Западная Сибирь простирается от Уральских гор до реки Енисей. Большую половину ее территории занимает Западно-Сибирская равнина. Климат на этой территории континентальный. Особенности климата формируются из показателей погодных режимов всех субъектов Российской Федерации, расположенных в этой части Сибири. Полностью на просторах Западной Сибири лежат Зауралье, Омская, Кемеровская, Новосибирская и Томская области, а также Алтайский край и республика Хакасия. Частично сюда включены Челябинская, Свердловская, Тюменская и Оренбургская области, Красноярский край, республика Башкортостан.
Климат Сибири в западной ее части не подвержен влиянию Атлантических воздушных масс, поскольку эту территорию хорошо защищают Уральские горы. С апреля по сентябрь в Западной Сибири господствуют ветры, приносимые со стороны Северного Ледовитого океана и с востока. В виде циклонов и антициклонов приходят арктические воздушные массы, приносящие с собой прохладу. С юга и юго-запада дуют сухие азиатские ветры (Узбекистан, Казахстан) и в холодное время доставляют с собой ясную и морозную погоду. Погода в Сибири отличается стабильностью, поэтому среднегодовые показатели осадков редко меняются в ту или иную сторону. В год выпадает приблизительно 300-600 мм атмосферной влаги, причем большая часть приходится на летний период и осень. Это метеоосадки в виде дождя. Снега же выпадает около 100 мм практически на всем пространстве Западной Сибири. Разумеется, это средний показатель. Например, в автономных округах снежный покров достигает уровня 60-80 см.
Такой вывод я сделала потому, что Сибирь находится на востоке России, следовательно, чем дальше от Европейской части, тем холоднее будет климат
Африці переважають рівнинні території. Великі гірські масиви займають тільки п'яту частину території материка. Це зумовлено тим, що в основі материка залягає давня Африкано-Аравійська платформа. Складчасті споруди, що колись були на її місці, під впливом зовнішніх сил зруйнувалися, утворивши величезні рівнинні поверхні.
На материку переважають високі рівнини. Вони простягаються на сотні кілометрів у вигляді плоскогір'їв різної висоти. Такий характер поверхні пов'язаний з тим, що платформу, на якій вони залягають, внутрішні сили Землі розбили на окремі велетенські блоки.
За картою атласу визначіть, яка частина материка вища: північна чи південна, західна чи східна.
На півночі та заході материка окремі блоки платформи частіше зазнавали опускань, утворюючи величезні западини. Вони неодноразово затоплювалися морем. Нині тут переважають висоти до 1 000м, і тому вся ця частина материка називається Низькою Африкою.
Південна і Східна частини материка, де середні висоти перевищують 1 000 м, називається Високою Африкою. Тут платформа піднімалася (в мезозої і кайнозої), внаслідок чого з часом утворилися Ефіопське нагір'я та Східноафриканське плоскогір'я (мал.63). Водночас опускання окремих блоків платформи на сході Африки зумовило виникнення цілої системи глибоких розломів у земній корі, що утворили Великий Африканський грабен (мал.64). Тут відбувалися виливи магми і виверження вулканів. У наш час окремі з них уже згасли, як, наприклад, найвища вершина Африки гора Кіліманджаро,
Западная Сибирь простирается от Уральских гор до реки Енисей. Большую половину ее территории занимает Западно-Сибирская равнина. Климат на этой территории континентальный. Особенности климата формируются из показателей погодных режимов всех субъектов Российской Федерации, расположенных в этой части Сибири. Полностью на просторах Западной Сибири лежат Зауралье, Омская, Кемеровская, Новосибирская и Томская области, а также Алтайский край и республика Хакасия. Частично сюда включены Челябинская, Свердловская, Тюменская и Оренбургская области, Красноярский край, республика Башкортостан.
Климат Сибири в западной ее части не подвержен влиянию Атлантических воздушных масс, поскольку эту территорию хорошо защищают Уральские горы. С апреля по сентябрь в Западной Сибири господствуют ветры, приносимые со стороны Северного Ледовитого океана и с востока. В виде циклонов и антициклонов приходят арктические воздушные массы, приносящие с собой прохладу. С юга и юго-запада дуют сухие азиатские ветры (Узбекистан, Казахстан) и в холодное время доставляют с собой ясную и морозную погоду. Погода в Сибири отличается стабильностью, поэтому среднегодовые показатели осадков редко меняются в ту или иную сторону. В год выпадает приблизительно 300-600 мм атмосферной влаги, причем большая часть приходится на летний период и осень. Это метеоосадки в виде дождя. Снега же выпадает около 100 мм практически на всем пространстве Западной Сибири. Разумеется, это средний показатель. Например, в автономных округах снежный покров достигает уровня 60-80 см.
Такой вывод я сделала потому, что Сибирь находится на востоке России, следовательно, чем дальше от Европейской части, тем холоднее будет климат
Африці переважають рівнинні території. Великі гірські масиви займають тільки п'яту частину території материка. Це зумовлено тим, що в основі материка залягає давня Африкано-Аравійська платформа. Складчасті споруди, що колись були на її місці, під впливом зовнішніх сил зруйнувалися, утворивши величезні рівнинні поверхні.
На материку переважають високі рівнини. Вони простягаються на сотні кілометрів у вигляді плоскогір'їв різної висоти. Такий характер поверхні пов'язаний з тим, що платформу, на якій вони залягають, внутрішні сили Землі розбили на окремі велетенські блоки.
За картою атласу визначіть, яка частина материка вища: північна чи південна, західна чи східна.
На півночі та заході материка окремі блоки платформи частіше зазнавали опускань, утворюючи величезні западини. Вони неодноразово затоплювалися морем. Нині тут переважають висоти до 1 000м, і тому вся ця частина материка називається Низькою Африкою.
Південна і Східна частини материка, де середні висоти перевищують 1 000 м, називається Високою Африкою. Тут платформа піднімалася (в мезозої і кайнозої), внаслідок чого з часом утворилися Ефіопське нагір'я та Східноафриканське плоскогір'я (мал.63). Водночас опускання окремих блоків платформи на сході Африки зумовило виникнення цілої системи глибоких розломів у земній корі, що утворили Великий Африканський грабен (мал.64). Тут відбувалися виливи магми і виверження вулканів. У наш час окремі з них уже згасли, як, наприклад, найвища вершина Африки гора Кіліманджаро,
висота якої становить 5 895 м