1.Василь Назарович Каразін (народився 1773 р. в с. Кручик Богодухівського району Харківської обл., помер 1842 р. в Миколаєві). Він першим став розглядати метеорологію як науку, розробив проект організації метеорологічної мережі в Російській імперії, організував регулярн за зміною атмосферних явищ у Харкові, висловив думку про вплив лісонасаджень на клімат, вивчав географію населення Слобідської України. Завдяки зусиллям В.Н. Каразіна в Харкові був заснований у 1805 р. університет.
2.Василь Васильович Докучаєв (1846 р., с. Милюково на Смоленщині, Росія — 1903 р., Петербург). Упродовж тривалого часу (1888-1894 рр.) він очолював експедицію, яка вивчала ґрунти, рослинність та геологічну будову Полтавщини, склав оригінальну карту ґрунтів цього регіону, дав комплексну фізико-географічну характеристику причорноморських степів.
3.Павло Платонович Чубинський (1839 р., Бориспіль на Київщині — 1884 р., Петербург)П. П. Чубинський очолив експедицію Російського географічного товариства, яка вивчала етнографію і статистику України, Білорусі, Молдови. На основі узагальнення зібраного матеріалу в 1872-1878 рр. опублікував фундаментальне дослідження у семи книгах «Праці етнографічно-статистичної експедиції в Західно-Руський край».Степан
4.Львович Рудницький (1877 р., Перемишль, тепер Польща — 1937 р., Соловки, Росія).
Підготував і видав шкільні підручники з географії. Автор наукових праць з фізичної та економічної географії України, багатьох настінних карт України та карт півкуль українською мовою. У 1933 р. репресований.
5.Микола Ізмаїлович Дмитрієв (1886 р., с. Улянівка на Сумщині — 1957 р., Харків). Понад 40 років працював у Харківському університеті, у 1943-1957 рр. завідував кафедрою фізичної географії. Одночасно проводив дослідження в Українському науково-дослідному інституті географії і картографії, відомий фахівець з рельєфу.
6.Максим Мартинович Паламарчук (1916 р., с. Воробіївка Хмельницької обл. — 2000 р., Київ) — економгеограф та економіст, академік Національної академії наук України. Працював у вузах країни, наукових установах Академії наук України. Автор наукових праць з економіки промисловості, сільського господарства, а також підручника з географії України для 9 класу загальноосвітньої школи та посібників з економічної географії України.
Наличие разнообразных природных ресурсов для развития современных отраслей хозяйства. Благоприятные природные условия для жизни и хозяйственной деятельности человека. Экологически благоприятная обстановка для жизни людей.
Восточная Сибирь сказочно богата различными природными ресурсами — минеральными, энергетическими, лесными и т. д. Среди природных ресурсов Восточной Сибири наибольшее значение имеют минеральные, среди которых наиболее важны топливно-энергетические. В Восточной Сибири сосредоточено около 80% запасов каменного и бурого угля страны (Тунгусский, Ленский, Иркутско-Черемховский, Южно-Якутский и другие бассейны). Богата Восточная Сибирь и рудными месторождениями; железными рудами Коршуновского и Абаканского месторождений, Ангаро-Пите кого района; медно-никелевыми рудами Но рильска, образование которых связано с трапповым магматизмом, полиметаллами Алтая, бокситами Восточных Саян.
Известны крупные месторождения нерудных ископаемых: слюда, графит, исландский шпат, стройматериалы, соли (например, поваренная соль в Усолье-Сибирском).
Восточная Сибирь по-прежнему сохраняет свою традиционную роль главного поставщика золота в стране (старейшее Бодайбинское месторождение в Якутии, месторождения Минусинской котловины, Забайкалья). Большое значение для хозяйства страны имеют крупнейшие месторождения алмазов в Якутии, образование которых также связано с трапповым магматизмом.
1.Василь Назарович Каразін (народився 1773 р. в с. Кручик Богодухівського району Харківської обл., помер 1842 р. в Миколаєві). Він першим став розглядати метеорологію як науку, розробив проект організації метеорологічної мережі в Російській імперії, організував регулярн за зміною атмосферних явищ у Харкові, висловив думку про вплив лісонасаджень на клімат, вивчав географію населення Слобідської України. Завдяки зусиллям В.Н. Каразіна в Харкові був заснований у 1805 р. університет.
2.Василь Васильович Докучаєв (1846 р., с. Милюково на Смоленщині, Росія — 1903 р., Петербург). Упродовж тривалого часу (1888-1894 рр.) він очолював експедицію, яка вивчала ґрунти, рослинність та геологічну будову Полтавщини, склав оригінальну карту ґрунтів цього регіону, дав комплексну фізико-географічну характеристику причорноморських степів.
3.Павло Платонович Чубинський (1839 р., Бориспіль на Київщині — 1884 р., Петербург)П. П. Чубинський очолив експедицію Російського географічного товариства, яка вивчала етнографію і статистику України, Білорусі, Молдови. На основі узагальнення зібраного матеріалу в 1872-1878 рр. опублікував фундаментальне дослідження у семи книгах «Праці етнографічно-статистичної експедиції в Західно-Руський край».Степан
4.Львович Рудницький (1877 р., Перемишль, тепер Польща — 1937 р., Соловки, Росія).
Підготував і видав шкільні підручники з географії. Автор наукових праць з фізичної та економічної географії України, багатьох настінних карт України та карт півкуль українською мовою. У 1933 р. репресований.
5.Микола Ізмаїлович Дмитрієв (1886 р., с. Улянівка на Сумщині — 1957 р., Харків). Понад 40 років працював у Харківському університеті, у 1943-1957 рр. завідував кафедрою фізичної географії. Одночасно проводив дослідження в Українському науково-дослідному інституті географії і картографії, відомий фахівець з рельєфу.
6.Максим Мартинович Паламарчук (1916 р., с. Воробіївка Хмельницької обл. — 2000 р., Київ) — економгеограф та економіст, академік Національної академії наук України. Працював у вузах країни, наукових установах Академії наук України. Автор наукових праць з економіки промисловості, сільського господарства, а також підручника з географії України для 9 класу загальноосвітньої школи та посібників з економічної географії України.
Досить ?
Наличие разнообразных природных ресурсов для развития современных отраслей хозяйства. Благоприятные природные условия для жизни и хозяйственной деятельности человека. Экологически благоприятная обстановка для жизни людей.
Восточная Сибирь сказочно богата различными природными ресурсами — минеральными, энергетическими, лесными и т. д. Среди природных ресурсов Восточной Сибири наибольшее значение имеют минеральные, среди которых наиболее важны топливно-энергетические. В Восточной Сибири сосредоточено около 80% запасов каменного и бурого угля страны (Тунгусский, Ленский, Иркутско-Черемховский, Южно-Якутский и другие бассейны). Богата Восточная Сибирь и рудными месторождениями; железными рудами Коршуновского и Абаканского месторождений, Ангаро-Пите кого района; медно-никелевыми рудами Но рильска, образование которых связано с трапповым магматизмом, полиметаллами Алтая, бокситами Восточных Саян.
Известны крупные месторождения нерудных ископаемых: слюда, графит, исландский шпат, стройматериалы, соли (например, поваренная соль в Усолье-Сибирском).
Восточная Сибирь по-прежнему сохраняет свою традиционную роль главного поставщика золота в стране (старейшее Бодайбинское месторождение в Якутии, месторождения Минусинской котловины, Забайкалья). Большое значение для хозяйства страны имеют крупнейшие месторождения алмазов в Якутии, образование которых также связано с трапповым магматизмом.