За даними опитування світової служби BBC 2013 року, 70% південнокорейців позитивно сприймають вплив Франції, в той час як 11% жителлів Південної Кореї висловлюють негативне ставлення. Французькі погляди на Південну Корею розділилися майже навпіл: 42% французів бачать Південну Корею в позитивному світлі, а 46% - в негативному.
Оскільки Франція не визнає Північну Корею суверенною державою, вона залишається однією з двох держав-членів Європейського Союзу, які вважають уряд Південної Кореї єдиним законним урядом Корейського півострова (другою такою державою є Естонія).
Група 2:Українці успадкували риси населення доби Русі[1]. Ранньосередньовічний відлік етногенезу майбутньої нації, котрий обґрунтували зокрема Грушевський, Бжеський та Залізняк, є переважаючим у науковому середовищі XXI ст.
У той же час, на думку окремих істориків, зокрема, Смолія, котрий (услід за тезами Погодіна) зазначив, що варто відрізняти етногенез від формування української нації, яке відбулося у XVI столітті з української народності[2][3].
За визначенням соціолога О. В. Нельга, етногенез — це сукупність соціально-історичних та духовно-культурних процесів, що призводять до виникнення етнічного як явища і зумовлюють його подальший розвиток[4]. Вік народу визначається тривалістю його безперервного етнокультурного розвитку[5].
За даними опитування світової служби BBC 2013 року, 70% південнокорейців позитивно сприймають вплив Франції, в той час як 11% жителлів Південної Кореї висловлюють негативне ставлення. Французькі погляди на Південну Корею розділилися майже навпіл: 42% французів бачать Південну Корею в позитивному світлі, а 46% - в негативному.
Оскільки Франція не визнає Північну Корею суверенною державою, вона залишається однією з двох держав-членів Європейського Союзу, які вважають уряд Південної Кореї єдиним законним урядом Корейського півострова (другою такою державою є Естонія).
Група 2:Українці успадкували риси населення доби Русі[1]. Ранньосередньовічний відлік етногенезу майбутньої нації, котрий обґрунтували зокрема Грушевський, Бжеський та Залізняк, є переважаючим у науковому середовищі XXI ст.
У той же час, на думку окремих істориків, зокрема, Смолія, котрий (услід за тезами Погодіна) зазначив, що варто відрізняти етногенез від формування української нації, яке відбулося у XVI столітті з української народності[2][3].
За визначенням соціолога О. В. Нельга, етногенез — це сукупність соціально-історичних та духовно-культурних процесів, що призводять до виникнення етнічного як явища і зумовлюють його подальший розвиток[4]. Вік народу визначається тривалістю його безперервного етнокультурного розвитку[5].