3. выявление соответствия форм рельефа и текто-
нических структур путем сопоставления карт фи-
зической и тектонической.
форма рельефа
тектоническая структура
1) среднесибирское плос-
а) щит
когорье
б) область герцинской складчатости
2) кавказ
в) область байкальской складчатости
3) восточные саяны (за-
г) область каледонской складчатости
паднее оз. байкал)
д) область мезозойской складчатости
4) хибины (кольский п-ов)
е) область кайнозойской складчатости
5) западные саяны
ж) сибирская платформа
3) западно-сибирская плита
и) анабарский щит
Особенности географического положения России:
1. Территория находится в двух частях света, меньшая часть страны расположена в Европе (Европейская Россия) , большая часть в Азии (Азиатская часть России) . При этом наиболее развита в социально-экономическом плане - Европейская Россия, а Азиатская часть страны обладает крупным природно-ресурсным потенциалом. На сегодня в России существует политика, направленная на развитие Восточной части России.
2. Территория граничит с множеством стран (сухопутные границы с 16-тью странами, а морские с двумя) . Этот фактор влияет на геополитическое положение России, создаются особые геополитические условия (как положительные, так и отрицательные) . "Стране нужно дружить с пограничными странами, к сожалению, это не всегда получается". Россия развивать потенциал трансграничных зон.
3. Крупные размеры территории. Большая площадь страны - это разнообразие природных условий (в основном, неблагоприятных) . Из-за этого в стране невозможно осуществление единой сглаженной политики и плана социально-экономического развития (транспортная обеспеченность, развитие общей инфраструктуры городских систем - в т. ч. строительство зданий, продовольственная безопасность и т. д.) . Также большая площадь страны, обусловило, многонациональный состав населения страны. Это тоже влечет за собой множество "следов" в социально-экономическом, инфраструктурном и природоохранном развитии страны.
Объяснение:
За характером живлення, формою поверхні і переважаючим складом рослинності болота поділяються на низинні (евтрофні), верхові (оліготрофні) і перехідні (мезотрофні).
Низинні (евтрофні) болота розташовуються у знижених частинах рельєфу на місцевих вододілах, на місці колишніх водойм, в заплавах річок. Поверхня цих боліт плоска або ввігнута. Живлення відбувається атмосферними опадами, поверхневими і ґрунтовими водами. Поверхневі і ґрунтові води відносно багаті на мінеральні солі, і тому тут росте багата евтрофна рослинність (чорна вільха, береза, осока, очерет, хвощ). Торф цих боліт багатий на мінеральні солі, (зольність 6-7 %), використовується як добриво. Низинні болота найбільш поширені в заплавах Дунаю, Дніпра.
Верхові (оліготрофні) болота зустрічаються в районах з надлишковим зволоженням і розташовуються на плоских вододілах. Ці болота бідні на мінеральні солі, і тут ростуть невибагливі рослини (сфагновий мох, журавлина, пригнічена сосна та ін.) Наростання моху і накопичення торфу в центральній частині відбувається швидше ніж на краях, і тому ці болота мають опуклу форму поверхні. Зольність торфу становить близько 4 %, він використовується як паливо.
Перехідні болота за ступенем мінералізації вод, характером рослинності є проміжними між верховими і низинними.
Живлення боліт відбувається за рахунок поверхневих вод (під час розливу річок), грунтових вод і атмосферних опадів. Верхові болота живляться в основному за рахунок атмосферних опадів, тому ці болота бідні на мінеральні солі. У живленні низинних і перехідних боліт велике значення мають грунтові води, а також води поверхневих водотоків в період їх розливу. Живлення атмосферними опадами має меншу питому вагу. Співвідношення різних видів живлення істотно залежить від висотного положення болота по відношенню до рельєфу місцевості і від характеру гідрологічних умов заболоченої місцевості. Водний баланс боліт малодосліджений. Точних даних про співвідношення елементів водного балансу для боліт різного типу немає.
Для верхових боліт зони надмірного зволоження основну частку у прибутковій частині балансу складають атмосферні опади. У видатковій частині балансу значна частина припадає на сумарне випаровування, менша – на стік з боліт.
Дан показують, що за період травень-вересень випаровування з верхових боліт менше, ніж сума опадів, які випадають за той же час. Тому з верхових боліт навіть у літній період можливий стік від дощу. Випаровування з низинних боліт з природною луговою дерниною за вегетаційний період більше, ніж величина атмосферних опадів. Стік з боліт переважає в зимово-весняний період. Влітку він незначний і становить близько 7 % від величини випаровування. Стікання води з болотного масиву триває доти, поки не вичерпаються запаси вільної вологи у діяльному шарі. При зниженні рівнів грунтових вод стік з болота практично припиняється.