«Расчет сложной электрической цепи методом узловых и контурных уравнений, составленных по законам Кирхгофа» 3 ВАРИАНТ. Определить токи во всех ветвях цепи, если даны ЭДС источников Е1 и Е2, внутренние сопротивления R01 и R02, сопротивление резистора R3. Задачу решить методом узловых и контурных уравнений, составленных по законам Кирхгофа. Составить уравнение баланса мощностей. Данные для задачи взять из таблицы.
Юпі́тер — п'ята та найбільша планета Сонячної системи. Відстань Юпітера від Сонця змінюється в межах від 4,95 до 5,45 а. о. (740—814 млн км), середня відстань 5,203 а. о. (778 млн км). Разом із Сатурном, Ураном і Нептуном Юпітер класифікують як газового гіганта.
Юпітер більш ніж удвічі масивніший за всі інші планети разом узяті; він майже в 318 разів масивніший за Землю. Однак маса Юпітера недостатня, аби перетворитися на зорю, подібну до Сонця: для цього його маса мала б бути ще в 70—80 разів більшою. Тим не менш у надрах Юпітера відбуваються процеси з досить потужною енергетикою: теплове випромінювання планети, еквівалентне 4·1017 Вт, що приблизно вдвічі перевищує енергію, яку ця планета отримує від Сонця. Вірогідним джерелом такої енергії є гравітаційне стиснення.
Планета була відома людям з глибокої давнини, що знайшло своє відображення в міфології і релігійних віруваннях різних культур: месопотамської, вавилонської, грецької та інших. Сучасна назва Юпітера походить від імені давньоримського верховного бога-громовержця.
Низка атмосферних явищ на Юпітері — такі як шторми, блискавки, полярні сяйва, — мають масштаби, що на порядки перевершують земні. Примітним утворенням в атмосфері є Велика червона пляма — велетенський шторм, відомий ще з XVII століття.
Юпітер має 79 супутників, найбільші з яких — Іо, Європа, Ганімед і Каллісто — було відкрито 1610 року. Останні 12 було відкрито лише у 2018 році[3]. Дослідження Юпітера здійснюють за до наземних і орбітальних телескопів, з 1970-х років до планети було відправлено 8 міжпланетних апаратів НАСА: «Піонери», «Вояджери», «Галілео» та ін. У 2011 році було запущено автоматичну міжпланетну станцію Юнона (англ. Juno, також Jupiter Polar Orbiter, розроблена НАСА і Лабораторією реактивного руху), яка розпочала детальні дослідження Юпітера 4-го липня 2016 року.
Американський марсохід Curiosity (К’юріосіті) прибув на Марс трохи більше семи років тому, 5 серпня 2012 року, ставши дев`ятнадцятим запущеним апаратом NASA. Основними його цілями було з`ясувати, чи існували на Марсі відповідні для життя умови, зібрати докладні дані про клімат і геології Марса і підготуватися до висадки на Марс людини. Назва даної місії: Mars Science Laboratory (скорочено MSL, Марсіанська наукова лабораторія). Триметровий ровер-марсохід К’юріосіті важить 899 кг і пересувається зі швидкістю до 144 м/год. Він оснащений камерами, набором інструментів дистанційного дослідження, спектрометром, ковшем для забору ґрунту, комплектом метеорологічного обладнання. Всього у нього на борту 10 наукових приладів для дослідження зовнішніх умов на поверхні Марса і 17 кольорових і чорно-білих камер для навігації і зйомок. Тобто це дійсно ціла Марсіанська наукова лабораторія, яка здатна виконувати самі різноманітні дослідження. При цьому все обладнання інноваційне і було розроблено саме для цієї місії, наприклад, вимірювальний комплекс SAM, що дозволяю аналізувати будь-яку речовину за до хроматографа, спектрометра та мас-спектрометра проводячи найрізноманітніші маніпуляції с досліджуваними речовинами. Також варто відмітити новий радіоізотопний термоелектричний генератор, який дозволяє працювати марсоходу К’юріосіті впродовж 14 років цілодобово, що одразу відкинуло проблеми з запиленням сонячних батарей. Розробка та втілення Марсіанської наукової лабораторії обійшлося NASA величезних затрат – близько 2.3 млрд. доларів США і співпраці вчений з усього світу.
Юпі́тер — п'ята та найбільша планета Сонячної системи. Відстань Юпітера від Сонця змінюється в межах від 4,95 до 5,45 а. о. (740—814 млн км), середня відстань 5,203 а. о. (778 млн км). Разом із Сатурном, Ураном і Нептуном Юпітер класифікують як газового гіганта.
Юпітер більш ніж удвічі масивніший за всі інші планети разом узяті; він майже в 318 разів масивніший за Землю. Однак маса Юпітера недостатня, аби перетворитися на зорю, подібну до Сонця: для цього його маса мала б бути ще в 70—80 разів більшою. Тим не менш у надрах Юпітера відбуваються процеси з досить потужною енергетикою: теплове випромінювання планети, еквівалентне 4·1017 Вт, що приблизно вдвічі перевищує енергію, яку ця планета отримує від Сонця. Вірогідним джерелом такої енергії є гравітаційне стиснення.
Планета була відома людям з глибокої давнини, що знайшло своє відображення в міфології і релігійних віруваннях різних культур: месопотамської, вавилонської, грецької та інших. Сучасна назва Юпітера походить від імені давньоримського верховного бога-громовержця.
Низка атмосферних явищ на Юпітері — такі як шторми, блискавки, полярні сяйва, — мають масштаби, що на порядки перевершують земні. Примітним утворенням в атмосфері є Велика червона пляма — велетенський шторм, відомий ще з XVII століття.
Юпітер має 79 супутників, найбільші з яких — Іо, Європа, Ганімед і Каллісто — було відкрито 1610 року. Останні 12 було відкрито лише у 2018 році[3]. Дослідження Юпітера здійснюють за до наземних і орбітальних телескопів, з 1970-х років до планети було відправлено 8 міжпланетних апаратів НАСА: «Піонери», «Вояджери», «Галілео» та ін. У 2011 році було запущено автоматичну міжпланетну станцію Юнона (англ. Juno, також Jupiter Polar Orbiter, розроблена НАСА і Лабораторією реактивного руху), яка розпочала детальні дослідження Юпітера 4-го липня 2016 року.
Триметровий ровер-марсохід К’юріосіті важить 899 кг і пересувається зі швидкістю до 144 м/год. Він оснащений камерами, набором інструментів дистанційного дослідження, спектрометром, ковшем для забору ґрунту, комплектом метеорологічного обладнання. Всього у нього на борту 10 наукових приладів для дослідження зовнішніх умов на поверхні Марса і 17 кольорових і чорно-білих камер для навігації і зйомок. Тобто це дійсно ціла Марсіанська наукова лабораторія, яка здатна виконувати самі різноманітні дослідження. При цьому все обладнання інноваційне і було розроблено саме для цієї місії, наприклад, вимірювальний комплекс SAM, що дозволяю аналізувати будь-яку речовину за до хроматографа, спектрометра та мас-спектрометра проводячи найрізноманітніші маніпуляції с досліджуваними речовинами. Також варто відмітити новий радіоізотопний термоелектричний генератор, який дозволяє працювати марсоходу К’юріосіті впродовж 14 років цілодобово, що одразу відкинуло проблеми з запиленням сонячних батарей. Розробка та втілення Марсіанської наукової лабораторії обійшлося NASA величезних затрат – близько 2.3 млрд. доларів США і співпраці вчений з усього світу.