1 Большая часть территории России расположена в климатическом поясе:
А) арктическом;
Б) субарктическом;
В) умеренном;
Г) субтропическом.
2
На какой географической широте территория России получает максимальное количество
солнечной радиации?
А) 45˚ с.ш.
Б) 50˚ с.ш.
В) 55˚ с.ш.
Г) 60˚ с.ш.
3
Количеством солнечной радиации, получаемой одинаковым по площади участком
земной поверхности, наиболее велико:
А) в тайге Восточной Сибири;
Б) в лесотундре Северного Урала;
В) на кавказском леднике;
Г) в Оренбургских степях.
4
В каком районе России наиболее высокие средние температуры января?
А) в Приморье;
Б) на Алтае;
В) в Предкавказье;
Г) в Нечерноземье.
5
В каком районе России выпадает минимальное количество осадков?
А) на Новосибирских островах;
Б) в полупустынях Прикаспии;
В) в горах Кавказа;
Г) на полуострове Ямал.
6
При коэффициенте увлажнения меньше 1 увлажнение считается
А) избыточным;
Б) недостаточным;
В) крайне недостаточным
7
Установите соответствие:
1.Карелия; а) муссонный;
2.Сахалин; б) умеренно-континентальный
3.Остров Врангеля; в) резко континентальный
4 Среднесибирское плоскогорье. г) арктический
8
Определите, какому типу климата соответствует описание:
Зима холодная и сухая. Снега на сопках почти нет. Летом приходит морской воздух и
приносит дожди.

В ходе добычи и переработки полезных ископаемых происходит большой геологический круговорот, в который вовлекаются различные системы. Вследствие этого оказывается большое воздействие на экологию региона добычи, и такое воздействие влечет за собой негативные последствия.

Масштабы добычи полезных ископаемых велики – в расчете на одного жителя Земли в год добывается до 20 тонн сырья, из которых менее 10% переходит в конечный продукт, а остальные 90% – отходы. Кроме того при добыче происходит значительная потеря сырья примерно 30 – 50%, что говорит о неэкономности некоторых видов добычи, особенно открытого .

Объяснение:

(Надеюсь смог )

ответ:Лісостепова зона

Лісостепова зона ться на схід від широколистянолісової зони до західних відрогів Середньоруської височини. Її північна мережа звивиста, але добре ться за суцільним поширенням північнолісостепових ландшафтів, індикаторами яких служать сірі лісові ґрунти, чорноземи опідзолені, сформовані на лесових породах. У північну частину лісостепу по долинах річок, давніх улоговинах стоку проникають мішанолісові ландшафти.

Південна межа лісостепу проходить по лінії таких населених пунктів: на північ від Великої Михайлівки, Ширяєвого, через Першотравневе, на північ від Новоукраїнки, Кіровограда, через Знам'янку, Онуфрієвку, вздовж р. Ворскла на Кобеляки, Нові Санжари, на північ від Краснограда, через Балаклію, вздовж р. Оскіл до території Росії. Вона ться по лінії суцільного поширення чорноземів глибоких середньогумусних, характерних для південнолісостепових ландшафтів. У цих межах знаходяться Вінницька, Черкаська, Полтавська і Харківська області, південна частина Львівської, Волинської. Рівненської, Житомирської, Київської, Чернігівської, більша частина Сумської, північ Одеської і Кіровоградської областей.

Це зона інтенсивного сільськогосподарського виробництва, урбанізації на базі промисловості, великих територіально-виробничих комплексів, переважного розвитку літніх видів оздоровчого і пізнавального відпочинку.

Формування і розвиток лісостепових ландшафтів зумовлені оптимальним балансом тепла і вологи, виявляються в тому, що випаровування вологи за вегетаційний період рослин майже дорівнює кількості атмосферних опадів, що випали, практично повсюдно поширені лесові відклади.

Своєрідність природи лісостепової зони — у поєднанні в її межах різних типів ландшафтів, розвинутих в однакових кліматичних умовах: 1) широколистянолісових із сірими і темно-сірими лісовими ґрунтами, що утворилися на її підвищеннях, високих схилах лівих приток Дніпра; 2) власне лісостепових з чорноземами опідзоленими і реградованими, які представлені фрагментарне збереженими широколистяними лісами, що виділяються на тлі сільськогосподарських угідь; 3) лучно-степових з чорноземами типовими (глибокими, лучно-чорноземними ґрунтами, цілком перетвореними в орні угіддя). У річкових долинах поширені лучні й болотні ландшафти, які займають порівняно з попередніми меншу площу.

Лісостеповий тип ландшафту почав формуватися вже в неогені. Це було пов'язано перш за все з посиленням континентальності клімату, що зумовило зміну колишніх тропічних і субтропічних лісів саванами. Пізніше, у зв'язку з похолоданням клімату, савани (тропічний лісостеп) еволюціонували і перетворились у лісостепові ландшафти помірних широт. Сучасна їх структура визначилась в основному історією розвитку території в антропогені. Лісостепові ландшафти значно змінили свій вигляд за історичний час у процесі їх господарського використання.

Первинні ліси і лучні степи збереглися мало. Залісеність зони становить у середньому 12,5 %. Орні землі займають близько 70-80 % площі сільськогосподарських угідь, де переважають посіви озимої пшениці й цукрового буряку. Лісостепові ландшафти сформувались на повсюдно поширених лесових породах, що легко піддаються розмиву дощовими і талими водами. Тому характерною рисою лісових ландшафтів є широкий розвиток балок і ярів, особливо на підвищеннях і крутих берегах  

Объяснение:так