Эндогенные силы — тектонические движения земной коры (вертикальные и горизонтальные), вулканизм и землетрясения. Горообразование приводит к возникновению складок в земной коре, глубоких тектонических трещин и вертикальному поднятию вдоль этих трещин отдельных частей земной коры, излиянию магмы наружу. Вулканизм связан с внедрением магмы в земную кору. Разогретая магма нагревает подземные воды, они могут вырваться на поверхность и образовать горячие источники и гейзеры. Землетрясения — толчки и колебания земной поверхности в результате разрывов земной коры. С ними связаны цунами, оползни, грязекаменные потоки (сели).
Экзогенные силы — выветривание, работа текучих вод, деятельность ледников, ветра, человека и животных. Выветривание — совокупность процессов разрушения горных пород: физическое — колебания температур, скатывание продуктов разрушения по склонам; химическое — разрушение под влиянием воздуха, воды и растворенных в ней веществ; биологическое — при участии организмов (камнеломки, микроорганизмы). Работа текучих вод (размыв горных пород — эрозия, их отложение — аккумуляция). Деятельность ледников (эрозия, аккумуляция, транспорт горных пород). Деятельность ветра (выдувание, образование дюн, перенос частиц породы). Деятельность человека (каналы, шахты, карьеры).
Саргасове море не схоже ні на одне інше море. Його стоячі води вже давно породжують численні легенди та фантастичні розповіді. Воно обмежене не континентами, а сильними атлантичними течіями. Море міфів...
Недосвідченому оку Саргасове море представляється нерухомою гладінню, покритою водоростями, які можуть доставити масу неприємностей. В дійсності ж у Саргасовому морі не так багато водоростей, як приписує йому людська думка. Крім того, море зовсім не нерухоме, воно знаходиться в постійному круговому русі. Вода в ньому обертається за годинниковою стрілкою, що підштовхується на північ, протікаючим на схід Гол'фстрімом, а до півдня - західними течіями, що несуть свої води вздовж Південного тропіка.
Саргасове море вселяло жах на багато поколінь мореплавців. Вони вірили в легенди про кораблі, що заплуталися в його рослинності, і про моряків, яких затягло на дно. Воно й досі залишається морською та біологічною дивиною. Ця маса води, що повільно обертається, знаходиться між Бермудськими і Підвітряними островами. Площа моря дорівнює приблизно 5200000 км2, а саме море порівнюють з гігантським плотом з вільно плаваючих морських водоростей.
А ще його називають біологічною пустелею. Однак жоден з цих описів не точний. Хоча в деяких місцях зарості морських водоростей дійсно густі, тут також є і численні ділянки чистої води. Серед водоростей і під водою живуть химерні створіння, найфантастичніші з них - саргасовий морський клоун, який чіпляється до відростків водоростей схожими на руки плавниками.
Історії про водорості, тумані і загадкові штилі беруть початок з V століття до н.е. Це може означати, що стародавні мореплавці були знайомі з Саргасовим морем. Однак більш вірогідною представляється версія, відповідно до якої першими, хто гав цей морський феномен, були Христофор Колумб і його команда. Під час експедиції Колумба до Америки в 1492 році, коли його кораблі повільно просувалися крізь сплутану рослинну масу, матроси могли гати схожі на ягоди, наповнені газом бульбашки, які утримують водорості біля поверхні води.
Эндогенные силы — тектонические движения земной коры (вертикальные и горизонтальные), вулканизм и землетрясения. Горообразование приводит к возникновению складок в земной коре, глубоких тектонических трещин и вертикальному поднятию вдоль этих трещин отдельных частей земной коры, излиянию магмы наружу. Вулканизм связан с внедрением магмы в земную кору. Разогретая магма нагревает подземные воды, они могут вырваться на поверхность и образовать горячие источники и гейзеры. Землетрясения — толчки и колебания земной поверхности в результате разрывов земной коры. С ними связаны цунами, оползни, грязекаменные потоки (сели).
Экзогенные силы — выветривание, работа текучих вод, деятельность ледников, ветра, человека и животных. Выветривание — совокупность процессов разрушения горных пород: физическое — колебания температур, скатывание продуктов разрушения по склонам; химическое — разрушение под влиянием воздуха, воды и растворенных в ней веществ; биологическое — при участии организмов (камнеломки, микроорганизмы). Работа текучих вод (размыв горных пород — эрозия, их отложение — аккумуляция). Деятельность ледников (эрозия, аккумуляция, транспорт горных пород). Деятельность ветра (выдувание, образование дюн, перенос частиц породы). Деятельность человека (каналы, шахты, карьеры).
Объяснение:
Саргасове море не схоже ні на одне інше море. Його стоячі води вже давно породжують численні легенди та фантастичні розповіді. Воно обмежене не континентами, а сильними атлантичними течіями. Море міфів...
Недосвідченому оку Саргасове море представляється нерухомою гладінню, покритою водоростями, які можуть доставити масу неприємностей. В дійсності ж у Саргасовому морі не так багато водоростей, як приписує йому людська думка. Крім того, море зовсім не нерухоме, воно знаходиться в постійному круговому русі. Вода в ньому обертається за годинниковою стрілкою, що підштовхується на північ, протікаючим на схід Гол'фстрімом, а до півдня - західними течіями, що несуть свої води вздовж Південного тропіка.
Саргасове море вселяло жах на багато поколінь мореплавців. Вони вірили в легенди про кораблі, що заплуталися в його рослинності, і про моряків, яких затягло на дно. Воно й досі залишається морською та біологічною дивиною. Ця маса води, що повільно обертається, знаходиться між Бермудськими і Підвітряними островами. Площа моря дорівнює приблизно 5200000 км2, а саме море порівнюють з гігантським плотом з вільно плаваючих морських водоростей.
А ще його називають біологічною пустелею. Однак жоден з цих описів не точний. Хоча в деяких місцях зарості морських водоростей дійсно густі, тут також є і численні ділянки чистої води. Серед водоростей і під водою живуть химерні створіння, найфантастичніші з них - саргасовий морський клоун, який чіпляється до відростків водоростей схожими на руки плавниками.
Історії про водорості, тумані і загадкові штилі беруть початок з V століття до н.е. Це може означати, що стародавні мореплавці були знайомі з Саргасовим морем. Однак більш вірогідною представляється версія, відповідно до якої першими, хто гав цей морський феномен, були Христофор Колумб і його команда. Під час експедиції Колумба до Америки в 1492 році, коли його кораблі повільно просувалися крізь сплутану рослинну масу, матроси могли гати схожі на ягоди, наповнені газом бульбашки, які утримують водорості біля поверхні води.