Описание климата Прикаспийской низменности по плану. 1) Географическое положение
2) Суммарная солнечная радиация
3) Воздушные массы
4) Циклоны, антициклоны
5) Температура января, июля, амплитуда
6) Осадки
7) Частые неблагоприятные природные явление характерные для данной местности
8) Тип климата

Национальный парк Гранд-Каньон

Национальный парк Гранд-Каньон – самый известный заповедник на юго-западе США. Он представляет собой гигантскую пропасть на плато Колорадо (штат Аризона), занимающую площадь 4931 км². Длина каньона составляет 446 км, ширина варьируется от 8 до 29 км, а максимальная глубина достигает 1,83 км. Статус Национального парка Гранд-Каньон получил в 1919 году, а в 1979 он был включен в список объектов Всемирного наследия ЮНЕСКО. Хотя Гранд-Каньон нельзя отнести к самому большому или самому глубокому в мире, интерес к нему со стороны поклонников нетронутой природы не иссякает. Ежегодно его посещает около 2 млн. человек. А среди молодоженов, совершающих свадебное путешествие, Гранд-Каньон – второй по популярности маршрут после Ниагарского водопада. И это не удивительно — вид огромного ущелья произвести сильное впечатление на неподготовленного зрителя. Беспорядочные скопления утесов, скал, каньонов, водопадов и многочисленных пещер, образовавшиеся около 5-6 млн. лет назад, напоминают своими очертаниями огромные пагоды, башни, пирамиды и крепостные стены. Созерцая величественное зрелище, нелегко осознать масштаб изменений, которым подверглось некогда ровное плато. Еще труднее поверить, что они вызваны разрушительным действием реки Колорадо, естественными процессами выветривания и эрозии. Флора и фауна на территории Национального парка очень разнообразна, ведь климат внизу Гранд-Каньона и на плоскогорье сильно отличается. В то время как на дне ущелья воздух раскаляется до +40°С, температура наверху может составлять лишь +15°С. Пустынные зоны здесь сменяются лесными, юкки, агавы и кактусы уступают место березам, соснам, дубам и можжевельнику. В заповеднике произрастает 1600 видов растений, обитает 89 видов млекопитающих, 355 видов птиц, 47 видов рептилий, 26 видов амфибий и рыб. Любители активного отдыха могут совершить пеший переход по трассе Брайт Энджел Трейл, соединяющей Саут-Рим с Плато Поинт или сплавиться на каноэ или байдарке по реке Колорадо. Предложения для более ленивых – спуск к реке на мулах, осмотр Гранд-Каньона с вертолета или со смотровой площадки, пол которой сделан из стекла.

Привет, вот:

Багаторічна мерзлота — це підземна зона поблизу земної поверхні з довгостроково збереженими (століття або навіть тисячоліття) від'ємними температурами, а також відповідне природне явище. Необхідною умовою для формування вічної мерзлоти є тривала середньорічна від'ємна температура в районах її поширення, при якій потужність мерзлих порід може досягати багатьох сотень метрів; останні мають суцільне або переривчасте поширення і залягають зазвичай під шаром проталих порід. Підземні води в зоні вічної мерзлоти знаходяться в стані льоду, тому інженерно-геологічні властивості таких ґрунтів різко відрізняються від звичайних. Вивчення вічної мерзлоти оформилося в самостійну науку — мерзлотознавство або геокріологію. Мерзлота може приносити й користь. Наприклад, її використовують під час спорудження підземних складів-холодильників.

Багаторічна мерзлота може існувати у поверхневому шарі земної кори від кількох років до тисячоліть за температури, нижчої 0°, що призводить до замерзання води в ґрунті і нижчих шарах на глибині до 400 м.

Багаторічна мерзлота охоплює близько 25 % площі суші — всю Антарктиду і полярну область Північної півкулі та райони на південь від Полярного кола — на сході азійської частини Російської Федерації до 50° пн. ш., в Канаді — до 48° пн. ш. Поверхневий шар багаторічної мерзлоти на значній площі влітку відтає, що зумовлює існування рослинності, зокрема лісів і культурних рослин, у певних частинах зони багаторічної мерзлоти (наприклад, у Якутії). Цей шар зветься діяльним шаром багаторічної мерзлоти. Мерзлота, яка розташована поза межами зони багаторічної мерзлоти і щоліта зникає, називається сезонною мерзлотою.

В шарі багаторічної мерзлоти добре зберігаються рештки рослин і тварин. У мерзлих ґрунтах Сибіру неодноразово знаходили цілі трупи мамутів, носорогів, зубрів, північних оленів, коней, ховрахів, і це довгий час викликало думку про те, багаторічна мерзлота є наслідком особливої холодної епохи минулого. Археологічними розкопками на Алтаї встановлено, що близько 2400 років тому багаторічна мерзлота утворилась у скіфських курганах вже після поховання в них людей і коней, що добре збереглися у вигляді замерзлих трупів.

Явище недавнього утворення і зникнення багаторічної мерзлоти (наприклад, у районі Мезені) багато разів констатоване за останнє століття. Це дозволило дійти висновку, що збереження давньої і утворення недавньої багаторічної мерзлоти залежать від особливостей сучасного клімату. Там, де протягом літа утворений взимку лід у ґрунті і в водних басейнах не встигає розтанути, утворювалася і утворюється багаторічна мерзлота. Термічний режим ґрунту в зоні багаторічної мерзлоти залежить не тільки від промерзання. Різні джерела тепла, що є в земній корі, зумовлюють в окремих місцях зони багаторічної мерзлоти наявність плинної води в ґрунті, теплих джерел і явищ так званого термокарсту. В процесі танення утворюються надмерзлотні води і талики — ділянки ґрунту чи гірської породи, що відтали в області багаторічної мерзлоти.

На режим ґрунтів, охоплених багаторічною мерзлотою, великий вплив має діяльність людини. Там, де зникає ліс внаслідок вирубування або випалів, посилюються явища соліфлюкції, а місцями багаторічна мерзлота зовсім зникає. Забудова площ багаторічної мерзлоти, зміна режиму снігового укриття та інші фактори значно впливають на стан багаторічної мерзлоти. Це ускладнює будівництво житлових будинків, промислових споруд, залізничних шляхів і т. ін. в зоні багаторічної мерзлоти.

Науковці та інженери працюють над розробкою заходів, спрямованих на збереження або усунення багаторічної мерзлоти в ґрунті, для захисту від руйнування і деформації житлових і промислових споруд тощо.

Вивченню багаторічної мерзлоти присвячена спеціальна галузь геології — мерзлотознавство.

Багаторічна мерзлота вносить великі складності в проживання і діяльність людини. Майже 50 % площі Росії зайняті багаторічномерзлими породами — саме в таких умовах добувається нафта і газ в Західному Сибіру

Объяснение: