Джеймс Кук (ағылш. Жамес Цоок, 7 қараша 1728 ж., Мартон, Йоркшир — 14 ақпан 1779 ж., Гавайи аралы) — ХВЫЫЫ ғасырдағы атақты ағылшын әскери теңізшісі, зерттеуші, картограф. Әлемдік мұхитты зерттеу бойынша үш экспедиция басқарған. Ол оңтүстік материк (Австралия) жағалауын, Үнді мұхитын зерттеп, көптеген аралдарДЫ ашты.

Кук, Джеймс
Өмір баяны
Джеймс Кук 1728 жылы Йоркшир ауданында туған. 17 жасында Кук балық аулайтын кемеде шәкірт болып қызмет істейді, онда қожайынымен келісе алмай, тас көмір таситын ағылшындардың кемесіне қызметке орналасады. Екі жылда ол белгілі көмірші болды. Кукке Голландиядан, Норвегиядан шәкірттер келіп, одан білім алатын болған. Бұдан кейін Кук Балтық теңізіне жүзіп, Санкт-Петербургке барады. Оны бұрынғы кеме иесі шақырып алып, кеме командирінің орынбасары етіп тағайындайды.
Жеті жылға созылған ағылшын - француз соғысы кезінде Кук өзі сұранып, бір әскери кемеге матрос болып орналасады, бұл кеме командирі Хью Паллиесер еді. Ол білгір матросқа назар аударып, кейіннен оған офицер шенін береді де, Канаданың Лаврентий өзені бойында француздарға қарсы жүріп жатқан соғыстарға жібереді. Ол өзеннің тереңдігін өлшеп, кеме жүзуге болатындығын дәлелдейді. Бұл соғыста ағылшындар жеңіп шығады да, Кук кемесі 1759-1760 жылдары жағада тұрады.
Якщо сонячні промені падають на Землю під прямим кутом, вони нагрівають її поверхню в повну силу. Однак наша планета - куля, і тому велика частина її поверхні висвітлюється Сонцем під кутом. А це значить, що промені там розсіюються по більшій площі, їхній тепловий вплив зменшується, і вони нагрівають поверхню вже не так сильно.
В областях біля екватора сонячні промені цілий рік падають на поверхню Землі майже під прямим кутом. Тому тут завжди пекуче. Температура залежить і від відстані, що сонячні промені проходять крізь атмосферу Землі. На екваторі ця відстань менше, ніж на полюсах, тому атмосфера тут поглинає менше теплової енергії, і цієї частини Землі дістається більше тепла.
Від кулястості Землі залежить кут, під яким сонячні промені падають на земну "поверхню, а отже, і існування кліматичних зон. Сонце знаходиться на такій великій відстані від Землі, що всі промені його можна розглядати як рівнобіжні. Внаслідок опуклості Землі з півночі на південь сонячні промені падають на різних широтах під різними кутами. Тому і нагрівання земної поверхні відбувається з неоднаковою інтенсивністю. Це явище було відзначено ще древніми греками. Виходячи з основної концепції нерухомої Землі, навколо якої рухається Сонце, древні греки запропонували термін "клімат", припускаючи під ним нахил сонячних променів. Таким чином, форма Землі є могутнім кліматоутворюючим фактором; фактором, що впливає на швидкість круговороту речовин
Джеймс Кук (ағылш. Жамес Цоок, 7 қараша 1728 ж., Мартон, Йоркшир — 14 ақпан 1779 ж., Гавайи аралы) — ХВЫЫЫ ғасырдағы атақты ағылшын әскери теңізшісі, зерттеуші, картограф. Әлемдік мұхитты зерттеу бойынша үш экспедиция басқарған. Ол оңтүстік материк (Австралия) жағалауын, Үнді мұхитын зерттеп, көптеген аралдарДЫ ашты.

Кук, Джеймс
Өмір баяны
Джеймс Кук 1728 жылы Йоркшир ауданында туған. 17 жасында Кук балық аулайтын кемеде шәкірт болып қызмет істейді, онда қожайынымен келісе алмай, тас көмір таситын ағылшындардың кемесіне қызметке орналасады. Екі жылда ол белгілі көмірші болды. Кукке Голландиядан, Норвегиядан шәкірттер келіп, одан білім алатын болған. Бұдан кейін Кук Балтық теңізіне жүзіп, Санкт-Петербургке барады. Оны бұрынғы кеме иесі шақырып алып, кеме командирінің орынбасары етіп тағайындайды.
Жеті жылға созылған ағылшын - француз соғысы кезінде Кук өзі сұранып, бір әскери кемеге матрос болып орналасады, бұл кеме командирі Хью Паллиесер еді. Ол білгір матросқа назар аударып, кейіннен оған офицер шенін береді де, Канаданың Лаврентий өзені бойында француздарға қарсы жүріп жатқан соғыстарға жібереді. Ол өзеннің тереңдігін өлшеп, кеме жүзуге болатындығын дәлелдейді. Бұл соғыста ағылшындар жеңіп шығады да, Кук кемесі 1759-1760 жылдары жағада тұрады.
Объяснение:
Якщо сонячні промені падають на Землю під прямим кутом, вони нагрівають її поверхню в повну силу. Однак наша планета - куля, і тому велика частина її поверхні висвітлюється Сонцем під кутом. А це значить, що промені там розсіюються по більшій площі, їхній тепловий вплив зменшується, і вони нагрівають поверхню вже не так сильно.
В областях біля екватора сонячні промені цілий рік падають на поверхню Землі майже під прямим кутом. Тому тут завжди пекуче. Температура залежить і від відстані, що сонячні промені проходять крізь атмосферу Землі. На екваторі ця відстань менше, ніж на полюсах, тому атмосфера тут поглинає менше теплової енергії, і цієї частини Землі дістається більше тепла.
Від кулястості Землі залежить кут, під яким сонячні промені падають на земну "поверхню, а отже, і існування кліматичних зон. Сонце знаходиться на такій великій відстані від Землі, що всі промені його можна розглядати як рівнобіжні. Внаслідок опуклості Землі з півночі на південь сонячні промені падають на різних широтах під різними кутами. Тому і нагрівання земної поверхні відбувається з неоднаковою інтенсивністю. Це явище було відзначено ще древніми греками. Виходячи з основної концепції нерухомої Землі, навколо якої рухається Сонце, древні греки запропонували термін "клімат", припускаючи під ним нахил сонячних променів. Таким чином, форма Землі є могутнім кліматоутворюючим фактором; фактором, що впливає на швидкість круговороту речовин