Сьогодні існує 47 держав, кордони яких не мають виходу до Світового океану. Найбільша кількість таких держав розташовані у Африці (15 держав) та у Європі (14 держав та 2 невизнані держави). Кількість країн у Азії, що не мають виходу до моря, становить 12 держав, у Південній Америці — 2. На території Північної Америки та Австралії немає держав, що не мають виходу до Світового океану.
2 держави, що не мають виходу до моря, а саме Узбекистан та Ліхтенштейн, межують виключно з країнами, що також не мають виходу в Світовий океан. Три держави повністю оточено територією однією держави: Сан-Марино та Ватикан граничать лише з Італією, Лесото — лише з ПАР. 8 держав повністю оточено територією двох держав: Монголія, Непал, Бутан, Свазіленд, Ліхтенштейн, Андорра та Молдова.
Ефіопія, у якій проживає 75 млн жителів (2005), є найбільшою по населенню з держав, що не мають виходу до Світового океану, також понад 20 млн осіб проживають у Непалі (27,6 млн осіб), Уганді (27,3 млн осіб) та Узбекистані (26,8 млн осіб). Найбільшою за площею з держав, що не межують зі Світовим океаном, є Казахстан (2,7 млн км²); територію більше 1 млн км² мають також Монголія (1,5 млн км²), Чад (1,3 млн км²), Нігер (1,3 млн км²), Ефіопія (1,1 млн км²), Болівія (1,1 млн км²).
Україна межує з чотирма країнами, що не мають виходу до Світового океану: Угорщиною, Молдовою, Словаччиною та Білоруссю.
К развивающиемся странам в основном относятся страны Азии, Африки и Латинской Америки.
Наиболее продвинутые в экономической смысле являются новые индустриальные страны (НИС), которые добились высоких темпов роста ВВП(более 7% в год) за счет эффективного использования национальных конкурентных преимуществ (избыток дешевой рабочей силы, географическое расположение) и целенаправленной перестройки экономики в пользу наукоемких технологий и услуг.
Нефтедобывающие страны
Нефтедобывающие страны это прежде всего страны — члены организации стран экспортеров нефти (ОПЕК). За счет экспорта нефти они имеют сопоставимый с развитыми странами уровень ВВП на душу населения. Однобокость развития экономики не позволяет отнести их к развитым странам.
Наимение развитые страны
50 стран Африки, Океании, Латинской Америки. Имеют крайне отсталую патриархальную экономику, которая характеризуется низким ВВП на душу населения (менее 350$). Доля обрабатывающей промышленности в ВВПсоставляет менее 10%. Грамотность взрослого населения не превышает 20%.
Главными экономическими стратегиями развивающихся стран являются: национализация захваченных иностранным капиталом ресурсов, индустриализация и отраслевая диверсификация экономики, протекционизм, завышенный валютный курс, импортозамещение и развитие экспортно-ориентированных отраслей. Идея коллективной опоры на собственные силы предполагает региональную интеграцию развивающихся стран.
Сьогодні існує 47 держав, кордони яких не мають виходу до Світового океану. Найбільша кількість таких держав розташовані у Африці (15 держав) та у Європі (14 держав та 2 невизнані держави). Кількість країн у Азії, що не мають виходу до моря, становить 12 держав, у Південній Америці — 2. На території Північної Америки та Австралії немає держав, що не мають виходу до Світового океану.
2 держави, що не мають виходу до моря, а саме Узбекистан та Ліхтенштейн, межують виключно з країнами, що також не мають виходу в Світовий океан. Три держави повністю оточено територією однією держави: Сан-Марино та Ватикан граничать лише з Італією, Лесото — лише з ПАР. 8 держав повністю оточено територією двох держав: Монголія, Непал, Бутан, Свазіленд, Ліхтенштейн, Андорра та Молдова.
Ефіопія, у якій проживає 75 млн жителів (2005), є найбільшою по населенню з держав, що не мають виходу до Світового океану, також понад 20 млн осіб проживають у Непалі (27,6 млн осіб), Уганді (27,3 млн осіб) та Узбекистані (26,8 млн осіб). Найбільшою за площею з держав, що не межують зі Світовим океаном, є Казахстан (2,7 млн км²); територію більше 1 млн км² мають також Монголія (1,5 млн км²), Чад (1,3 млн км²), Нігер (1,3 млн км²), Ефіопія (1,1 млн км²), Болівія (1,1 млн км²).
Україна межує з чотирма країнами, що не мають виходу до Світового океану: Угорщиною, Молдовою, Словаччиною та Білоруссю.
Наиболее продвинутые в экономической смысле являются новые индустриальные страны (НИС), которые добились высоких темпов роста ВВП(более 7% в год) за счет эффективного использования национальных конкурентных преимуществ (избыток дешевой рабочей силы, географическое расположение) и целенаправленной перестройки экономики в пользу наукоемких технологий и услуг.
Нефтедобывающие страны
Нефтедобывающие страны это прежде всего страны — члены организации стран экспортеров нефти (ОПЕК). За счет экспорта нефти они имеют сопоставимый с развитыми странами уровень ВВП на душу населения. Однобокость развития экономики не позволяет отнести их к развитым странам.
Наимение развитые страны
50 стран Африки, Океании, Латинской Америки. Имеют крайне отсталую патриархальную экономику, которая характеризуется низким ВВП на душу населения (менее 350$). Доля обрабатывающей промышленности в ВВПсоставляет менее 10%. Грамотность взрослого населения не превышает 20%.
Главными экономическими стратегиями развивающихся стран являются: национализация захваченных иностранным капиталом ресурсов, индустриализация и отраслевая диверсификация экономики, протекционизм, завышенный валютный курс, импортозамещение и развитие экспортно-ориентированных отраслей. Идея коллективной опоры на собственные силы предполагает региональную интеграцию развивающихся стран.