Печорский угольный бассейн — угольный бассейн, расположенный на западном склоне Полярного Урала и Пай-Хоя, в республике Коми, в городе Воркута, Ненецком автономном округе и Архангельской области.
Общая площадь бассейна составляет около 90,1 тыс км². Общие геологические запасы исчисляются в 344,5 млрд тонн. Шахты расположены в основном в Воркуте и Инте. Добывается около 13 млн тонн угля в год. (В советское время в год 21 млн тонн добывалось в Воркуте и 9 млн тонн в Инте) Потребителями угля являются предприятия европейского севера России. В советское время за каждый 1 млн тонн добытого угля цена была 1 человеческая жизнь, т.е. несчастный случай со смертельным исходом, примерно 21 в Воркуте и 9 в Инте в год, в позднесоветское время . А за каждые 100 тыс тонн добытого угля примерно 1 несчастный травматический случай несмертельный (если сравнить с войной -- то на 1 убитого примерно 10 раненных.) Угольная отрасль была по травматизму на 2-ом месте после армии, До 2000 года весь уголь добывался дорогим подземным . Глубина добычи от 400 до 1200 м — это глубже, чем в Кузбассе. Пласты средней мощности 1,53 м (в Кузбассе — 1,85 м). Угли дорогие по причине высокой себестоимости, так как шахтеры имеют «северные надбавки» к зарплате.
В июле 2000 года начал работу Разрез «Юньягинский», который стал первым и до сих пор единственным в мире предприятием, добывающим уголь открытым в условиях Крайнего Севера (за Полярным Кругом). Ранее такой разработки в условиях Заполярья считался невозможным[1].
На территории Печорского угольного бассейна достаточно острая экологическая ситуация. Идет комплексное нарушение земель, деградация естественных кормовых угодий, истощение водных ресурсов и нарушение гидрологического режима подземных и поверхностных вод, загрязнение воздушного бассейна твердыми и газообразными вредными веществами при применении существующих технологических процессов добычи, переработки и сжигания твердого топлива. Атмосферный воздух также претерпевает изменения в процессе проветривания шахт. Изменения состава воздуха сводятся к уменьшению содержания кислорода и увеличению содержания углекислого газа, азота, а также к появлению вредных газов и пыли. Проблемы бассейна связаны с трудностями реализации дорогого угля. Экологические проблемы связаны с использованием терриконов. Люди уезжают из Воркуты в более благоприятные для жизни районы. Бассейн имеет небольшие перспективы развития из-за высокой себестоимости угля.
Екваторіальний пояс охоплює частину Амазонської низовини й Північні Анди. Тут переважають екваторіальні повітряні маси з високими температурами протягом року (+25…+27 °С). Для цього поясу характерна велика кількість опадів, що коливається від 1500 до 2500 мм, а на схилах Анд і Тихоокеанському узбережжі їх кількість зростає до 5000 мм і більше на рік. Уся північна частина материка, включаючи Орінокську низовину й значну частину Гвіанського плоскогір’я, розташована в субекваторіальному поясі Північної півкулі.
До субекваторіального поясу Південної півкулі належать східна й південна частини Амазонської низовини, північна й центральна частини Бразильського нагір’я. Середні температури зимових місяців Південної півкулі змінюються від +20 до +24°, а літніх — від +25 до +28 °С. Досить чітко виражена відмітна риса субекваторіального клімату — сезонність у розподілі опадів, більшість із середньорічної норми в 1000—2000 мм випадає влітку відповідної півкулі. Тільки на північно-східних схилах Гвіанського плоскогір’я й прилеглого до нього узбережжя Атлантичного океану опади випадають рівномірно протягом року.
У межі тропічного кліматичного поясу Південна Америка входить тільки в Південній півкулі, це південно-східна частина Бразильського нагір’я на північ від Ла-Платської низовини, внутрішні рівнини й середня частина Анд. У ньому помітні відмінності температур за сезонами року (літо — +25 °С, зима — +15 °С), кількість опадів на сході — від 1000 до 2000 мм, а на внутрішніх рівнинах — від 500 до 1000 мм. Майже всі опади випадають улітку, за винятком східних схилів Бразильського нагір’я, де вони бувають і взимку. У внутрішніх частинах материка (рівнина Гран-Чако) клімат посушливий, із літнім максимумом опадів і різко вираженим сухим зимовим періодом. У тропічному поясі виділяються чотири типи клімату: тропічний вологий (приатлантичні райони), тропічний континентальний (внутрішні райони), високогірний клімат Анд із вертикальними поясами й тропічний пустельний Тихоокеанського узбережжя. Пустельний клімат найбільш яскраво виражений у пустелі Атакама.
Субтропічний пояс охоплює території, розташовані в основному між 30° і 40° пд. ш. Зима тут м’яка (+10…+12 °С), температури можуть опускатися значно нижче 0 °С у зв’язку із вторгненнями порівняно холодних повітряних мас із півдня; літо дуже жарке (+20…+25 °С). Опадів випадає від 500 до 1000 мм, причому їхня кількість зменшується в напрямку від Атлантичного океану до Анд, але в південній частині Тихоокеанського узбережжя — понад 2000 мм. У субтропічному поясі виділяються області субтропічного вологого клімату (південний схід материка — окраїна Бразильського нагір’я, басейн нижнього Уругваю, межиріччя Парани й Уругваю, східна частина Пампи), субтропічного континентального (у центрі) і середземноморського клімату із сухим і нежарким літом і м’якою та дощовою зимою (на Тихоокеанському узбережжі).
Території, розміщені на південь від 40° пд. ш., розміщені в помірному кліматичному поясі (найвужча частина материка), де чітко проявляються зміни температур за сезонами року. На півночі середня температура влітку становить +15 °С, на півдні — +10 °С, а взимку відповідно +5° і 0 °С (у зв’язку із проникненням холодного повітря з півдня бувають сильні морози). У східній частині поясу панує континентальний, порівняно сухий клімат (річна кількість опадів — 100—250 мм) із холодною зимою й теплим, вологим літом. На Тихоокеанському узбережжі клімат морський. Він формується під впливом західних вітрів, які приносять багато опадів.
jd3sp4o0y и 55 других пользователей посчитали ответ полезным!
35
4,6
(20 оценок)
Разблокированный значок показывает две руки складывающиеся в форму сердца на фоне розового круга
Нашел этот ответ полезным? Скажи и разблокируй значок
Общая площадь бассейна составляет около 90,1 тыс км². Общие геологические запасы исчисляются в 344,5 млрд тонн. Шахты расположены в основном в Воркуте и Инте. Добывается около 13 млн тонн угля в год. (В советское время в год 21 млн тонн добывалось в Воркуте и 9 млн тонн в Инте) Потребителями угля являются предприятия европейского севера России. В советское время за каждый 1 млн тонн добытого угля цена была 1 человеческая жизнь, т.е. несчастный случай со смертельным исходом, примерно 21 в Воркуте и 9 в Инте в год, в позднесоветское время . А за каждые 100 тыс тонн добытого угля примерно 1 несчастный травматический случай несмертельный (если сравнить с войной -- то на 1 убитого примерно 10 раненных.) Угольная отрасль была по травматизму на 2-ом месте после армии, До 2000 года весь уголь добывался дорогим подземным . Глубина добычи от 400 до 1200 м — это глубже, чем в Кузбассе. Пласты средней мощности 1,53 м (в Кузбассе — 1,85 м). Угли дорогие по причине высокой себестоимости, так как шахтеры имеют «северные надбавки» к зарплате.
В июле 2000 года начал работу Разрез «Юньягинский», который стал первым и до сих пор единственным в мире предприятием, добывающим уголь открытым в условиях Крайнего Севера (за Полярным Кругом). Ранее такой разработки в условиях Заполярья считался невозможным[1].
На территории Печорского угольного бассейна достаточно острая экологическая ситуация. Идет комплексное нарушение земель, деградация естественных кормовых угодий, истощение водных ресурсов и нарушение гидрологического режима подземных и поверхностных вод, загрязнение воздушного бассейна твердыми и газообразными вредными веществами при применении существующих технологических процессов добычи, переработки и сжигания твердого топлива. Атмосферный воздух также претерпевает изменения в процессе проветривания шахт. Изменения состава воздуха сводятся к уменьшению содержания кислорода и увеличению содержания углекислого газа, азота, а также к появлению вредных газов и пыли. Проблемы бассейна связаны с трудностями реализации дорогого угля. Экологические проблемы связаны с использованием терриконов. Люди уезжают из Воркуты в более благоприятные для жизни районы. Бассейн имеет небольшие перспективы развития из-за высокой себестоимости угля.
Екваторіальний пояс охоплює частину Амазонської низовини й Північні Анди. Тут переважають екваторіальні повітряні маси з високими температурами протягом року (+25…+27 °С). Для цього поясу характерна велика кількість опадів, що коливається від 1500 до 2500 мм, а на схилах Анд і Тихоокеанському узбережжі їх кількість зростає до 5000 мм і більше на рік. Уся північна частина материка, включаючи Орінокську низовину й значну частину Гвіанського плоскогір’я, розташована в субекваторіальному поясі Північної півкулі.
До субекваторіального поясу Південної півкулі належать східна й південна частини Амазонської низовини, північна й центральна частини Бразильського нагір’я. Середні температури зимових місяців Південної півкулі змінюються від +20 до +24°, а літніх — від +25 до +28 °С. Досить чітко виражена відмітна риса субекваторіального клімату — сезонність у розподілі опадів, більшість із середньорічної норми в 1000—2000 мм випадає влітку відповідної півкулі. Тільки на північно-східних схилах Гвіанського плоскогір’я й прилеглого до нього узбережжя Атлантичного океану опади випадають рівномірно протягом року.
У межі тропічного кліматичного поясу Південна Америка входить тільки в Південній півкулі, це південно-східна частина Бразильського нагір’я на північ від Ла-Платської низовини, внутрішні рівнини й середня частина Анд. У ньому помітні відмінності температур за сезонами року (літо — +25 °С, зима — +15 °С), кількість опадів на сході — від 1000 до 2000 мм, а на внутрішніх рівнинах — від 500 до 1000 мм. Майже всі опади випадають улітку, за винятком східних схилів Бразильського нагір’я, де вони бувають і взимку. У внутрішніх частинах материка (рівнина Гран-Чако) клімат посушливий, із літнім максимумом опадів і різко вираженим сухим зимовим періодом. У тропічному поясі виділяються чотири типи клімату: тропічний вологий (приатлантичні райони), тропічний континентальний (внутрішні райони), високогірний клімат Анд із вертикальними поясами й тропічний пустельний Тихоокеанського узбережжя. Пустельний клімат найбільш яскраво виражений у пустелі Атакама.
Субтропічний пояс охоплює території, розташовані в основному між 30° і 40° пд. ш. Зима тут м’яка (+10…+12 °С), температури можуть опускатися значно нижче 0 °С у зв’язку із вторгненнями порівняно холодних повітряних мас із півдня; літо дуже жарке (+20…+25 °С). Опадів випадає від 500 до 1000 мм, причому їхня кількість зменшується в напрямку від Атлантичного океану до Анд, але в південній частині Тихоокеанського узбережжя — понад 2000 мм. У субтропічному поясі виділяються області субтропічного вологого клімату (південний схід материка — окраїна Бразильського нагір’я, басейн нижнього Уругваю, межиріччя Парани й Уругваю, східна частина Пампи), субтропічного континентального (у центрі) і середземноморського клімату із сухим і нежарким літом і м’якою та дощовою зимою (на Тихоокеанському узбережжі).
Території, розміщені на південь від 40° пд. ш., розміщені в помірному кліматичному поясі (найвужча частина материка), де чітко проявляються зміни температур за сезонами року. На півночі середня температура влітку становить +15 °С, на півдні — +10 °С, а взимку відповідно +5° і 0 °С (у зв’язку із проникненням холодного повітря з півдня бувають сильні морози). У східній частині поясу панує континентальний, порівняно сухий клімат (річна кількість опадів — 100—250 мм) із холодною зимою й теплим, вологим літом. На Тихоокеанському узбережжі клімат морський. Він формується під впливом західних вітрів, які приносять багато опадів.
jd3sp4o0y и 55 других пользователей посчитали ответ полезным!
35
4,6
(20 оценок)
Разблокированный значок показывает две руки складывающиеся в форму сердца на фоне розового круга
Нашел этот ответ полезным? Скажи и разблокируй значок
Войди чтобы добавить комментарий