. Я вообще не понимаю как это решить. Задача 1. З якою швидкістю рухалися аеросані , якщо після відключення двигуна, вони пройшли до зупинки шлях 250м, коефіцієнт тертя ковзання дорівнює 0,02
(відповідь 10 м/с)
Задача 2. За який час тіло, яке падає донизу зі стану спокою, пройде шлях 4,9 м. Чому дорівнює півидкість тіла у кінці його руху? (відповідь 1с; 9,8 м/с )
Объяснение:
16.19. Дано:
m=1.6 кг
k=40Н/м
v=const
μ=0.3
Найти:
Δx - ?
Решение.
Поскольку тянут брусок равномерно (v=const), то следовательно "растягивает пружину" только сила трения, т е:
Fтр=Fупр => μ*mg=k*Δx
Откуда (округлив g до 10 м/с^2):
Δx=μ*mg/k=0.3*1.6*10/40=0.12 (м) = 12 см
16.20 Дано:
v=36км/ч=10 м/с
L=40 м
Найти:
μ - ?
Решение.
Задача на закон сохранения энергии.
Вся кинетическая энергия шайбы () перешла в тепло, из-за силы трения (Q=Aтрения=Fтрения*L=), то есть:
где m - масса шайбы, v - её скорость, μ - коэффициент трения, L - длина пути шайбы до полной остановки.
Вычислим μ (округлив g до 10 м/с^2):
16.21 Условие не полное
Если интересно, заходи в мою группу (/club201004178), там ссылка на канал YouTube, разбираю всякие задачи, поясняю как их решать и тп. Если возникнут вопросы пиши лично мне в ВК: /evgeni_yan Могу даже порешать тебе задачи на сам. работе или даже на контрольной (не бесплатно, конечно, но могу :) )
Перший закон термодинаміки визначає енергетичний баланс на контрольній поверхні різних систем. Контрольна поверхня – уявна оболонка, якою оточують систему при розгляді потоків вхідної і вихідної енергії через неї. Елементами балансу є внутрішня енергія, робота і теплота. Підставою для складання балансу служить покладений в основу першого закону загальний закон збереження і перетворення енергії, згідно з яким енергія не зникає і не виникає, вона лише переходить з одного виду в інший у різних процесах.
Емпіричне обґрунтування першого закону термодинаміки дано дослідами Джоуля, який показав, що завжди необхідна одна і та ж сама механічна робота, щоб нагріти певну кількість води на один градус. Цей результат становить так званий принцип еквівалентності, який Томсон сформулював таким чином: якщо із термічних джерел одержується або внаслідок термічних ефектів знищується одна і та ж кількість механічної роботи, то зникає або виникає одна і та ж кількість теплоти. Існує також інше формулювання принципу еквівалентності: неможливо побудувати машину, яка б виконувала механічну роботу без втрати при цьому еквівалентної кілько сті теплоти (принцип неможливості вічно го двигуна першого роду). У термодинамічних процесах зміни стану робочих тіл останні можуть одержувати від зовнішнього середовища чи, навпаки, віддавати йому енергію у вигляді теплоти Q і у вигляді роботи L, внаслідок чого енергія буде чисельно змінюватись на ?E. Тоді, виходячи із закону збереження енергії, рівняння енергетичного балансу матиме вигляд
Q=ΔE+L.
Записаний у такому вигляді загальний принцип збереження енергії в термодинамічному процесі називається математичним виразом першого закону термодинаміки, який можна сформулювати наступним чином: в термодинамічному процесі підведена до тіла теплота в загальному випадку витрачаєть ся на зміну його енергії і здійснення зовніш ньої роботи. Якщо робоче тіло як ціле не рухається (його центр ваги нерухомий), а потенціальною енергією зовнішнього поля сил можна знехтувати, то зміна повної енергії робочого тіла буде дорівнювати зміні його внутрішньої енергії. Робота у цьому випадку являтиме собою лише роботу L розширення, при цьому
Q=ΔU+L.
Варто звернути увагу на те, що, хоч величини, які входять у рівняння першого закону термодинаміки, – внутрішня енергія, робота і кількість теплоти, – вимірюються одними і тими самими одиницями, фізичні поняття, що визначають ці величини, глибоко розрізняються. Як уже вище вказувалось, внутрішня енергія являє собою енергію, яка накопичилась робочим тілом (системою), – запас енергії, а робота і теплота характеризують енергію, що надається робочому тілу або віднімається від нього в якому-небудь процесі.
Отже, перший закон термодинаміки, який є узагальненням всієї сукупності людського досвіду, заперечує можливість створення вічних двигунів і одержання енергії із «нічого». Історія нараховує величезну кількість проектів таких двигунів, які мали б «обертатись самі по собі». Але всі спроби, у тому числі талановитіших конструкторів, були приречені на невдачу.