ІІ варіант 1. Питома теплота плавлення позначається
A) L. B) А.
C) q.
D) с.
2. Під час кристалізації кінетична енергія молекул
А) зменшується.
В) збільшується.
С) не змінюється.
3. Скільки теплоти виділяється при твердненні заліза масою 500 г, узятого
при температурі 1535°С?
4. Чи можна рідинними термометрами виміряти температуру краплини
рідини?
5. Скільки води можна нагріти від 20°С до кипіння, передавши їй кількість
теплоти 16,8 кДж?
6. Одиниця вимірювання опору
А) ампер.
В) вольт.
C) ом.
D) кулон.

Объяснение:

Наверное потому что 1 световой год - это РАССТОЯНИЕ которое проходит свет за год.

Соответственно миллиард световых лет - свет проходит за миллиард лет.

Чтобы там что-то увидеть нужно потратить минимум 1 миллиард, а лучше два - сигнал туда и обратно! А возраст всей Земли всего 4,5 миллиарда лет. Ну далее понятно.

Тут даже видно, что конкретно МЫ даже не сможем исследовать на расстоянии 50-100 световых лет, т. к. помрем к тому времени, не говоря уже о тысячах, миллионах и миллиардах.

Такие грустные дела... (((

Герасим Калитка — головний герой комедії "100 тисяч". Це сільський багатій широкої руки. Автор обрав ім’я героя невипадково: Калитка походить від калита. Так називався мішок для грошей, гаманець у старовину. Основа багатства цього селянина — земля — "шматочок кругленький" в двісті десятин. Але Калитка прагне більшого.

До землі він відчуває велику, ніжну любов. Але це почуття викривлене бажанії им мати землі без меж. Це любов власника, черствого хижака: "Ох, земелько, свята земелько, Божа ти донечко!" — розчулено проголошує Калитка. На жаль, причина розчуленості хижацька: "Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки. Приобрітав би тебе без ліку...".

Калитка хоче всю землю навкруги скупити: "Ідеш день — чия земля? Калитчина; пдеш два — чия земля? Калитчина; пдеш три — чия земля? Калитчина... Диханіє спирає...".

Єдине почуття, яке володіє героєм, стає його всепоглинаючою пристрастю — жадоба збагачення. Вона заповнює його думки вдень, він навіть уві сні марить про поповнення свого багатства. Усі вчинки Герасима зумовлені тією всепоглинаючою пристрастю.

Калитка сам ніколи не доспить і не погуляє, але й своїм рідним та наймитам не дасть змарнувати час, бо праця — то гроші, багатство. Йому все здається, що наймити мало роблять і багато їдять. Побачивши, що наймит узяв окраєць хліба, йдучи в неділю на роботу, Калитка дорікає йому: "І тобі не гріх? Неділя свята, а ти ні світ ні зоря вже й жереш! Не пропадеш, як до обіду попостиш хоч раз у тиждень. Однеси хліб назад".