Можете не торопиться) но Практическая работа №4
«Сравнительная оценка географического положения Западной и Восточной Сибири».
Цель работы: провести сравнение регионов Сибири, используя различные источники географической информации.
Выполнение работы:
1.Дать оценку географического положения Западной и Восточной Сибири, определив:
А)природные рубежи и границы регионов;
Б)районы России и страны, граничащие с Сибирским регионом;
В)часть света;
Г)климатические пояса и области;
Д)характер рельефа территории Сибири;
Е)положение Западной и Восточной Сибири по отношению к транспортным магистралям.
2.Составить логическую цепочку исторического становления Сибирского региона:
1.Поселение племен вдоль Карского моря, вдоль устья реки Оби; появление Мангазеи;
2.Строительство городов-крепостей: Тобольска, Тары, Тюмени;
3.Строительство Транссибирской магистрали;
4.Строительство заводов черной и цветной металлургии;
5.Начало добычи нефти и природного газа;
6.Начало добычи полезных ископаемых: железной руды, цветных металлов, каменной соли;
7.Занятие коренного населения хлебопашеством и пушным промыслом;
8.Строительство крупнейших гидроэлектростанций.
3.Распределите текст по особенностям Западной и Восточной Сибири:
Всю северную часть территории района занимают низменности.(1) В регионе преобладает резко континентальный климат, область распространения многолетней мерзлоты заходит далеко на юг.(2) Климат более континентальный, по сравнению с соседней равниной, что проявляется в меньшем количестве атмосферных осадков и большей годовой амплитуде температур.(3) Район обладает огромными водными и гидроэнергетическими ресурсами.(4) Для территории характерна высокая степень заболоченности.(5) Одним из главных богатств региона является озеро Байкал.(6) На юге этой части Сибири распространены степные ландшафты с плодородными почвами.(7) Одной из особенностей этого региона является наличие всех видов топливных ресурсов: природного газа, нефти и каменного угля.(8)
Економіко-географічне положення (ЕГП) країни — це розташування країни відносно інших природних і суспільних об'єктів; аналіз чинників, які впливають на розвиток її господарства.
ЕГП країни, на відміну від її географічного положення, може змінюватися з часом.
Україна розташована у Північній півкулі на материку Євразія у центрально-східній частині Європи. Вона є однією з найбільших за площею (603,7 тис. км2) та населенням (46,5 млн осіб постійного населення, 2007 р.) країн Європи.
Україна має вигідне економіко-географічне положення, що виражається перш за все у її розташуванні на перехресті транспортних магістралей та інших комунікацій, які з'єднують Центральну та Східну Європу, Європу та Азію. Через її територію пролягають залізниці, автошляхи та трубопроводи міжнародного значення, а також міжнародні авіалінії.
Україна має сухопутний кордон із сімома країнами світу: Росією, Білоруссю, Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією та Молдовою, що дає можливість розвивати економічні відносини із сусідніми державами.
Україна має вихід до Чорного та Азовського морів і є країною Чорноморського регіону. Це має важливе значення, бо відкриває можливість прокладання транзитного шляху для природних ресурсів (зокрема, нафти) з азіатського регіону через Чорне море територією нашої держави до Європи. Вихід до морів дає також можливість використання їх як джерела природних ресурсів та транспортних шляхів.
Важливе значення для України має переважання на її території рівнинного рельєфу, що позитивно впливає на розвиток господарства.
Територія України має складну тектонічну будову. Вона розташована в межах двох велетенських тектонічних структур: давньої докембрійської Східноєвропейської платформи та молодого Альпійсько-Гімалайського складчастого поясу. Цим обумовлена різноманітність геологічної будови та покладів корисних копалин. Україна має значні запаси природного газу, залізної та марганцевої руд, кам'яного вугілля, інших корисних копалин.
Територія України перебуває під впливом переважно західних повітряних мас, що обумовлюють наявність достатньої кількості опадів. Разом з розташуванням у помірному поясі, а отже, достатнім надходженням тепла це зумовлює сприятливі агрокліматичні умови, що впливає на розвиток господарства. Так, наявність агрокліматичних та ґрунтових ресурсів обумовила розвиток практично на всій території держави сільського господарства.
На території України (переважно в північній частині) поширені широколисті й мішані лісові та лісостепові ландшафти, що дає змогу успішно розвиватись лісовому господарству.
Переважна частина території України (за виключенням південних районів) достатньо забезпечена водними ресурсами. Головна водна артерія України — Дніпро — є джерелом питної води, використовується для виробництва електроенергії (ГЕС на Дніпрі), є місцем промислового рибальства та транспортною магістраллю. Міжнародне значення має для України судноплавство по Дунаю.
Проблемы развития баз химико-лесного комплекса .
1 Высокие энергозатраты на производстве.
2 Устаревшие технологические процессы.
3 Большие расстояния между предприятиями переработки древесины и сырьевой базой.
4 Износ оборудования.
5 Низкая степень переработки сырья.
6 Проблемы с лесовосстановлением.
7 Транспортные проблемы.
8 Сильное загрязнение окружающей среды.
Перспективы развития баз химико-лесного комплекса.
1 Разработка прогрессивных химических технологий.
2 Максимальное очищение сточных вод.
3 Снижение энергозатрат на производстве.
4 Замена старого оборудования на современное новое.
5 Закрытие неконкурентно заводов.
6 Поиск новых запасов руд.
7 Комплексная переработка древесины.
8 Создание озонобезопасных продуктов.