Чи варто країні розробляти всі розвідані родовища мінеральних ресурсів? Які фактори слід ураховувати, приймаючи рішення? Чи виграла наша місцевість від того, що тут видобувають корисні копалини
Залежно від особливостей рельєфу, клімату та висотної поясності в Українських Карпатах виділяють такі фізико-географічні (природні) області: Передкарпаття, Зовнішні Карпати, Вододільно-Верховинські, Полонинсько-Чорногорські, Рахівсько-Чивчинські й Вулканічні Карпати та Закарпатська низовина (мал. 173).
Передкарпаття розташоване між долиною верхнього Дністра і власне горами. Ширина цієї фізико-географічної області сягає 25-40 км, а довжина - майже 280 км. Рельєф області являє собою глибоко розчленовану височину з висотами від 300 до 550 м, що розміщена у передгірському прогині земної кори. З потужною товщею осадових гірських порід тут пов’язані різноманітні корисні копалини (нафта, природний газ, калійна сіль, озокерит та ін.). Клімат області помірно теплий, перезволожений. У Передкарпатті переважають лучно-лісові природні ландшафти, які на значних площах замінені аграрними: рілля становить понад 40 % території, пасовища і сіножаті - близько 25 %. Передкарпаття вирізняється значною густотою населення, яке, крім сільського господарства, залучене до лісової, промислової, рекреаційної діяльності.Зовнішні Карпати відокремлюються від Передкарпаття уступом заввишки 200-400 м. До складу цієї природної області входять окремі середньовисотні хребти Горган (мал. 175, 176) з асиметричними гірськими схилами, що тягнуться у вигляді пасом. Найвища точка піднімається до 1836 м. Це гора Сивуля Велика. Інші гірські хребти області - це Покутсько-Буковинські Карпати з висотами 900-1000 м, з пологими схилами та куполоподібними вершинами. Ці Карпати перетинають безліч річкових долин, серед яких Прут (мал. 177), Черемош, Сирет та ін. Клімат зовнішніх Карпат, на відміну від Прикарпаття, прохолодний і вологий. Тут чітко простежується висотна поясність, однак переважають лісові ландшафти (понад 60 %). Вони представлені ялицево-буковими, буково-дубово-ялицевими лісами з грабом, кленом, ясенем. У цій області розташований найбільший масив білої ялиці, що перебуває під охороною.Серед інших ландшафтів переважають ті, які змінила людина, зокрема вигони і пасовища (15 %), рілля (12 %), сіножаті (близько 12 %), сади і городи (близько 1 %).
Вододільно-Верховинські Карпати включають Вододільний, Верховинський і Горганський хребти, а також окремі низькогірні масиви, котловини і верховини (мал. 178).
Верховини є своєрідною візиткою цієї природної області. Це малолісисті місцевості незначної висоти (200-250 м), ускладнені увалами, ярами та балками. Клімат області помірний, прохолодний. У природних ландшафтах переважають ялиново-ялицевий лісовий та субальпійський лучний пояси. Тут розташовані легкодоступні гірські перевали: Воротський, Ужоцький, Ясинський, Бескидський. Створені туристичні бази і пансіонати.Проблема
У минулому верховини були вкриті переважно ялиновими та ялиново-ялицевими лісами. Нині ліси збереглися лише в балках та на дуже крутих схилах, а верховини охоплені сільськогосподарськими угіддями та лижними трасами. Чи можна повернути верховинам первісний вигляд? Що необхідно зробити, аби загальмувати утворення безлісих ділянок?
Факти сьогодення
«Біс сидить на верховині, а діла його в долині». Беззастережне вирубування лісу на схилах гір набуло нині небачених масштабів. За останні десять років у Карпатах лісу було вирубано майже в чотири рази більше, ніж посаджено. Оголені гірські схили тепер не можуть перешкоджати стрімким водним потокам, як раніше вони це робили за до дерев. Вода, не затримуючись на гірських вершинах і схилах, одразу ж бурхливими потоками рухається у долини і там переповнює річки. Не закріплені коренями дерев схили легко розмиваються потужними потоками води. Це явище посилює і людина, розорюючи землю на схилах під сільськогосподарські угіддя, перевипасаючи худобу, захаращуючи русла гірських річок. Усе це й призвело до ряду руйнівних повеней, з яких останнім часом по-справжньому катастрофічними були повені 1998 і 2001 років. Отже, не лише «біс на верховині», тобто талі снігові й дощові води, що прийшли з гірських вершин, винні у небезпечному природному явищі під назвою повінь. Таким «бісом», як не дивно, стала сама людина, «діла» якої особливо помітні у гірських областях.
Усі природні компоненти - рельєф, клімат, ґрунти, рослинність, а також ландшафти - підпорядковані тут чіткій вертикальній поясності. Саме в цій природній області випадає найбільша в Україні річна кількість опадів. Літо на полонинах коротке і прохолодне, з частими дощами і туманами, іноді навіть випадає сніг. Взимку опади є постійними гостями високих хребтів. Значні снігопади супроводжуються тут хуртовинами. Основними ландшафтами є лісові, які поступово просуваються схилами, змінюючи свій зовнішній вигляд за складом деревних порід.
Для внутриматериковых пустынь умеренных поясов типичны виды растений склерофильного типа, в том числе безлистные кустарники и полукустарники (саксаул, джузгун, эфедра, солянка, полынь и др.). Важное место в фитоценозах южной подзоны пустынь этого типа занимают травянистые растения — эфемеры и эфемероиды.
В субтропических и тропических внутриматериковых пустынях Африки и Аравии также преобладают ксерофильные кустарники и многолетние травы, но здесь появляются и суккуленты. Совсем лишены растительности массивы барханных песков и площади, покрытые солевой коркой.
Залежно від особливостей рельєфу, клімату та висотної поясності в Українських Карпатах виділяють такі фізико-географічні (природні) області: Передкарпаття, Зовнішні Карпати, Вододільно-Верховинські, Полонинсько-Чорногорські, Рахівсько-Чивчинські й Вулканічні Карпати та Закарпатська низовина (мал. 173).
Передкарпаття розташоване між долиною верхнього Дністра і власне горами. Ширина цієї фізико-географічної області сягає 25-40 км, а довжина - майже 280 км. Рельєф області являє собою глибоко розчленовану височину з висотами від 300 до 550 м, що розміщена у передгірському прогині земної кори. З потужною товщею осадових гірських порід тут пов’язані різноманітні корисні копалини (нафта, природний газ, калійна сіль, озокерит та ін.). Клімат області помірно теплий, перезволожений. У Передкарпатті переважають лучно-лісові природні ландшафти, які на значних площах замінені аграрними: рілля становить понад 40 % території, пасовища і сіножаті - близько 25 %. Передкарпаття вирізняється значною густотою населення, яке, крім сільського господарства, залучене до лісової, промислової, рекреаційної діяльності.Зовнішні Карпати відокремлюються від Передкарпаття уступом заввишки 200-400 м. До складу цієї природної області входять окремі середньовисотні хребти Горган (мал. 175, 176) з асиметричними гірськими схилами, що тягнуться у вигляді пасом. Найвища точка піднімається до 1836 м. Це гора Сивуля Велика. Інші гірські хребти області - це Покутсько-Буковинські Карпати з висотами 900-1000 м, з пологими схилами та куполоподібними вершинами. Ці Карпати перетинають безліч річкових долин, серед яких Прут (мал. 177), Черемош, Сирет та ін. Клімат зовнішніх Карпат, на відміну від Прикарпаття, прохолодний і вологий. Тут чітко простежується висотна поясність, однак переважають лісові ландшафти (понад 60 %). Вони представлені ялицево-буковими, буково-дубово-ялицевими лісами з грабом, кленом, ясенем. У цій області розташований найбільший масив білої ялиці, що перебуває під охороною.Серед інших ландшафтів переважають ті, які змінила людина, зокрема вигони і пасовища (15 %), рілля (12 %), сіножаті (близько 12 %), сади і городи (близько 1 %).
Вододільно-Верховинські Карпати включають Вододільний, Верховинський і Горганський хребти, а також окремі низькогірні масиви, котловини і верховини (мал. 178).
Верховини є своєрідною візиткою цієї природної області. Це малолісисті місцевості незначної висоти (200-250 м), ускладнені увалами, ярами та балками. Клімат області помірний, прохолодний. У природних ландшафтах переважають ялиново-ялицевий лісовий та субальпійський лучний пояси. Тут розташовані легкодоступні гірські перевали: Воротський, Ужоцький, Ясинський, Бескидський. Створені туристичні бази і пансіонати.Проблема
У минулому верховини були вкриті переважно ялиновими та ялиново-ялицевими лісами. Нині ліси збереглися лише в балках та на дуже крутих схилах, а верховини охоплені сільськогосподарськими угіддями та лижними трасами. Чи можна повернути верховинам первісний вигляд? Що необхідно зробити, аби загальмувати утворення безлісих ділянок?
Факти сьогодення
«Біс сидить на верховині, а діла його в долині». Беззастережне вирубування лісу на схилах гір набуло нині небачених масштабів. За останні десять років у Карпатах лісу було вирубано майже в чотири рази більше, ніж посаджено. Оголені гірські схили тепер не можуть перешкоджати стрімким водним потокам, як раніше вони це робили за до дерев. Вода, не затримуючись на гірських вершинах і схилах, одразу ж бурхливими потоками рухається у долини і там переповнює річки. Не закріплені коренями дерев схили легко розмиваються потужними потоками води. Це явище посилює і людина, розорюючи землю на схилах під сільськогосподарські угіддя, перевипасаючи худобу, захаращуючи русла гірських річок. Усе це й призвело до ряду руйнівних повеней, з яких останнім часом по-справжньому катастрофічними були повені 1998 і 2001 років. Отже, не лише «біс на верховині», тобто талі снігові й дощові води, що прийшли з гірських вершин, винні у небезпечному природному явищі під назвою повінь. Таким «бісом», як не дивно, стала сама людина, «діла» якої особливо помітні у гірських областях.
Усі природні компоненти - рельєф, клімат, ґрунти, рослинність, а також ландшафти - підпорядковані тут чіткій вертикальній поясності. Саме в цій природній області випадає найбільша в Україні річна кількість опадів. Літо на полонинах коротке і прохолодне, з частими дощами і туманами, іноді навіть випадає сніг. Взимку опади є постійними гостями високих хребтів. Значні снігопади супроводжуються тут хуртовинами. Основними ландшафтами є лісові, які поступово просуваються схилами, змінюючи свій зовнішній вигляд за складом деревних порід.
Объяснение:
Для внутриматериковых пустынь умеренных поясов типичны виды растений склерофильного типа, в том числе безлистные кустарники и полукустарники (саксаул, джузгун, эфедра, солянка, полынь и др.). Важное место в фитоценозах южной подзоны пустынь этого типа занимают травянистые растения — эфемеры и эфемероиды.
В субтропических и тропических внутриматериковых пустынях Африки и Аравии также преобладают ксерофильные кустарники и многолетние травы, но здесь появляются и суккуленты. Совсем лишены растительности массивы барханных песков и площади, покрытые солевой коркой.