кукурудзу, просо і ячмінь. поширені плантації чаю, кави, арахісу, тютюну, кокосової пальми, цукрової тростини, перцю та інших прянощів, олійної пальми, тропічних фруктів тощо.
у додаткових джерелах знайдіть інформацію про тропічні фрукти, які імпортують до україни. із яких країн світу їх привозять?
2. найголовніші райони тваринництва світу. найголовнішими районами тваринництва в наш час є західна європа, сша, індія, китай, австралія, нова зеландія, а також аргентина та пар. хоча тваринництво менше пов’язано з природними умовами, ніж рослинництво, у багатьох районах світу місцеві природні умови досі визначають його основну спеціалізацію. у розвинених районах світу тваринництво високотоварне, високоме-ханізоване та майже відірване від природних умов. наприклад, у країнах європи (франція, нідерланди, швейцарія) велика рогата худоба протягом усього року випасається на природних пасовищах навіть за температури +3 °с. натомість в африканських і багатьох азіатських країнах із пустельним і напівпустельним кліматом донині панує кочове й напівкочове тваринництво, яке в більш забезпечених природними кормами районах переходить у пасовищне.
мал. 3. свійські тварини різних країн та регіонів світу: 1) індійський буйвіл; 2) турецька ангорська коза; 3) латиноамериканська альпака; 4) в'єтнамська свиня; 5) європейська цесарка.
за карт атласу визначте країни, які є найбільшими виробниками сільськогосподарської продукції. пригадайте, які особливості клімату притаманні цим країнам.
на більшій частині латинської америки поширене пасовищне тваринництво (велика рогата худоба). на півдні провідною галуззю є вівчарство (аргентина і чилі). певні відмінності має спеціалізація тваринництва в андах. тут випасають лам та інших тварин, які найкраще пристосовані до суворих природних умов. вівчарство традиційно розвинене у великій британії, звідки воно було завезене переселенцями до австралії та нової зеландії, де склалися майже ідеальні умови для розвитку (мал. 3).
специфічним є тваринництво у величезній за кількістю населення індії. тут більшу частину жителів становлять індуїсти, у релігії яких корова належить до священних тварин. тому за найбільшого у світі поголів’я корів продуктивність скотарства в індії доволі низька.
■1-я экспедиция Первая экспедиция Христофора Колумба (1492—1493) в составе 91 человека на судах «Санта-Мария», «Пинта», «Нинья» вышла из Пáлоса-де-ла-Фронтера 3 августа 1492, от Канарских островов повернула на Запад (9 сентября), пересекла Атлантический океан в субтропическом поясе и достигла острова Сан-Сальвадор в Багамском архипелаге, где Христофор Колумб высадился 12 октября 1492 (официальная дата открытия Америки). 14-24 октября Христофор Колумб посетил ряд других Багамских островов, а 28 октября-5 декабря открыл и обследовал участок северо-восточного побережья Кубы. 6 декабря Колумб достиг о. Гаити и двинулся вдоль его северного берега. В ночь на 25 декабря флагманский корабль «Санта-Мария» сел на риф, но люди Колумб на корабле «Нинья» 4-16 января 1493 г. завершил обследование северного берега Гаити и 15 марта вернулся в Кастилию. ■2-я экспедиция 2-я экспедиция (1493—1496), которую Христофор Колумб возглавил уже в чине адмирала, и в должности вице-короля вновь открытых земель, состояла из 17 судов с экипажем свыше 1,5 тыс. человек. 3 ноября 1493 Колумб открыл острова Доминика и Гваделупа, повернув на Северо-Запад, — ещё около 20 Малых Антильских островов, в том числе Антигуа и Виргинские, а 19 ноября — остров Пуэрто-Рико и подошёл к северному берегу Гаити. 12-29 марта 1494 Колумб в поисках золота совершил завоевательный поход внутрь Гаити, причём пересек хребет Кордильера-Сентраль. 29 апреля-3 мая Колумб с 3 судами вдоль юго-восточного берега Кубы, повернул от мыса Крус на Юг и 5 мая открыл о. Ямайка. Вернувшись 15 мая к мысу Крус, Колумб вдоль южного побережья Кубы до 84° западной долготы, обнаружил архипелаг Хардинес-де-ла-Рейна, полуостров Сапата и остров Пинос. 24 июня Христофор Колумб повернул на восток и обследовал 19 августа-15 сентября весь южный берег Гаити. В 1495 Христофор Колумб продолжил завоевание Гаити; 10 марта 1496 оставил остров и 11 июня вернулся в Кастилию. ■3-я экспедиция 3-я экспедиция (1498—1500) состояла из 6 судов, 3 из которых сам Христофор Колумб повёл через Атлантический океан близ 10° северной широты. 31 июля 1498 он открыл остров Тринидад, вошёл с юга в залив Пария, обнаружил устье западного рукава дельты реки Ориноко и полуостров Пария, положив начало открытию Южной Америки. Выйдя затем в Карибское море, Христофор Колумб подходил к полуострову Арая, открыл 15 августа остров Маргарита и 31 августа прибыл в город Санто-Доминго (на острове Гаити). В 1500 Христофор Колумб был по доносу арестован и отправлен в Кастилию, где был освобожден. ■4-я экспедиция 4-я экспедиция (1502—1504). Добившись разрешения продолжать поиски западного пути в Индию, Колумб с 4 судами достиг 15 июня 1502 острова Мартиника, 30 июля — Гондурасского залива и открыл с 1 августа 1502 по 1 мая 1503 карибские берега Гондураса, Никарагуа, Коста-Рики и Панамы до залива Ураба. Повернув затем на Север, 25 июня 1503 потерпел крушение у острова Ямайка из Санто-Доминго пришла только через год. В Кастилию Христофор Колумб вернулся 7 ноября 1504.