иммиграция и отношение к ней нации приобрела статус серьезной проблемы во франции в 1990-ых годах. высокий уровень безработицы и несколько неприятных инцидентов в бедных общинах усилило враждебность к иммигрантам, особенно чернокожим и арабам с севера африки. в сентябре 1994 как часть подавления мусульманского правительство выпустило предписания, неправленые на ограничение ношения религиозных символов в школах. много мусульманских школьниц были выгнаны из школ, когда отказывались снять свои паранджи, вызывая массовые протесты. в 1993 были приняты более строгие иммиграционные законы, и в 1995 франция приступила к высылке из страны незаконных иммигрантов.
в марте 1997 французское национальное собрание одобрило законодательство, направленное на борьбу с незаконной иммиграцией. этот законопроект, который еще больше усилил уже принятый в 1993 закон, ограничивающий иммиграцию, пробудил многотысячные протесты французских граждан в париже и других городах, включая лион и марсель. противники законодательства утверждали, что, введя законопроект, французское правительство пошло на поводу у крайне правой национальной партии фронта, сделавшей свои недавние избирательные успехи, проведя предвыборую кампанию на платформе антииммиграции.
в мае 1995 прежний премьер-министр жак ширак выиграл президентские выборы, набрав 52.6 процента голосов и занял место миттерана, не выставившего свою кандидатуру на переизбрание. ширак назначил премьер-министром алана жюпэ. новое правительство консерваторов, которое провело кампанию на платформе сокращения высокого уровня безработицы во франции, получило поддержку значительного большинства в обеих палатах парламента. миттеран, наиболее долго исполнявший обязанности президента франции в 20-ом столетии, умер от рака 8 января 1996.
в апреле 1997 года президент ширак призвал к парламентским выборам в конце следующего месяца. он преследовал цель повторного подбора правительства, чтобы протолкнуть буксующие реформы, необходимые для входа в зону единой европейскую валюты. предназначенные реформы, как ожидалось, причинят бедствие французской , и ,как следствие, к дальнейшему росту и так уже ставшей рекордной за последние десятилетия безработице в 12.8 процента.
неприятности истощили популярность ширака и жюпэ среди большинства французов. выборы состоялись в двух раундах , 25 мая и 1 июня соответственно. социалистическая партия выиграла с подавляющим перевесом, соединившись с меньшими партиями левого крыла, чтобы нанести поражение возглавляемому консерваторами правительству. после оглашения результатов выборов ширак попросил лидера социалистов лионеля жоспэна сформировать новое правительство, и жоспэн сменил жюпэ в качестве премьер-министра. жоспэн и ведомые им социалисты провели предвыборную кампанию, построенную на обещании создать сотни тысяч новых рабочих мест во франции и обращении к партнерам франции в европейском союзе с просьбой об ослаблении требований для вступления в денежно-кредитный союз.
ответ:І справді цікаве питання, хоча якщо прийняти до уваги гіпотезу, буцімто саме з Африки пішло людство, то тоді питання це втрачає свій сенс, бо Африка була відома завжди. І дійсно північна Африка, а саме давня єгипетська цивілізація стоїть у витоків нашої сучасної європейської цивілізації – саме з давнього Єгипту черпали своє натхнення античні греки, які створили не менш прекрасну культуру, яку потім у них перейняли римляни. Але здавна була відома лише Північна Африка, в той час як решта чималих територій цього континенту на протязі довгих віків були покриті пеленою невідомості.
Першими європейцями, які потрапили далі, ніж територія Північної Африки були португальці, отже їх можна і вважати першовідкривачами африканського континенту. У 1415 р. кораблі Генріха Мореплавця досягли мису Боядора (Західна Африка), а через 19 років, у 1434 р. ще один португальський мореплавець Жиль Еанес проплив ще далі, минувши мис Боядора, до слова дуже небезпечний через чисельні рифи то водовороти, на яких загинуло чимало кораблів.
У 1484 році португальський мореплавець Дієго Као першим з європейців перетнув екватор та доплив до Південної Африки. Його справу продовжив Бартоломео Діас, який у 1486 вперше обігнув Африку, відкрив мис Доброї Надії (найпівденіша точка Африки), потрапив у Східну Африку. Побережжя Східної Африки після нього на протязі цілих десяти років досліджував ще один славетний португальський мореплавець – Васко де Гама, який й першим з європейців таки дістався Індії морським шляхом (чого свого часу так хотів досягнути Колумб, а натомість відрив Америку).
Слідом за португальцями дослідженням Африки активно зайнялись англійці, за ними французи, потім німці. Особливо сприяло цьому навіть створення у Лондоні спеціального королівського африканського товариства, яке займалось спорядженням дослідницьких експедицій до Африки. До слова такі експедицій були вельми дорогими, тому їх частенько спонсорували королівські двори Європи.
Оскільки більшість африканських експедицій було зроблено мореплавцями, найкраще вивченими лишались лише прибережні африканські території, в той час як глибина «чорного материку» і далі лишалась terra incognita. Її активним дослідженням зайнялись лишень у 19-му столітті, найбільша заслуга тут належить славетному англійському мандрівнику Давиду Лівінгстону (1813-1873) який у своїх мандрівках першим з людей перетнув Африку із сходу на захід, від Індійського океану до Атлантичного, попутно відривши чимало цікавих місць, як от скажімо, водоспад Вікторія, названий Давидом Лівінгстоном так на честь англійської королеви Вікторії.
иммиграция и отношение к ней нации приобрела статус серьезной проблемы во франции в 1990-ых годах. высокий уровень безработицы и несколько неприятных инцидентов в бедных общинах усилило враждебность к иммигрантам, особенно чернокожим и арабам с севера африки. в сентябре 1994 как часть подавления мусульманского правительство выпустило предписания, неправленые на ограничение ношения религиозных символов в школах. много мусульманских школьниц были выгнаны из школ, когда отказывались снять свои паранджи, вызывая массовые протесты. в 1993 были приняты более строгие иммиграционные законы, и в 1995 франция приступила к высылке из страны незаконных иммигрантов.
в марте 1997 французское национальное собрание одобрило законодательство, направленное на борьбу с незаконной иммиграцией. этот законопроект, который еще больше усилил уже принятый в 1993 закон, ограничивающий иммиграцию, пробудил многотысячные протесты французских граждан в париже и других городах, включая лион и марсель. противники законодательства утверждали, что, введя законопроект, французское правительство пошло на поводу у крайне правой национальной партии фронта, сделавшей свои недавние избирательные успехи, проведя предвыборую кампанию на платформе антииммиграции.
в мае 1995 прежний премьер-министр жак ширак выиграл президентские выборы, набрав 52.6 процента голосов и занял место миттерана, не выставившего свою кандидатуру на переизбрание. ширак назначил премьер-министром алана жюпэ. новое правительство консерваторов, которое провело кампанию на платформе сокращения высокого уровня безработицы во франции, получило поддержку значительного большинства в обеих палатах парламента. миттеран, наиболее долго исполнявший обязанности президента франции в 20-ом столетии, умер от рака 8 января 1996.
в апреле 1997 года президент ширак призвал к парламентским выборам в конце следующего месяца. он преследовал цель повторного подбора правительства, чтобы протолкнуть буксующие реформы, необходимые для входа в зону единой европейскую валюты. предназначенные реформы, как ожидалось, причинят бедствие французской , и ,как следствие, к дальнейшему росту и так уже ставшей рекордной за последние десятилетия безработице в 12.8 процента.
неприятности истощили популярность ширака и жюпэ среди большинства французов. выборы состоялись в двух раундах , 25 мая и 1 июня соответственно. социалистическая партия выиграла с подавляющим перевесом, соединившись с меньшими партиями левого крыла, чтобы нанести поражение возглавляемому консерваторами правительству. после оглашения результатов выборов ширак попросил лидера социалистов лионеля жоспэна сформировать новое правительство, и жоспэн сменил жюпэ в качестве премьер-министра. жоспэн и ведомые им социалисты провели предвыборную кампанию, построенную на обещании создать сотни тысяч новых рабочих мест во франции и обращении к партнерам франции в европейском союзе с просьбой об ослаблении требований для вступления в денежно-кредитный союз.ответ:І справді цікаве питання, хоча якщо прийняти до уваги гіпотезу, буцімто саме з Африки пішло людство, то тоді питання це втрачає свій сенс, бо Африка була відома завжди. І дійсно північна Африка, а саме давня єгипетська цивілізація стоїть у витоків нашої сучасної європейської цивілізації – саме з давнього Єгипту черпали своє натхнення античні греки, які створили не менш прекрасну культуру, яку потім у них перейняли римляни. Але здавна була відома лише Північна Африка, в той час як решта чималих територій цього континенту на протязі довгих віків були покриті пеленою невідомості.
Першими європейцями, які потрапили далі, ніж територія Північної Африки були португальці, отже їх можна і вважати першовідкривачами африканського континенту. У 1415 р. кораблі Генріха Мореплавця досягли мису Боядора (Західна Африка), а через 19 років, у 1434 р. ще один португальський мореплавець Жиль Еанес проплив ще далі, минувши мис Боядора, до слова дуже небезпечний через чисельні рифи то водовороти, на яких загинуло чимало кораблів.
У 1484 році португальський мореплавець Дієго Као першим з європейців перетнув екватор та доплив до Південної Африки. Його справу продовжив Бартоломео Діас, який у 1486 вперше обігнув Африку, відкрив мис Доброї Надії (найпівденіша точка Африки), потрапив у Східну Африку. Побережжя Східної Африки після нього на протязі цілих десяти років досліджував ще один славетний португальський мореплавець – Васко де Гама, який й першим з європейців таки дістався Індії морським шляхом (чого свого часу так хотів досягнути Колумб, а натомість відрив Америку).
Слідом за португальцями дослідженням Африки активно зайнялись англійці, за ними французи, потім німці. Особливо сприяло цьому навіть створення у Лондоні спеціального королівського африканського товариства, яке займалось спорядженням дослідницьких експедицій до Африки. До слова такі експедицій були вельми дорогими, тому їх частенько спонсорували королівські двори Європи.
Оскільки більшість африканських експедицій було зроблено мореплавцями, найкраще вивченими лишались лише прибережні африканські території, в той час як глибина «чорного материку» і далі лишалась terra incognita. Її активним дослідженням зайнялись лишень у 19-му столітті, найбільша заслуга тут належить славетному англійському мандрівнику Давиду Лівінгстону (1813-1873) який у своїх мандрівках першим з людей перетнув Африку із сходу на захід, від Індійського океану до Атлантичного, попутно відривши чимало цікавих місць, як от скажімо, водоспад Вікторія, названий Давидом Лівінгстоном так на честь англійської королеви Вікторії.
Объяснение: